Головна
 

Gazeta Wyborcza: Історична політика в Україні. Козацький варіант

30 серпня 2006, 16:40
0
24

Деякі глузують з президента Ющенко за те, що він носить на пальці козацький перстень часів Запорізької Січі, а його кабінет оформлено у стилі українського народного мистецтва. Але в такий спосіб Ющенко хоче повернути українцям ідентичність, від якої їх протягом століть намагалися позбавити, пише Марчін Войцеховський, Gazeta Wyborcza, Польща.

Минулого тижня, за кілька днів до святкування, яке вчора відбулося, 15-річчя здобуття незалежності, українська служба безпеки, спадкоємиця КДБ, опублікувала в інтернеті доступні досі тільки для істориків 5 тисяч сторінок документів радянського ГПУ, які стосуються Голодомору 1932-33 років, коли загинуло кілька мільйонів людей. Щоб відчути важливість цих документів, досить прочитати перший з них - "Директиву для керівників районних відділів ГПУ в Криму" від 26 лютого 1932 року. В ній наказується "протидіяти вивозу хліба за кордони Криму всіма можливими методами". Наступна телеграма від 13 вересня 1932 року до керівників відділів ГПУ вимагає підсилити боротьбу зі спекулянтами і торгівцями. Мова документів зрозуміла - коли центральна Україна терпіла голод, у Криму продовольства було вдосталь. Існували і можливості його перевезення, тому що чергова інструкція говорить про те, що боротьбу зі спекулянтами необхідно вести, насамперед, на залізниці. Однак радянська влада не хотіла, щоб продовольство з Криму потрапило в голодуючу Україну.

- Ці документи доводять, що голод було викликано штучно, у будь-якому випадку, існували можливості для ліквідації його наслідків, - говорить професор Станіслав Кульчицький, замдиректора Інституту історії Української Академії Наук. Він зазначає, що метою Сталіна було не повне знищення українців як народу, а його ослаблення, надлам за допомогою терору, щоб він підкорився радянській владі. - Документи дозволяють нам реконструювати, які накази одержувало ГПУ від тодішньої партійної влади, як воно їх виконувало і як потім звітувало з їхнього виконання, - додає Сергій Богунов, начальник архіву СБУ (Служби Безпеки України).

Серед документів є акти показового процесу партійних активістів з Горохова під Дніпропетровськом, що нібито саботували наказ про видачу державі всього зерна, яке знаходиться в селі. Документи з цього процесу потім розсилалися по відділах ГПУ як показовий матеріал. В архівах знаходяться також листи засуджених до Сталіна, у яких вони описують страшні випадки голоду і злочинів ГПУ стосовно жителів села, пронизані вірою в те, що вождь про це не знає. Є також жахаючі щоденники українців, які пережили голод, зі згадуванням канібалізму, до якого тоді доходило.

Голодомор як символ мартірології

Переказ гласності цих документів вписується в дії, які можна назвати "українською історичною політикою". Вона проводилася протягом усіх 15 років незалежності, але відомі риси придбала лише протягом останніх півтора років президентства Віктора Ющенка. Президент хоче, щоб держава пропагувала українську історію, причому у формі, прийнятій всіма жителями країни, як на сході, так і на заході, які говорять не тільки по-українськи, але і по-російськи. Голодомор виконує роль основного символу, що повинен об’єднати історичну свідомість всіх українців. І це відбувається, тому що пам’ять про Голодомор існує в кожній українській родині.

- Я родом із села в центральній Україні і знаю, що в результаті голоду люди, які живуть там, виявилися травмованими і зломленими на кілька десятиліть. Страх перед повторенням голоду паралізовував, призводив до того, що який-небудь опір владі став зовсім неймовірним, - говорить український філософ, професор Мирослав Попович.

- Українське суспільство аж до 60-х років було здебільшого сільським, - пояснює соціолог Євген Головаха. - Тепер пропорції помінялися, але велика частина жителів міст живе в них лише в першому поколінні. І, виходить, вони ще не позбавилися сільської ідентичності, традиційних сільських цінностей, зв’язків з рідними, які залишилися на селі. Тому пам’ять про Голодомор настільки жива в наших містах, - додає Головаха. Ющенко, який теж родом із села, прекрасно це відчуває і намагається на цьому побудувати самоідентичність українців, щоб відрізнити їх від росіян і від тих людей, для яких батьківщиною і досі є Радянський Союз.

Одним з провідних проектів президентства Ющенка є закладка в центрі Києва калинового гаю в пам’ять про жертви Голодомору. Вона буде готова за рік до 75-літньої річниці Голодомору і повинна стати пам’ятником української мартірології.

- Калиновий гай - це idеe fixe Ющенка, - говорить Юлія Мостова, редактор впливового київського щотижневика "Дзеркало Тижня". - Іноді під час зустрічей з міністрами президенту вдається відсунути всі інші теми вбік і поставити запитання, що ж робиться відносно його проекту.

Кілька місяців назад з доручення президента весь склад тодішнього уряду Юрія Єханурова повинен був у рамках громадського доручення в суботу саджати дерева в калиновому гаї. Частина української преси це висміяла, частина визнала, що це був би гарний приклад для суспільства, яке будує свою ідентичність. Так ставляться і до демонстративної прихильності Ющенка до українського народного мистецтва, народного стилю його кабінету, що злі язики називають "козацькою печерою", або його відвідування у традиційно вишитій сорочці сільських ярмарків, на яких Ющенко купує народну кераміку і вихвалює українські страви і напої.

Парк розваг на Дикому Полі

Наступним історичним проектом президента повинно стати будівництво старої козацької столиці Батурина, що на початку XVIII століття зрівняв з землею російський цар Петро I. Колись це було прекрасне барочне місто зі святинями декількох релігій, театрами, багатою бібліотекою, друкарнею і гетьманською канцелярією. Саме тут виникла перша українська конституція, написана Пилипом Орликом, секретарем гетьмана Івана Мазепи. Після взяття його російськими військами населення Батурина було вирубано під корінь, а їхні тіла було спущено на дерев’яних плотах по Дніпру для того, щоб зломити опір інших частин України.

Батурин повинен бути відбудованим за гроші найбагатшого українця Рената Ахметова, впливового депутата Верховної Ради від проросійської Партії Регіонів і президента футбольного клуба "Шахтар" з Донецька, який тільки що пройшов кваліфікаційний раунд у Лігу Чемпіонів. Ахметов, за походженням татарин, символізує найбільший промосковський регіон України, щодня говорить російською мовою і зовсім не збирається вчити українську мову. І незважаючи на це, він дав Ющенку вмовити себе відбудувати Батурин. Крім історико-музейної частини там повинно виникнути гігантський сімейний парк розваг, який буде пропагувати українську історію, звичаї, кухню. Його сюжет буде нагадувати легенди козацького дикого поля часів книги "Вогнем і мечем" (Генрік Сенкевіч). "Це повинно стати українською версією парку Астерікса й Обелікса під Парижем", - писала недавно "Україна Молода". Невідомо, чи вдасться цей амбіційний план, але якщо вдасться, то Україна зможе тиражувати для мас такий ж символ історичної політики, яким в Польщі стало Варшавське Повстання.

У відродження Батурина, що зажадає, напевно, кілька сотень мільйонів доларів, є й інше значення. Говорять, що таким методом Ахметов спокутує злочини початку своєї кар’єри в бізнесі, коли на початку 90-х при нез’ясованих обставинах заробив величезні гроші на приватизації шахт і металургійних заводів у Донбасі. Ходять чутки, які стверджують, що слідами самого багатого українця хочуть піти багато й інших бізнесменів, серед яких починає панувати снобізм стосовно української історії і мистецтва.

УПА все-таки розділяє

Поразкою Ющенка поки закінчилася спроба створення загальноукраїнського бачення Другої Світової війни. Відношення до Української Повстанської Армії (УПА) досі розділяє українське суспільство й все вказує на те, що буде розділяти ще довго, хоча й існують спроби це змінити. У Галичині і Волині партизанів УПА вважають героями, у центрі і на сході вони є фашистами і зрадниками, тому що саме так їх представляла радянська пропаганда. Старання Ющенка, щоб ветерани УПА і Червоної Армії спільно відсвяткували річницю кінця Другої Світової війни, дали осічку.

І однак же проект загального для всіх українців бачення історії завдяки підтримці держави і жестам Ющенка потроху здобуває популярність. Це питання домінувало на святкуванні 15-річчя незалежності, трохи, щоправда, затьмареного молитвою по жертви вівторкової аварії російського літака під Донецьком. Головні заходи в перший раз проходили перед київським Софійським Собором, найстаршою християнською святинею Русі, яка підкреслює тисячолітню історію української держави, а зовсім не як колись на соцреалістичній алеї Хрещатика.

- Я вірю, що Верховна Рада незабаром визнає Голодомор актом геноциду проти українського народу, - говорив перед собором президент Ющенко. Він підкреслив також, що "для української мови як офіційної немає альтернативи", але водночас "жоден громадянин не стане піддаватися тиску, якщо буде говорити своєю мовою".

Попередній президент Леонід Кучма популяризував таке бачення української історії, у якому містилися козацькі, радянські і націоналістичні сюжети, почерпнуті з міфології західної України. Ефект був таким, що країна виявилася розділена ментально, і кожний вважав своїм таке бачення історії, у якому він був вихований. Ющенко пропонує модель, яку може визнати кожен українець, незалежно від мови, політичних преференцій або місця проживання. Щоб уникнути протиріч, президент звернувся до часів козаків і Голодомору, що стає в Україні такою ж святинею, як для поляків Катинь. Іноді історична політика Ющенка може вражати своєю наївністю, але поки для відродження самоідентичності українців, яка похитнулася, кращої програми ніхто не придумав.

Переклад: ИноСМИ.Ru

Оригінал публікації: Gazeta Wyborcza

 

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах