Головна
 

Tygodnik Powszechny: Одна Україна. Дві України

Корреспондент.net, 9 серпня 2006, 09:40
0
5

Президент Віктор Ющенко погодився на те, щоб прем’єром України став Віктор Янукович. Таким чином він вступив у гру, що вимагатиме від нього здібностей, досі ним не проявлених, йдеться в статті Анджея Бжезецького, Tygodnik Powszechny, Польща.

Крім того, завдяки Ющенку створюється коаліція між "Нашою Україною", яка його підтримує, і Партією регіонів. Швидше за все, обидва ці рішення далися нелегко і були досить гіркими. Але при цьому кращими з можливих. Коли від "помаранчевої революції" залишилися одні спогади, альтернативою були дострокові вибори або передача влади коаліції Регіонів із соціалістами і комуністами. Такий варіант лише зміцнив би панування Януковича, а нові вибори могли б відкрити двері в парламент черговим радикальним угрупованням. Так що теоретично Ющенко міг не плямувати свою репутацію коаліцією з Януковичем - але для держави це означало б катастрофу.

Нічого страшного

Рішення Ющенка може викликати відразу. Однак нехай ті, хто говорить про зраду ідеалів Майдану, пам’ятають, що і Ющенко стояв на Майдані. А якщо герої "помаранчевої революції" відступили від її цінностей, то це сталося раніше. Наприклад, коли під час прем’єрства Юлії Тимошенко розгорівся скандал, що закінчився відставкою її уряду, або коли Ющенко, прагнучи одержати підтримку Януковича для уряду, що формувався слідом за цим, погодився припинити "переслідування опозиції".

Про цінності Майдану забули і після березневих виборів, коли зовсім непристойним чином виникала і розпадалася "помаранчева" коаліція. Цвях у її труну забив Олександр Мороз, чимало лежить на совісті Тимошенко, але левову частку відповідальності несе президент. Він то виступав у ролі надпартійного арбітра, то підтримував своїх прихильників, яких не зміг змусити зробити поступки, і сам шантажував партнерів переговорами з Януковичем, а в ключові моменти виходив із гри, заявляючи, що конкретні рішення перебувають поза його компетенцією. По суті, минулого тижня йому просто довелося з’їсти жабу, яку він сам довго вирощував.

Тривала парламентська криза закінчилась, і в цьому основне значення рішення Ющенка. На думку багатьох, прагматичні політики з Партії регіонів - більш передбачувані партнери, ніж Тимошенко: це люди бізнесу, чиї гроші мають потребу в порядку і стабільності, а не в скандалах. Цього ж очікують закордонні інвестори. Президент, його міністри, а в парламенті - "Наша Україна" будуть стежити за тим, щоб країна не зійшла зі шляху, прокладеного революцією і зафіксованого в прийнятому кілька днів тому Універсалі національної єдності.

Більше того: співробітництво двох Вікторів - це шанс на подолання розколу України. Київ може, нарешті, приступити до компенсації втрат на міжнародній арені - а останнім часом його престижу було завданона серйозних втрат. Сьогодні Захід не стільки думає про інтеграцію з Україною, скільки готовий погодитися з Путіним, який вважає, що цією країною правлять несерйозні люди. Повернення Януковича до влади і реакція Москви дає надію на поліпшення російсько-українських відносин, а, отже, на запобігання небезпеки нової газової війни. Це гарний сигнал як для українців, так і для Європи.

Настільки ж важливо те, що Варшава спокійно сприйняла новини з Києва. Адже складно ображатися на реальність. Воля до співпраці з новим урядом - це воля до залучення України в сферу європейської демократії. Ось і все, що стосується надій.

Нічого доброго

Тепер про загрози. Примирення країни може виявитися ілюзорним. Для східної України призначення Януковича - це виключення Тимошенко і приниження Ющенка. А що програли - не партнери. Для західної частини країни Ющенко - зрадник. А зрадникам не довіряють. Так що президент втрачає подвійно. Виграють Янукович і Тимошенко, що штовхають один одного до популізму. Не варто забувати про те, що причиною розколу України була не президентська кампанія 2004 року. Культурний розкол країни глибший, ніж свари між політиками. Почавши співробітництво, вони розбили термометр, а не збили температуру.

На сході України домінує Партія регіонів. Як у політичному, так і в економічному сенсі. Донбас вкрай багатий і вкрай бідний. Багатий - тому що його промисловість приносить великі прибутки. Бідний - тому що вони йдуть не в бюджет держави і його жителів, а в кишеню олігархів. Відносини в Донбасі називають феодальними, а смертність там у кілька разів вища, ніж в інших частинах країни. Мафіозні зв’язки між бізнесом і політикою не були розірвані. Єдиною надією на зміну ситуації був тиск зі столиці. Але тепер у столиці править Янукович. Родом з Донбасу.

До влади приходить політик не стільки проросійський, скільки пострадянський. Але на своїй території він хоче приймати рішення самостійно. Проросійська орієнтація - не недолік у державах, що граничать з Росією і від неї залежних. Але Янукович з теплотою відноситься до Москви не тому, що він любить росіян, а тому, що його влаштовують тамтешні політичні стандарти. Ці стандарти - не європейські. Саме в розмовах з Москвою люди з Донецька почувають себе вільно, там знаходять підтримку. А, якщо їхні інтереси розходяться, те вони конкурують на основі принципів, зрозумілих обидвом сторонам. Ці принципи - не європейські.

Партія регіонів прийшла до влади з гаслами введення російської мови в якості другої державної. Крім того, вона виступала за федералізм, що під час недавніх демонстрацій переходив у сепаратизм. Сьогодні вона пом’якшує ці постулати, роблячи те ж, що раніше робили Кучма і комуністи, що перемагали на виборах, обіцяючи другу державну мову і відразу про це забували. Кучма навіть написав книгу "Україна - не Росія". Але це була інша Росія. І хоча російська мова не повинна бути проблемою в Україні, проблема в тому, що вона із собою несе: брехливу антизахідну пропаганду і гнітючу поп-культуру, що лунає з російських телеканалів, що проводять мовлення в Україні.

Багатьох обурює об’єднання постулатів про надання російській мові статусу державної з проросійською орієнтацією, протиставленою прозахідній. Але в Україні немає громадської і політичної сили, що одночасно виступає за російську мову й інтеграцію з Заходом. Якби ці цінності не суперечили одна одній, то вона б напевно виникла.

Поки Москва радіє, одержавши можливість відновити вплив, якому революція створила загрозу. Благополуччя української промисловості залежить від енергії, що йде з Росії. Донбаським олігархам важливо, щоб газ був якнайдешевшим. А Путін обіцяє дешевий газ практично як наркодилер - в обмін на щось ще. Чи можна бути впевненим у тому, що донецькі будуть захищати стратегічні інтереси України, жертвуючи власними? Росія рада, тому що тепер вона може легше домовитися з питання контролю над трубопроводами, що йдуть територією України.

Не вперше Янукович повідомляє і про готовність до інтеграції з Заходом. Перед революцією, коли він був прем’єром, Україна підписувала відповідні документи - папір витримає. Президентські вибори 2004 не залишили сумнівів у тому, чого вартують ці декларації. Тому, можливо, передчасно пов’язувати надії з Універсалом. Замість партнерських відносин з Росією й інтеграцією з Європою ми можемо одержати щось на зразок скомпрометованої багатовекторної політики. Київ буде петляти, повідомляти про проєвропейський курс, сповзаючи при цьому на Схід. Державі буде загрожувати залежність від Росії, що знову прагне до статусу великої держави. Тоді приглушений нинішньою коаліцією конфлікт між сходом і заходом розгориться з подвоєною силою.

***

Про все це відомо Ющенко. Він розраховує на те, що він і його партія стануть на стражі інтересів України. Біда в тому, що Партія регіонів має у парламенті майже вдвічі більше багнетів, і саме вона є старшим братом у коаліції. Не всі депутати згодні з рішенням президента, багато хто з них не голосував за Януковича при обранні прем’єра. Партії грозить розкол, що зробить її ще більш слабкою і податливою до впливу партнера по коаліції - тим більше, що в багатьох "помаранчевих" політиків практично така ж система цінностей, як у людей Януковича. До того ж, Ющенко не відзначається хорошою реакцією, а його гамлетівська поведінка недоречна в конфронтації з гангстерськими методами.

Поляки говорять, що вони друзі нащадків Ярослава Мудрого. Так що в уряду у Варшаві непроста задача: втягнути Україну в співробітництво з Заходом, переконуючи в необхідності цього і Захід і Україну, яка до кінця ще не визначилася. Це буде можливим, якщо Янукович і в Брюсселі відчує себе так само добре, як у Москві. Слабка Україна - в інтересах Росії. В інтересах Польщі - сильна Україна.

Переклад: ИноСМИ.Ru   

Оригінал публікації: Jedna Ukraina. Dwie Ukrainy

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах