Головна
 

НГ: Майдан підводить підсумки

21 листопада 2006, 15:48
0
2

Завтра на Майдані будуть святкувати річницю помаранчевої революції. Вона відбулася два роки тому під гаслом: "Хочемо позбутися від режиму Кучми, що дискредитував себе,", пише заступник директора Інституту політичних досліджень Олексій Володимирович Макаркін у російській "Незалежній газеті".

Який, до речі, був слабким, звинувачувався в корупції, був неефективним і т.д. При цьому на вулицю вийшли в основному прихильники прозахідної орієнтації України, а коли потрібно було йти на виборчі дільниці, то за Віктора Ющенка голосували як прозахідники, так і просто супротивники слабкого корумпованого режиму. Тобто ті люди, що вийшли на Майдан, склали тільки частину виборців Ющенка. Але важливий ще один момент. Він пов’язаний із сильним протестом проти використання у виборах адміністративного ресурсу. Громадяни справді хотіли голосувати. І вибирати. Тобто коли жартували, що виберуть Ющенка, а президентом усе одно стане Янукович, жарт не був позбавлений змісту. І протест був багато в чому пов’язаний з тим, що з погляду тодішньої української влади представники опозиції Ющенко не могли бути допущені до президентства. Відповідно пішла хвиля протестів.

Коли Ющенко став президентом, закінчилася романтика, яка зазвичай пов’язується з протестом, революційними настроями, і багато прихильників помаранчевих повернулися до повсякденного життя. Другий раз зробити таку революцію неможливо. Але українці домоглися головного. У країні пройшли чесні президентські вибори (так званий третій тур). А в нинішньому році - чесні парламентські. І Янукович домігся успіху вже як глава Партії регіонів на чесних парламентських виборах, результати яких ніким, крім аутсайдерів, що ці вибори програли, не оскаржувались. Той факт, що зараз на Україні надзвичайно високий рівень політичної й інформаційної свободи, саме став наслідком подій на Майдані дворічної давнини. Напевно, це один з головних уроків і результатів тих подій. Ще один урок полягає в тому, що на Україні тоді, у 2004 році, досить чітко було продемонстровано, що найдинамічніші модерністськи налаштовані групи населення хочуть на Захід. Вони хочуть жити в Європі. І, по суті, Росії, російським силам на Україні не вдалося створити якоїсь чіткої альтернативи європейському шляху. Причому про Європу мріє й український істеблішмент. Різниця тільки в тім, що ті, хто був на Майдані, і їхні політичні супротивники розглядають європейський шлях як спринтерський, принаймні стосовно Північноатлантичного блоку, військової інтеграції в Європу. А прихильники Віктора Януковича розглядають інший варіант. Еволюційніший, не такий стрімкий і не так сильно дратуючий Росію. Однак третій варіант, що відбивав би настрої проросійської інтеграції - у рамках ЄЕП, інших організацій на пострадянському просторі, в українського істеблішменту популярністю не користується.

Мова йде або про радикальне, або про помірне західництво. Тут дуже важливий момент, що ті проросійські настрої, що спостерігаються в населення на сході країни, не оформлені в привабливий, яскравий для істеблішменту проект. З іншого боку - прозахідний настрій, що був видний на Майдані і який продовжує домінувати в українському істеблішменті, оформлений у чіткий геополітичний проект: ми хочемо в перспективі бути в Євросоюзі. Інша справа, що якщо одні українські політики, яких вважають антиросійськими, прямо кажуть: щоб вступити в Євросоюз, потрібно перед цим вступити в Північноатлантичний блок, то інші, котрих іноді вважають проросійськими (наприклад, з Партії регіонів), намагаються нейтралізувати цю залежність і якось відтягнути рішення питання по вступі в НАТО.

Ще одна немало важлива деталь. Багато хто пророкували Україні після перемоги помаранчевої революції економічний крах. Однак його не відбулося. Зараз підприємці цієї країни працюють і домагаються успіху при мінімумі впливу з боку уряду. Вони живуть своїм життям, і конфлікти, що відбуваються нагорі - політична боротьба, зміна кабінетів, - впливають менше, ніж, наприклад, у Росії, на реальне життя, на відносини держави і підприємницького співтовариства.

Після революції було багато оцінок, і небезпідставних, що на Україні зараз почнеться антиолігархічна кампанія, тому що олігархи підтримували режим Кучми, і виникне велика спокуса масованого переділу власності. Цього теж не відбулося, хоча прихильником цього варіанта була Юлія Тимошенко. Політичний клас України продемонстрував небажання потрясінь. Він не захотів наносити занадто сильні удари по інвестиційній привабливості країни. Був досягнутий компроміс, при якому була реприватизована "Криворіжсталь", яку продали за дуже великі гроші нинішньому власнику. На цьому зупинилися. Це також досить сприятливо позначилося на розвитку української економіки.

Тому, очевидно, не варто говорити сьогодні про крах помаранчевих. Мова йде про визначене перегрупування. Ми бачимо, що Янукович, прийшоши до влади, маневрує між Росією і Заходом, намагаючись мінімально кривдити Росію, але при цьому не починає ніяких кроків, які б завдавали шкоди західної інтеграції України.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах