Головна
 

FT: Провал "помаранчевої революції" - це історична можливість

СПОРТ bigmir)net/sport.bigmir.net, 25 липня 2006, 19:56
0
9

Коли в 2004 році "помаранчева революція" в Україні, спрямована проти шахрайства на президентських виборах, здавалося, поставила країну на західний шлях розвитку, Україна стала головною новиною в американських ЗМІ і породила безліч емоційних коментарів, пише Анатоль Лівен, Financial Times, Великобританія.

Багато з них концентрувалися на гріхах Росії,  яка підтримувала режим, що існував в Україні до революції.

З тих пір події 2004 року перестали виглядати як революція - у тому значенні, що ніяких фундаментальних перетворень в українській державі не відбулося. "Помаранчева  коаліція" розпалася, економічний ріст стрімко поступається позиціями, реформи зупинилися, а на вільних і чесних парламентських виборах, проведених у березні цього року, більше всіх голосів одержала проросійська партія, очолювана вигнаним у 2004 році суперником Ющенка - Віктором Януковичем. Зараз, після декількох місяців політичного хаосу, хуліганськими діями в українському парламенті, Янукович, ймовірно, очолить коаліційний уряд у країні, якою керує його колишній суперник Віктор Ющенко.

Однак усі ці події практично не висвітлювалися більшістю американських ЗМІ , тим більше не удостоювалися вони коментарю. Це мовчання являє собою такий тип реакції на ідеологічну і геополітичну невдачу, яка зробила б честь хіба що радянській пресі старого розливу. Більш того, така реакція позбавляє нас шансу провести глибокий і відкритий аналіз американської і західної стратегії в колишньому Радянському Союзі.

Але ж те, що відбувається останнім часом в Україні і у зв’язку з нею, спростовує одну важливу передумову, на якій ґрунтувалася стратегія Америки і, в меншій мірі  Європи. Ці події продемонстрували, що процеси, ініційовані Заходом у Центральній Європі і Прибалтиці, не можна спокійно перенести на країни колишнього СРСР. Мова йде про різні типи суспільства, економічні ситуації, національній ідентичності суспільних зв’язків . Зв’язок з Росією тут набагато міцніший , а от США і Європа стали слабкішими, ніж були п’ять років тому.

Провал "помаранчевої  революції", у багатьох відносинах, лихо для України. Поза залежністю від перспектив вступу України в західні інститути, прозахідні реформи самі по собі несуть позитивний зміст, і їх необхідно здійснювати. Однак останні події врятували Україну, Європу і навіть США від більшої небезпеки - небезпеки раннього розширення НАТО на територію України, за яке усього кілька тижнів назад ратували деякі впливові кола у Вашингтоні. Сьогодні ця стратегія похована на тривалий період у доступному для огляду майбутньому, а нам терміново потрібно розробляти альтернативну.

Небезпека розширення НАТО мала три складових: невідворотності реакції Росії; опір більшості українців, особливо на російськомовному сході і півдні країни; а також той факт, що членство в НАТО не було б підкріплене членством у Європейському Союзі, що підтверджує країну як частину Заходу.

На конференції по Україні, які відбулася в червні в Римі, більшість представників ЄС і західноєвропейських дипломатів оголосили неможливим вступ України в Європейський Союз. Деякі з них скептично висловилися навіть щодо перспектив розширеного партнерства з Україною. Як причину приводився недостатній розвиток України, але не менш важливим був і бунт виборців західноєвропейських країн проти подальшого розширення ЄС і його вартості для західноєвропейських платників податків. Це, у свою чергу, відбиває спад економічного росту, який відбувається  в останні роки в Європі. Двигун розширення Євросоюзу, який найбільш інтенсивно виклався, коли відбувалося приєднання до Заходу колишніх комуністичних країн, близький до межі своєї потужності.

Ми можемо шкодувати про ці нові обставини, але треба поставитися до них як до приводу по-новому задуматися. Ми раніш демонстрували тенденцію до того, щоб звертатися як зі справді легітимними і демократичними політиками тільки, які вели країну ладь від Росії, поза залежністю від того, чи відповідає це бажанням виборців. Розкол українського населення - це не задачка, яку нам треба вирішити, це глибоко укорінена історична і демократична реальність. Захід і Росія повинні прийти до згоди, не розпалювати протистояння між угрупованнями, щоб не викликати загрози насильницьких зіткнень і дестабілізації в регіоні.

Для Росії це означає - не втручатися в хід демократичного процесу в Україні. Для Заходу - не намагатися втягти Україну в антиросійські альянси. Ні та, ні інша країна не повинна також претендувати на ексклюзивний економічний вплив. Якщо ми виявимо розсудливість, результатом наших зусиль стане вільна, незалежна, нейтральна Україна, відкрита для міжнародних інвестицій і економічно пов’язана і з Росією, і з Заходом. За всіма стандартами історії України, кращої долі для цієї країни не можна і бажати.

Анатоль Ливен - аналітик вашингтонського фонду New America Foundation.

Переклад InoPressa.Ru

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах