Головна
 

Guardian: Нарешті в Україні з’явилася надія

7 серпня 2006, 09:37
0
5

Формування нового уряду, нехай і через цілих чотири місяці після виборів - це добре для України, пише Чарльз Грант, The Guardian, Великобританія.

Коаліція сформувалася досить широка: "Наша Україна", партія президента Ющенка, має сильний вплив на сільському заході країни; Партія регіонів, очолювана новим прем’єр-міністром Віктором Януковичем, займає панівні позиції на сході; третя ж партія, що входить у коаліцію - Соціалістична, - популярна серед фермерів центральної частини України.

На заході країни говорять українською мовою; тут сильні націоналістичні настрої, і місцеве населення хоче більш тісних зв’язків з ЄС. У східній частині, де національні почуття не такі сильні, основна мова - російська, і більшість жителів хочуть гарних відносин з Росією. Структура коаліції прекрасно відповідає вимозі об’єднати ці діаметрально протилежні половини воєдино.

Але давайте подумаємо над питанням, чи не так добре, що у велику політику знову повернувся Янукович? Адже не хто-небудь, а він був прем’єр-міністром корумпованого режиму президента Леоніда Кучми, і не чиясь інша, а його здобута обманом перемога на президентських виборах у листопаді 2004 року призвела до "помаранчевої революції". У нього темна біографія і довгий особистий рахунок до Ющенка. Очевидно, що шанси цієї коаліції успішно керувати країною далекі від абсолютних.

Однак деякі причини для обережного оптимізму все-таки є. Янукович підписав урядову програму, що вцілому передбачає будівництво ринкової економіки і проведення прозахідної зовнішньої політики. Уряд спробує завершити переговори про вступ до СОТ до кінця цього року, дозволить продавати і купувати землю сільськогосподарського призначення і почне переговори з ЄС про формування зони вільної торгівлі. Ті, хто останнім часом зустрічався з Януковичем, стверджують, що він дуже багато в чому змінився і став більш "прозахідним" політиком - можливо, допомогли американські піарщики.

Харизматична Юлія Тимошенко іде в рішучу опозицію. Ставши прем’єр-міністром після "помаранчевої революції", вона керувала економікою досить невміло, часто вдаючись до популістських заходів; крім того, одною своєю присутністю вона вносила розкол у ряди революціонерів. Якби їй зараз вдалося зблокуватися з "Нашою Україною" і відновити революційну "помаранчеву" коаліцію, то уряд фактично не представляв би українців, що живуть на схід від ріки Дніпро. А якби Янукович сформував уряд без "Нашої України" чи партії Тимошенко, то в нього були б, власне кажучи, ті ж проблеми: на заході в людей виникла б сильна спокуса йти далі своїм шляхом. Україна - така країна, у регіонів якої дуже різна історія; крім того, вона дуже рідко користувалася, у тій чи іншій формі, нормальною незалежністю. Тому широка коаліція - це, мабуть, найкраща формула збереження єдності країни.

Як людина Ющенко глибоко порядний і гідний всіляких похвал, однак як президент він багатьох розчарував. Деякі з моїх друзів і радників, що їздили недавно в Україну, признавалися мені, що він нерішучий і іноді не може зосередитися на одній проблемі. Коли він почав наполягати на тому, щоб у всіх державних органах використовувалася тільки українська мова, це вивело з рівноваги жителів сходу, а в нинішній коаліційній угоді Янукович прописав право громадян використовувати російську мову в побуті, хоча державною мовою залишається українська.

Знаючи, що вступ у ЄС для України поки що в список реальних перспектив не входить, Ющенко почав активно домагатися вступу в НАТО. Він сподівався, що на листопадовому саміті НАТО в Ризі Україні запропонують "план дій зі вступу", у якому весь процес буде вже розписаний по етапах. Однак Янукович, хоча він і доброзичливо сприймає ЄС, до НАТО ставиться вороже. У коаліційній угоді йдеться про "взаємовигідне співробітництво з НАТО" і про те, що в остаточному підсумку з питання вступу України в цю організацію буде проведено референдум. Однак у найближчому майбутньому країні схожий план навряд чи світить.

І це, загалом, відповідає інтересам України. Мені здається, що в нового українського уряду і без цього буде чим зайнятися. У країні нагромадилася безліч більш терміновий і важливих, ніж вступ у НАТО, проблем: треба вести переговори з Росією з постачань газу, треба серйозно боротися з корупцією, треба створювати нормальне середовище для бізнесу і залучати іноземні інвестиції.

Якщо вільна і суверенна країна захоче стати членом НАТО, їй навряд чи потрібно в цьому відмовляти, і Росія не повинна мати право забороняти Україні самій приймати рішення з такого питання. Але в нинішній ситуації підштовхувати Україну в НАТО з боку ЄС і США було б нерозумно. Судячи з результатів опитувань громадської думки, в Україні зовсім деякі цього хочуть - одне з останніх опитувань показало, що за це рішення висловилися всього 12 відсотків респондентів. Так що, якби Україна все-таки спробувала вступити в Альянс, це рішення виявилося б додатковим фактором розколу, притому, що їх і так достатньо.

У будь-якому випадку, погляди Росії на питання майбутнього України не можна зовсім не враховувати. У багатьох у Росії буквально волосся дибком стає, коли заходить розмова про Україну і НАТО. Коли вищі чини, що відповідають за безпеку країни, називають НАТО організацією, ціль якої знищити російську державу - а в Росії таке було вже не раз, - така параноя стає дійсно тривожним симптомом. Як би там не було, коли в НАТО вступали країни Прибалтики, Росія розізлилась, але все-таки змирилась з цим. А от якби в НАТО вступала Україна, все було б по-іншому.

В українському порту Севастополь перебуває база російського Чорноморського флоту. Оборонна промисловість Росії й України працює як одне ціле. У багатьох росіян в Україні живуть родичі. Загалом, зв’язки між цими двома народами дуже сильно нагадують зв’язки між англійцями й валлійцями (і зовсім не схожі на стосунки між англійцями і шотландцями, оскільки останні протягом декількох століть були єдиною і незалежною нацією). І росіяни щиро не вважають Україну закордонною країною. У Києві розташовані деякі релігійні святині, найбільш високо шановані в російському православ’ї, та й своїми політичними коренями Росія іде в Русь, середньовічну державу, центром якої був Київ.

Тому, якби Україна вступила у військовий союз, у якому лідируючу роль грають США, для багатьох росіян це було би ударом і приниженням, і це, без сумніву, підсилило б позиції російських націоналістичних і антизахідних сил. Якби Україна стала членом НАТО, це викликало би вибух невдоволення на сході країни, однак якби Україна повернулася назад у зону російського впливу, незадоволені були б уже західні області. Тому Україні варто серйозно задуматися над тим, щоб офіційно оголосити про нейтралітет, як уже зробили Австрія, Ірландія, Фінляндія і Швеція. Це, до речі, не поставило би жодних перешкод перед зближенням країни з ЄС і, у кінцевому рахунку, вступом у цю організацію.

Незважаючи на політичний хаос останніх двох років, Україна показала себе нормальною демократичною державою. В Україні вдалося провести чесні і вільні президентські (із другої спроби) і парламентські вибори. У Росії багато хто ще посміюються над тим, що результатом парламентських виборів став уряд під керівництвом Януковича, якого Володимир Путин підтримував, коли йшла боротьби за посаду президента. А сміються вони тому, що Кремль заявив про масові порушення під час саме парламентських виборів, хоча на них Партія регіонів набрала найбільшу кількість голосів.

У Кремлі українську політику завжди вважали грою з нульовою сумою: боялися, що після виборів сформується уряд прозахідної - тобто, антиросійської - орієнтації. А ЄС зайняв саме найбільш правильну позицію: результат важливий не в тому плані, щоб уряд був про- чи антизахідним, а в тому, щоб процес його вибору був по-справжньому демократичним. Результат чесного виборного процесу в Україні вийшов такий, що новий уряд цілком влаштовує Кремль. Тому ЄС тепер буде трохи легше переконати Росію в тому, що до їхнього спільного сусіда не потрібно відноситися як до ігрового поля, на якому перемогти може тільки одна сторона.

Переклад: ИноСМИ.Ru  

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах