Головна
 

FT: НАТО повинно бути менш амбіційним

СПОРТ bigmir)net/sport.bigmir.net, 22 листопада 2006, 16:13
0
6

За своєю важливістю новий саміт керівників країн-членів НАТО, що наступного тижня відбудеться в Ризі, не рівнятиметься до звичайних дворічних самітів альянсу. Прийняті тут рішення визначать не тільки майбутню діяльність НАТО, але і його довгострокові перспективи як впливової міжнародної організації, пише Франсуа Ейсбур, Financial Times, Великобританія.

На перший погляд, НАТО робить набагато більші успіхи, ніж можна було б очікувати, особливо після іракської кризи. В останні роки альянс благополучно прийняв до свого складу 11 нових членів, а перспектива можливого членства є могутнім мотивуючим фактором для країн Кавказу і Балканського півострова. Крім того, НАТО продовжує відігравати ключову роль у підтримці стабільності на території колишньої Югославії.

І в той же час, стає зрозуміло, що НАТО більше не є стратегічною опорою американської політики. Це наочно демонструється, зокрема, швидкими згадками про НАТО в останньому чотирирічному огляді американської оборони. Справді, у статтях американської преси і промовах американських політиків слово "НАТО" усе частіше вживається як синонім вислову "наші європейські союзники" - а це, погодьтеся, далеко не те саме.

Сьогодні розширення НАТО досягло тієї межі, за якою альянс зі стабілізуючої сили може перетворитися у фактор дестабілізації окремих регіонів. Україна в буквальному значенні розколота навпіл розбіжностями з питання її вступу в НАТО. Вихід за межі традиційного кола завдань - наприклад, операція в Афганістані - допоміг НАТО залишитися при справах, але в підсумку альянс перетворився, по суті, у багатобічну інституцію з набором учасників, що варіюється. Крім того, Північноатлантичний альянс перестав бути головним форумом для американо-європейських консультацій з ключових стратегічних питаннях сучасності. Ріст могутності Китаю, ядерні амбіції Ірану і Північної Кореї, доля Близького Сходу, який роздирають кризи - усі ці проблеми розглядаються переважно за межами НАТО.

Саме по собі, зниження статусу НАТО у світовій схемі стратегічних взаємин не повинно турбувати тих, хто живе і працює поза натівською бюрократичною машиною. Зрештою, НАТО є надзвичайно ефективним і незамінним засобом для організації взаємодії між арміями країн-членів альянсу, без якого неможливо було би створення ефективної коаліції сил. У світі, у якому склад коаліції визначається завданням, що стоїть перед нею, подібна функція альянсу є, як ніколи, важливою. Крім того, НАТО відіграє ключову роль у забезпеченні того, щоб нові партнери альянсу в Східній Європі не тягли з реформуванням своєї оборони.

На жаль, НАТО не обмежується тією областю, у якій альянс найкомпетентніший. Намагаючись грати помітнішу роль на світовій арені і довести свою глобальну значимість, НАТО хоче стрибнути вище голови як у стратегічному, так і в політичному плані, що може призвести до досить небезпечних наслідків.  У ході підготовки до Ризького саміту було багато розмов про "НАТО-2", або другої версії альянсу, тобто про привілейоване партнерство між НАТО і багатообіцяючими близькими за духом країнами азіатсько-тихоокеанського регіону, такими як Японія й Австралія. Розумність подібних планів, м’яко кажучи, сумнівна, приймаючи до уваги потенційні і нікому не потрібні тертя з усе могутнішим Китаєм. Автори концепції "НАТО-2", швидше за все, не ставили собі за мету відтворити в Східній Азії звичний розклад сил за схемою "Захід проти іншого світу", але саме це може стати неминучим наслідком реалізації їхніх планів. НАТО створено для вирішення визначеного роду проблем, але якщо таких нема, альянс не повинен сам їх створювати.

У військовому плані, подібна неуважність до наслідків помітна й у намірі НАТО розширити масштаби своєї присутності в Афганістані та коло завдань афганської місії. Тепер ці завдання вже не обмежуються первісними планами, сформульованими після терактів 11 вересня 2001 року, а саме поваленням режиму талібів і переслідуванням керівників і бойовиків Аль-Каїди.

Поставлена альянсом мета щодо державної облаштованості і відновлення Афганістану шляхетна й амбіційна; але Афганістан - це країна більша, ніж Ірак, з довгою історією нетерпимості до іноземної присутності, нехай навіть вона обумовлена найкращими намірами. Навіть якщо члени НАТО відправлять в Афганістан стільки солдатів і спорядження, скільки було обіцяно, навряд чи альянс зможе виконати поставлене перед собою завдання. Зрештою, НАТО буде розташовувати в Афганістані лише одну третину тих сил, які чверть століття назад відправив в цю країну Радянський Союз. Радянське керівництво мало намір реалізувати не менш амбіційну програму соціальної й економічної модернізації Афганістану, але ці плани зазнали нищівного провалу - і не тільки тому, що Червона Армія поводилася стосовно афганців не настільки коректно, як солдати НАТО.

Політики, які зібралися в Ризі, зроблять НАТО і всьому Заходу велику послугу, якщо утримаються від передчасного і непродуманого втручання в політичну гру на східноазіатській арені і зменшать амбіції альянсу в Афганістані - але в той же час нададуть своїм солдатам у цій країні всі засоби, необхідні для виконання реалістичнішої місії.

Переклад: UK2 watch.com

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах