Головна
 

ВН: "Голодомор і мова не єдині розбіжності з Росією". Інтерв’ю Тарасюка

15 листопада 2006, 11:54
0
3

Про нинішній зовнішньополітичний курс України в інтерв’ю кореспонденту "ВН" Світлані Степаненко у Києві розповідає сам міністр закордонних справ Борис Тарасюк.

- І президент, і премєр заявляють сьогодні в Україні про свої права, у тому числі на формування зовнішньої політики. Хто вийде переможцем з цієї суперечки?

- Немає зовнішньої політики уряду, а є зовнішня політика держави. Конституція України - стаття 106 - говорить, що президент є керівником зовнішньополітичної діяльності. Він представляє державу на міжнародних зустрічах, веде переговори, призначає послів, приймає рішення щодо визнання іноземних держав. З існуючих інститутів влади в Україні ніхто не має таких повноважень. Президент формує зовнішньополітичний курс, а глава МЗС його реалізує. Якщо хтось ставить під сумнів виключне право президента формувати зовнішню політику, то він має звертатися в Конституційний суд (КС). Усі трактування, крім вердикту КС, - це особиста думка політиків.

- 15 листопада ви як міністр закордонних справ, а також міністр оборони Анатолій Гриценко викликаєтеся в Раду для звіту. Премєр Віктор Янукович дав зрозуміти, що незадоволений вашою роботою і буде вимагати вашої відставки.  Чи може президент втримати ситуацію під своїм контролем?

- За конституцією тільки президент має повноваження вносити в парламент пропозиції по кандидатурах міністрів оборони і іноземних справ. Президент скористався своїм конституційним правом, Верховна рада у відповідності зі своїм регламентом це рішення затвердила. Процедура відставки двох міністрів, призначених по квоті президента, не прописана в законодавстві.

У той же час у праві існує положення, за яким, якщо не прописана процедура зворотної дії, використовується правова логіка дії, яка призвела до даного результату. Отже, відставки не може бути без звернення президента в Раду - парламентський регламент дає на це чітку відповідь. Що стосується претензій прем’єра до мене (Янукович вимагає відставки Тарасюка ще і тому, що той очолює опозиційну партію Народний рух України. - Ред.), мабуть, головною мотивацією президента при моєму призначенні була не моя політична діяльність, а професіоналізм. Я вже 30 років у дипломатії.

- Чи може Україна повернутися до політики "багатовекторності"?

- Дискусії про політику "багатовекторності", тобто поперемінної орієнтації то на Захід, то на Росію, самі по собі безглузді. Куди в цьому випадку подіти наші інтереси в Азії, Африці, Північній і Південній Америці, на Близькому Сході? Україна є найбільшою по території європейською державою, п’ятою за чисельністю населення, з могутнім потенціалом і вигідним географічним положенням. Така величезна країна не може мати одновекторну політику, яка б подобалася тільки на Сході або тільки на Заході. Ми повинні визначити пріоритети і захищати національні інтереси всіма доступними інструментами зовнішньої політики.

- Чи задоволені ви підсумками переговорів у Києві 7-8 листопада з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим?

- Наша зустріч була особливою, оскільки відбулася в рамках нового органу - міждержавної комісії на чолі з президентами. Атмосфера переговорів була дуже дружньою. Це корисна зустріч, яка дозволила обмінятися думками по складних питаннях. У той же час не можна підрахувати арифметично, що вдалося і чого немає.

- Сергій Лавров назвав найгострішими темами двосторонніх відносин голодомор в Україні в 1930-і роки і статус російської мови.  Чи згодні ви з російським колегою?

- Ні, не згодний. Якщо Росія буде дотримуватися позицій, висловлених у заявах її МЗС (26 жовтня і 13 листопада. - Ред.)про те, що увіковічнення пам’яті жертв голодомору є антиросійською кампанією, то ми не зможемо знайти взаєморозуміння. Таке трактування голодомору - це абсурд і неповага до страждань українського народу. Україна не ставить перед собою за мету - залучити до персональної відповідальності тих або інших осіб у Росії, однак ми також не можемо зневажати пам’ять 7-10 млн безневинних жертв - наших батьків і дідів.

В Україні також вважають такими, що не відповідають дійсності, заяви МЗС Росії щодо дискримінації російської мови. Коли в Росії для 4,5 млн українців відкриється перша українська школа, тоді ми зможемо говорити про хоч якесь наближення до паритету і взаємної поваги. Список питань, по яких ми дотримуємо різних точок зору, значно ширший. Це теми розділу пасивів і активів колишнього СРСР, делімітації і демаркації  кордонів, виконання угод про перебування російського Чорноморського флоту на території України.

- Експерти вважають, що питання виводу російського Чорноморського флоту з Криму буде вирішувати вже не нинішня влада України, оскільки термін її повноважень закінчиться.

- Термін повноважень діючої влади закінчиться не тільки в Україні, але й у Росії. Яка б влада в Україні не прийшла, вона не зможе ігнорувати Конституцію, яка забороняє перебування іноземних військ на території країни. Президент чітко висловив позицію України: ми маємо зобов’язання по Чорноморському флоту Росії тільки до 2017 року.

- Чи намічається компроміс між сторонами з приводу делімітації кордонів в Азово-Керченській акваторії?

- Я не бачу платформи для компромісу в питанні Керченської протоки. На початку 1940-их років була визначена лінія адміністративного кордону між УРСР і РСФСР, яка потім неодноразово підтверджувалася, у тому числі картами Генерального штабу СРСР. У 1991 році колишні радянські республіки автоматично визнали адміністративні  кордони радянського періоду державними. І раптом росіяни нам говорять, що кордону в Керченській протоці не було. То на якому шляху нам шукати компроміс? Що стосується делімітації кордонів в Азовському і  Чорному морях, то отут ми зможемо знайти рішення, якщо будемо дотримуватися норм міжнародного морського права, про що свідчить доповідь співголів комісій. Але знов-таки делімітація в Азовському і  Чорному морях пов’язана з визначенням кордонів в Керченській протоці.

- Чи обговорювалося з паном Лавровим питання щодо членства України в НАТО? І чи наблизилася Україна до вступу в Євросоюз?

- Так. Я роз’яснив, що нова влада не сказала нічого нового, вона є усього лише спадкоємицею заявлених її попередниками зовнішньополітичних пріоритетів. Рішення про вступ у НАТО було прийняте ще президентом Кучмою 23 травня 2002 року. Після цього - 23 листопада 2002 року - Верховна рада підтримала курс на приєднання до НАТО. 19 червня 2003 року наш парламент прийняв закон про основи національної безпеки, де записано, що наша мета - вступ у ЄС і НАТО.

Але я б не став називати якісь дати повного членства України в НАТО. У нас висока динаміка взаємин з Альянсом, хоча за деякими елементами ми відстаємо від Росії. З минулого року ми працюємо в режимі інтенсивного діалогу щодо членства. І президент, і уряд дотримуються думки про необхідність виконання домовленостей з НАТО. Що стосується плану дій про членство, то через різні погляди на припустимі темпи вступу до  Альянсу приєднання до цього документу відкладено. Але я впевнений, що згодом ми приєднаємося до цього плану дій.

Я утримаюся від визначення конкретних дат вступу в ЄС, хоча вони мені відомі. Думаю, що Україні потрібно менше часу для повної інтеграції в ЄС, ніж у свій час Польщі і Угорщині (вони вступили в ЄС у травні 2004 року. - Ред.).

- А коли Україна стане членом СОТ?

- Політичні сили під час "круглого столу" національної єдності (минулого літа. - Ред.) обіцяли закінчити процес вступу у СОТ до кінця 2006 року. Логіка розвитку цього питання у Верховній раді свідчить, що всі необхідні законопроекти не встигнуть пройти технічну обробку і потрапити в секретаріат робочої групи СОТ . Тому необхідні рішення не зможуть бути підготовлені до середини грудня. Тепер розглядається інший термін вступу у СОТ- лютий 2007 року. Однак з моєї сторони було б безвідповідально пророкувати те, що і так станеться. Вступ у СОТ цілком залежить від темпів підготовки цих документів парламентом.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах