Головна
 

FAZ: Норвезька модель

31 жовтня 2006, 10:10
0
9

Україна прагне в Європейський союз і потребує західної перспективи, говориться в статті Конрада Шуллера, Frankfurter Allgemeine, Німеччина.

Взагалі північні моделі в Україні давно вийшли з моди. Після того як тисячу років тому кілька кораблів вікінгів піднялися степовими ріками і мимохідь заснували Київську імперію, здавалося, що найвищу точку впливу скандинавів на Дніпрі вже подолано. Однак раптом тут всі знову заговорили про Норвегію. Олександр Чалий, головний радник президента Ющенка з зовнішньої політики, робить це з тихою радістю, міністр закордонних справ Борис Тарасюк - з ледь помітним презирством. Осторонь ніхто не залишився.

Попри все це зміст вживаного зараз у Києві слова "Норвегія" зовсім не відповідає його словниковому визначенню - це не північноморська країна, що торгує китовим жиром і природним газом, а модель українського майбутнього. Україна хоче якнайшвидше стати членом Євросоюзу. Демократичний табір, мотор "помаранчевої революції" осені 2004 року, рветься в Брюссель, і навіть вугільні і сталеві олігархи зі Сходу, не занадто натхненні демократією, які ще недавно вставляли революціонерам палиці в колеса, оцінили західні ринки. Усі вони здригаються від потужності російської газової політики і звертають свої погляди вбік ЄС. Останній від них відвертається. Хоча за його правилами будь-яка демократична країна Європи має принципове право на вступ у Євросоюз, але все-таки за нинішньої загальної зневіри в Німеччині або Франції ніхто не наважується вимагати від виборців нового витка розширення. Президент Єврокомісії Баррозу щойно ще раз повторив, що бажаний для України вступ у ЄС з погляду Брюсселя є в даний момент неприйнятним. "По-перше, не готова Україна; по-друге, не готові ми", - сказав він минулої п’ятниці.

Проте, останнє слово ще не сказано. Безперечно, що з часів "помаранчевої революції" Україна зробила великі успіхи. Преса повна життєвих сил на відміну від більшості інших країн пострадянського простору, а березневі вибори в парламент були настільки вільними, як жодні попередні вибори в цій країні - нехай навіть у їхньому результаті прем’єр-міністром знову став Віктор Янукович, знакова фігура горезвісного "донецького клану". Саміт Україна-ЄС у Хельсинкі однозначно підтвердив ці успіхи. Крім того, безперечно, що Україні терміново необхідна західна перспектива, якщо вона хоче продовжувати рух у тому же напрямку і не бажає рано або пізно знову опинитися в залізних тисках Росії. Потрібно швидко щось починати, щоб територія від Галичини до Донбасу з його важливими трубопроводами, по яких російські і середньоазіатські енергоносії, нафта і газ, течуть транзитом у Європу, не виявилася втраченою. Отже, якщо поки Україна не може претендувати на своє місце в брюссельській квартирі, їй потрібно дати, принаймні, теплу почекальню - на одне, на два десятиліття - і тримати для неї відкриті двері до вітальні.

І тут у гру вступає "Норвегія". Норвегія не є членом ЄС, але підтримує з ним близькі відносини. Через Європейський економічний простір (ЄЕР) вона найтіснішим чином пов’язана із внутрішнім ринком ЄС і навіть є учасником Шенгенської угоди про вільне пересування товарів, капіталів і громадян. Тому зараз у європейських коридорах, коли мова заходить про обладнання почекальні для України, "Норвегія" - це слово сезону. Про неї говорять усі. Полякам, які уже сьогодні зволіли б ліквідувати всі двері разом із дверною рамою, модель здається недостатньою, французи, які, якби усе залежало від них, замінували б прохід і охороняли б його із собаками, жахаються, а німці, що не примкнули з обережності до жодного табору, говорять: "Так, з цього могло б щось вийти".

Модель - це більше, ніж просто гасло. Вона вже знайшла конкретну подобу у вигляді 21-сторінкової "пропозиції" Єврокомісії Раді міністрів закордонних справ. У ній Єврокомісія без згадування слова "Норвегія" пропонує укласти більш широку угоду з Україною, що повинно далеко вийти за рамки нині діючої угоди про партнерство і співробітництво. Його ядром повинна стати інтенсифікація співробітництва в зовнішній політиці і політику безпеки, і, що саме головне, широка і "глибока" вільна економічна зона, де Україна якнайближче доведе свої стандарти і норми до тих, котрі діють у ЄС. Тут же знайдеться місце тісному співробітництву в питаннях енергопостачання і транзиту енергоносіїв. Правда, угода не буде містити недвозначної пропозиції про вступ, але вона і не стане перешкодою для цього в майбутньому.

Даною концепцією Єврокомісія задала напрямок переговорам про "ширшу угоду", рішення про проведення яких було прийнято минулої п’ятниці на саміті Україна-ЄС у Хельсинкі. Даний напрямок відповідає тій центристській позиції, яку займає зокрема Німеччина. Документ виходить далеко за рамки позиції французів і південних європейців, що зволіли б менш "глибоку" вільну економічну зону. Але чи стане він основою для переговорів у майбутньому році, залежить від того, чи схвалять на своєму засіданні в грудні пропозицію Єврокомісії міністри закордонних справ ЄС.

В Україні теж є свої нюанси. Чалий, радник президента Ющенка з зовнішньої політики, підтвердив у бесіді з нашим кореспондентом фундаментальне значення для країни північної моделі. Він розуміє, що за нинішнього положення ЄС будь-яка вимога конкретніших обіцянок про вступ у Євросоюз тільки відлякає партнерів на Заході. Тому він пропонує протягом наступаючого проміжного періоду, який може тривати ціле десятиліття, сконцентруватися в першу чергу на конкретних проектах, наприклад, на співробітництві в модернізації життєво важливих для України нафтогазових транспортних систем, на міжнародних миротворчих місіях або на транспортуванні військових вантажів українськими важкими літаками. Президент Ющенко привселюдно висловлює аналогічні думки, однак у конфіденційних бесідах він наполягає, щоб у прийдешній угоді було встановлено термін вступу, що дасть перспективу країні на її важкому шляху до стабільної демократії. У Хельсинкі він втілив цю вимогу в слова, заявивши, що прийдешня угода повинна недвозначно передбачити "політичне асоціювання" України з ЄС, тобто статус, що є першою сходинкою до повноцінного членства.

Найвиразніші слова в цьому напрямку як і раніше належать міністру закордонних справ Тарасюку - одного з тих політиків "помаранчевого" табору, який, мабуть, найвідкритіше формулює українську заклопотаність у зв’язку з Росією і тому сильніше за інших стукає в двері ЄС. Для нього "Норвегія" - це занадто мало. Норвегії, говорить він, не доводиться боротися з "впливами", що загрожують її суверенітету, як загрожує суверенітету України російська газова політика. Тому вона не відчуває ніяких незручностей, знаходячись поза Євросоюзом. Україна ж має вибір тільки між повноцінною приналежністю до "Європи" або до "Євразії", знову виникаючій сфері російського впливу. Для уявної Норвегії на Дніпрі на цій географічній карті місця просто нема.

Переклад:InoPressa.Ru

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах