Головна
 

Известия.Ru: Диктатура мови

12 жовтня 2006, 08:47
0
6

Викорінювання російської мови в Україні більше не можна ігнорувати, закручування гайок заторкнуло сфери не тільки офіційного спілкування, але й побутового. У цьому контексті процвітає влада Івано-Франківська. У місті заборонили говорити російською мовою на території навчальних закладів, не дозволяють проводити масові російськомовні заходи і розклеювати оголошення російською мовою, пише Яніна Соколовская, Известия.Ru, РФ.

Це - заява МЗС Росії. Івано-Франківськ, названо на честь письменника, відомого своєю фразою "учітеся і залишіть політику в спокої", став найбільш русофобським містом України. Це - Україна в мініатюрі, яка  демонстративно страждає від трьох проблем: фінансової, газової і мовної. Усі вони пов’язані з Росією.

Міністр і мер зводять рахунки з Москвою

"Заява російської сторони не нова, - сказав "Известиям" міністр закордонних справ Борис Тарасюк, який особисто потерпів від Росії (у 90-х втратив посаду через небажання зближатися з Москвою). - Дивно, що його озвучив МЗС. Він втручається у внутрішні справи України. Ми говоримо про недоцільність використання мовної теми в російсько-українських відносинах, вважаємо її непродуктивною і заполітизованою, але Москва її піднімає знову. Це викликає занепокоєння".

У Тарасюка, лідера Народного руху України, свої рахунки з Москвою: у нього семеро родичів померли від голоду в 1933 році. За українською офіційною версією, мор спровокував Кремль. Тарасюка називають "пронатівським яструбом", мера Івано-Франківська Віктора Анушкевічуса - "чорним вороном" - на честь птахів, зображених на гербі міста. Прикрашені золотими коронами, вони витають над "міським головою", напівлитовцем-напівукраїнцем, лідером місцевої Народної партії.

Уродженець Воркути Віктор Анрюсович - регіональне втілення головного українського Віктора (Ющенка). Мер любить запрошувати до себе "дорогих друзів" з Росії і закликає переконатися: росіян у його місті не утискають. "Мовної інквізиції в нас нема. Не можна навіть думати про міжнаціональні і міжконфесійні утиски. Звинувачення необґрунтовані", - говорить мер у телеефірі.

Івано-франківські росіяни на нього не в образі - він сидить на верхівці вежі-мерії розміром з російську Держдуму. З його вікон видно величезні бетонно-кондові фігури гусляра і бандуриста. Вони символізують скам’янілу україно-російську дружбу, якої в Івано-Франківську нема, не було і не передбачається.

Колишній Станіслав у XVII столітті "не раз витримував облоги російських військ", у XIX - відкрив перший лікеро-горілчаний завод, а в XX - пережив навалу Симона Петлюри і Степана Бандери. "Лісові брати" з колишньої есесівської дивізії "Галичина" і Української повстанської армії тут пострілювали до 1960 року. Зараз вони в Івано-Франківську прирівняні до ветеранів Великої Вітчизняної війни, ходять маршами по місту, одягши напівзотлілі "однострої" - формові френчі.

Місто не пішло шляхом Львова, який рік тому заговорив російською заради туристів. У Станіславі приїжджих практично нема. А з тими, що з’являються, трапляються казуси, як з дипломатами з російського посольства, які прибули в Івано-Франківськ на екскурсію і зустрілися з колоною обурених націоналістів. Ті просканували: "Валіза - вокзал - Росія", обізвали приїжджих "москалями" і зникли. Але осад залишився.

Мій провідник по Івано-Франківську - староста місцевої російської громади Олександр Волков. Ми говоримо російською мовою - тому йдемо по вулиці як крізь стрій. "Язик" тут для кухонь, мова - для вулиць. "У нас легше сприймуть негра, який вивчив японську, ніж білого, який говорить російською", - журиться Волков.

У 90-х роках в Івано-Франківську жили 35 тисяч росіян, зараз залишилося 13 тисяч. Зменшення російськомовного населення списали на природний збиток, еміграцію і перекваліфікацію. Мовляв, женилися на українках, вивчили мову і замаскувалися.

Одружуються тут і справді часто. За другу годину мені трапився десяток весіль. Усі вони з’явилися на квітопокладання і фотографування до головного місцевого пам’ятника, встановленого на центральній площі, - Яйцю. Воно - символ не міської живучості і плідності, а політичної перемоги. Саме на цьому місці і цим предметом був убитий наповал кандидат у президенти України двометровий Віктор Янукович. Кандидат зомлів, втратив реноме і рейтинг, сколихнув в Україні "помаранчеву революцію" і зробив президентом Віктора Ющенка.

Тепер Україна розчарувалася в Ющенку, Янукович став прем’єром, його Партія регіонів створила парламентську більшість і пообіцяла зробити російську другою державною мовою України. ЇЇ вже заздалегідь освоюють офіціанти івано-франківської піцерії, збудованої біля тупого кінця кам’ного яйця, - готуються до політичних змін.

Російські пісні - під забороною

Міська рада Івано-Франківська взяла мовне питання на вуздечку, коли прийняла Програму розвитку і функціонування української мови. До грудня 2006 року вона обіцяє місту нове життя. Спеціально вивчені сексоти, озброєні посвідченнями, будуть стежити, чи не звучать російські пісні в місцях громадського харчування, торгівлі, в транспорті й у диско-банах, чи не спілкуються на перервах у школах вчителі та діти російською, чи не друкується нею реклама, чи не влаштовують концерти російськомовних виконавців. Останніми "варягами", які не знали мови, але проникли на івано-франківську сцену, стали російські "Корні". Слідом за ними 16 жовтня в місто прибуває Філіп Кіркоров. У нього в репертуарі - українські хіти, на україномовних афішах його іменують Пилипом.

До стеження за росіянами притягнуто неповнолітніх і несвідомих. Як говориться в програмі, "пріоритетом дитячих, жіночих і молодіжних організацій стане моніторинг мовного середовища". Циркуляр про що і куди "стукати" отримала єдина на всю Івано-Франківську область російськомовна школа. Тепер вона повинна доносити сама на себе.

Російська мова в колишньому Станіславі виживає за рахунок поляків - школу фінансує польський сейм. "Раніш тут був монастир урсулинок. Їхня каплиця збереглася, а дзвони зникли після приходу радянських військ", - розповідає шкільний завуч Наталя Демидова. Каже, що місцева влада школу не зачіпає, чиновники таємно водять сюди своїх дітей. Це непатріотично, але прагматично: навчання безкоштовне, поїздки за кордон, у Росію, регулярні, знання гідні. "Наші учні ходили для сміху здавати іспити в українську гімназію, виступили краще за усіх - такий от демарш влаштували".

Російська школа від української - у п’яти метрах. Заходжу в неї, звертаюся до дітей російською, одержую відповіді на тій же мові, але пошепки. Через 10 хвилин мене зі школи випихає охоронець: "Я через вас роботу втрачу".

Івано-франківські вчителі розповідають, як їхнього колеги через російськомовність втратили роботу, як у найближчому кафе їх обливали окропом, як вагітну викладачку вдарили в живіт, "щоб москалі в Україні не народжувалися".

Найбільш російським місцем Івано-Франківська став центральний ринок - там знайшли роботу звільнені російські мовники. "Раніше у місті був десяток російських шкіл, їх закрили тому, що в них нібито не було дітей. Але це неправда, - пояснює мені підозріло інтелігентна продавщиця. - Для нас базар - клуб за інтересами, та й із приїжджими торговцями з Молдавії і Наддністрянщин нам легше спілкуватися. Ми-то пам’ятаємо, що російська - мова міжнаціонального спілкування".

"Раніше у нас були два центральних бульвари - Пушкіна і Шевченка. Вони йшли через усе місто - паралельно і символічно, - розповідає Олександр Волков. Тепер бульвар Пушкіна перейменували в Північний, Лермонтов став Чорноволом, Куйбишев - Бандерою, а мої спроби реабілітувати російську мову виявилися даремними".

Волков виграв два суди проти міськради, опротестував програму про мови. Але мерія відмовилася виконати судову волю. "Справа в тім, що більшість тих, хто підтримує мера, тримається на трьох депутатах з Конгресу українських націоналістів. Мер не хоче посадою ризикувати", - пояснює Волков.

"Наш націоналізм - від неробства"

Івано-франківську православну церкву Московського патріархату греко-католики витиснули в дитячий садок на околиці. Вона програла боротьбу не за віруючих, а за виборців. "На Західній Україні заведено: за кого панотець наказав голосувати, той і вибори виграє. Більшість парафій відійшлася католикам, у нас залишилося 200 віруючих. Хоча саме ми допомогли мерові Анушкевічусу перемогти. Ми взяли в нього 20 доларів і на них влаштували церковну службу, помолились про його перемогу, і він виграв", - розповідає мені батько Амфілохій, місцевий архімандрит. Він одягнений не по-форменому (у рясу), а по-революційному - у шкірянку. Далі 20 доларів його дружба з мером не пішла - той католиком виявився.

"Наш націоналізм - від неробства, - говорить мені місцевий лідер Партії регіонів Юрій Медведенко. - Людям ніде працювати і нема на що розважатися, вони збираються на майданах - "москалів бити-лаяти". Нас громити мали намір - за те, що хочемо україно-російської двомовності. Під час виборів у нашому осередку залишилося три особи - люди боялися з нами зв’язуватися. Тепер нас 3 тисячі: люди зрозуміли, що перспектива - на Сході, у Росії. Туди, а не на Захід тепер їздять на заробітки. Якщо не знаєш російської мови, тебе обов’язково обдурять. Якщо знаєш - повернешся додому з грішми. Це правда, що переміг націоналізм".

В івано-франківській міськраді - 4 російськомовних депутати проти 56 "україномовних". Але саме росіяни контролюють базар, вокзал, пресу. Українські пісні транслює хіба що міський музичний фонтан. На радіо більш 60 відсотків ефіру - на російській. Єдина керована націоналістами телекомпанія не працює - нема грошей.

Депутат від Партії регіонів, редактор газети "Прикарпатська правда" Богдан Фецьків - людина з міцними кулаками. Він їх постійно "набиває", щоб "якщо що, не дати спуску націоналістам": "У нас були випадки, коли людей викидали з автобусів тому, що вони говорили російською".

Газету Фецьківа, що публікує російськомовні смуги, у місті заборонили: "Ми стали друкуватися на кордоні з Румунією, там тутешня влада не могли нас дістати. Розповсюджувалися підпільно".

Витискаючи російську мову, франківчани шукають у магазинах російські товари (вони якісніші) і розраховують, що в їхнє "місто трьох університетів" приїдуть російські студенти ("у них багато грошей на їжу, житло й одяг"). Заради них тут відкривають майже фірмові магазини Армані, Гуччі і Версаче.

От тільки росіяни чомусь не їдуть.

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах