Головна
 

Frankfurter Allgemeine: Російські інтереси в Грузії й Україні

19 вересня 2006, 15:31
0
2

Росія розцінила "кольорові" революції в Грузії і Україні як поразку і загрозу власним геополітичним інтересам, йдеться в статті Маркуса Венера, Frankfurter Allgemeine, Німеччина.

На погляд Москви, США скористалися тими поступками, що Володимир Путін зробив їм на тлі боротьби з тероризмом: Америка спробувала послабити вплив Росії в сусідніх країнах за допомогою своєї фінансової й організаційної сили. Кремль вважає, що в Грузії до влади прийшов маріонетковий уряд, яким керують з Вашингтона. Що стосується "помаранчевої" революції, то вона стала особистою образою для президента Путіна, оскільки після сумнівної перемоги свого кандидата Кремль був змушений "здати" Януковича.

Однак кілька тижнів тому Янукович все-таки став главою уряду в Києві і недавно зробив перший офіційний візит у Москву. На Заході його ще вважають проросійським політиком, однак Москва аж ніяк не в захваті від нового київського уряду. Янукович більше не здається Кремлю союзником, Москва сприймає його скоріше як прагматичного центриста. Люди, що за ним стоять, олігархи зі Східної України, керуються винятково економічними інтересами - а тут Захід обіцяє більше, ніж Схід. Зрештою, Вашингтон сам схвалив союз Януковича з президентом Ющенко.

Тепер Москва у відносинах з Києвом робить ставку на прагматизм і сподівається на те, що вона сама знайде економічну силу і стане конкурентноздатною. Той факт, що в 2004 році Кремль втрутився в хід виборів в Україні, сьогодні Москва розцінює як помилку. Тоді Росія мріяла про економічний союз з Україною, Казахстаном і Білоруссю, але він виявився невдовзі нездійсненною фантазією - і не тільки через Україну, але також і через те, що для інших партнерів їхня власна незалежність виявилася важливішою.

На думку Москви, уряд Януковича має одна незаперечну перевагу. У листопаді на саміті НАТО не буде ставити питання про членство України в Північноатлантичному альянсі, чого так боялася Москва. Замість цього Ющенко і Янукович відклали рішення про вступ, прив’язавши його до референдуму, що відбудеться не раніше 2008 року і результат якого невідомий. Таким чином, російсько-українські відносини перебувають поки в спокійному фарватері. Москва не піде назустріч Києву в питанні про ціну на газ, але, проте, нової "газової війни" не прогнозується. Москва залежить від Києва через транзит нафти і газу: трубопроводи йдуть на Захід по території України.

Більш напружені відносини в Москви з Грузією. Москва протягом багатьох місяців ясно дає зрозуміти Тбілісі, що вона цілком здатна обійтися без маленького південного сусіда. Заборона на ввезення грузинських вин завдала серйозної шкоди слабкій економіці Грузії. Кремль, використовуючи засоби пропаганди, подбав про те, щоб більшість росіян сприйняла зникнення нібито фальсифікованої грузинської винної продукції як необхідність. Відповідно до результатів проведеного опитування, близько 38% росіян розцінюють Грузію як недружньо налаштовану стосовно Росії країну. Більш недружніми країнами вважалися дотепер тільки такі балтійські країни, як Латвія і Литва.

Москва робить ставки на те, що уряд Саакашвілі, що прагне потрапити в НАТО за підтримки США, зіштовхнеться з ще більш серйозними економічними проблемами і в остаточному підсумку зазнає фіаско. Москва сприяє цьому, іноді відкрито, іноді потайки. Той факт, що демонстранти, що виступають із протестами проти Саакашвілі в Тбілісі, одержують гроші за свою роботу, став уже секретом Полішинеля. Недавно за наказом Саакашвілі були арештовані 29 членів і співчуваючих проросійськи налаштованій партії "Справедливості", лідер якої, що був міністр держбезпеки Грузії Гіоргадзе, перебуває в Росії.

Відносини між Путіним і Саакашвілі, схоже, безнадійно зіпсовані. Жорсткий підхід, який Саакашвілі обрав для повернення заколотних Абхазії і Південної Осетії, перетворив споконвічно непогані відносини між двома президентами у ворожнечу. Популістські заяви, до яких Саакашвілі вдається під час своїх антиросійських виступів, злять Путіна. Росіянин більше не розглядає грузина як партнера. Обидва політика зустрічалися в червні в Санкт-Петербурзі, але ця зустріч потрібна була, цілком ймовірно, Путіну лише для того, щоб показати американцям, що він не відмовляється від діалогу - іншого результату вона не принесла.

Абхазія представляє для Росії економічний інтерес. Росія може також вказати на яскраво виражену етнічну ідентичність абхазців, що не хочуть назад до складу Грузії через криваву громадянську війну. Путін наводив приклад Косово, натякаючи на "заморожені" конфлікти по сусідству з Росією. Дотепер Москва ніколи не ставила під сумнів територіальну цілісність Грузії, не в останню чергу через сепаратистські настрої на російському Північному Кавказі. Однак цього літа російський МЗС вперше зробив застереження: питання в тому, чи існує в дійсності ця цілісність? Відлуння схожих змін чути і на Заході - через різкі дії і висловлення число симпатиків Саакашвілі серед європейців скоротилося.

Це на руку Росії. Вистачить дружніх відносин. Флірт з американцями - справа минулого, у деяких питаннях вони розглядаються як партнери, у більшості ж - ні. Революції в Грузії й Україні зіграли в цьому основну роль.

Переклад: InoPressa.Ru

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах