Головна
 

Washington Times: Російський ведмідь розставляє капкан

Корреспондент.net, 5 грудня 2006, 11:55
0
11

На нещастя для жителів ЄС, ряд європейських урядів зміцнює відносини з путінською Росією, яка взяла нї у заручники російського ведмедя, пише, Річард Раней, The Washington Times, США.

Ви ніколи не зауважували, що жителі Нью-Йорка не бояться відключення газу через політичні або економічні розбіжності з Техасом? А тепер уявіть собі ситуацію, при якій би владі штату Техас належав би весь природний газ штату, а також транспортні системи в інших штатах, і в якій губернатор Техасу вирішив би переглянути існуючі контракти, щоб змусити ньюйоркців платити за свій газ більше, тому що вони цілком залежать від монополії Техасу. На щастя, для США  подібний сценарій неможливий, і от чому: у штаті Техас є багато приватних постачальників газу; трубопроводи які газ доставляють в Нью-Йорк, належать приватним власникам, які не пов’язані з виробниками газу; і, що найважливіше, федеральний і місцевий суди дотримуються букви закону і захищають підписані контракти.

А тепер ще одне питання: ви погодилися , щоб істотно важлива частина ваших постачань газу контролювалася монопольним державним виробником, який  крім цього контролював би всі трубопроводи і був відомий тим, що в минулому ігнорував або зневажав умови існуючих контрактів? Якщо ви розсудлива людина, ви, напевно, скажете: "Ні!"

На нещастя для європейців, ряд їх урядів зміцнює відносини з Росією Володимира Путіна, що, власне кажучи, взяла їх у заручники російського ведмедя. На частку Росії вже припадає 26% імпорту європейського газу. Вона забезпечує 44% імпорту газу Німеччини, 60% - Польщі, 63% Австрії і 100% Фінляндії.

Зараз Росія будує газопровід, який проходитиме з Росії через Фінську затоку і Балтійське море прямо в Німеччину, минаючи існуючі трубопроводи, які йдуть через Україну, Білорусь і Польщу. Оскільки європейські джерела природного газу обмежені, Європа буде попадати в ще більшу залежність від Росії.

Якби Росія справді була демократичною державою з вільним ринком, де виконуються закони, де багато приватних виробників газу конкурують за європейського споживача, це не було би підставою для побоювань. Американців не тривожить залежність від Канади, яка постачає істотну частину їх імпорту нафти, тому що в основному її поставляють приватні компанії, і в демократичний Канаді додержуються прописаних законів.

Однак Росія зовсім інша справа. Президент Путін відмовився ратифікувати договір, який вимагає від Росії відкрити свої газові трубопроводи для третіх сторін і припинити монополію державного газового постачальника "Газпрому". Польща і Литва - єдині європейські країни, які наполягають, щоб Росія підписала цей договір як умову для розширення торгівлі між Росією і Європою.

Польщу і Литву, швидше за все, примусять поступитися їх старші європейські сусіди, які часто думають тільки про миттєві придбання, ніж про довгострокові наслідки.

Росія уже проявила себе як ненадійний постачальник енергоносіїв, незважаючи на те, що заявляє про зворотне. Не далі ніж минулої зими Росія припинила поставляти газ Україні, а Україна відповіла на це тим, що почала забирати із труби газ, призначений для Європи.

Незважаючи на надії Заходу, що Росія продовжить еволюціонувати до справді вільної ринкової демократії, керованої законом, об’єктивний спостерігач може легко помітити спад.

Критики режиму Путіна регулярно виявляються жертвами вбивств.

Згідно London Times, "британські розвідувальні агентства заявили, що отруєння російського дисидента Олександра Литвиненка має  відбиток державою вбивства". Це виглядає цілком розумно, зокрема, тому, що звичайні кілери рідко користуються як знаряддям злочину радіоактивним полонієм-210.

Багато російських журналістів, які критикували Путина, наприклад, Ганна Політковська і редактор російської версії журналу Forbes  Пол Хлебніков, не дуже давно стали жертвами "нерозгаданих" вбивств.

Кількість виборних посад неухильно знижується під час  правління Путіна, і Росія повільно повертається фактично до однопартійної держави (цього разу без комуністичної ідеології).

Ключові сектори економіки, такі як нафта і газ, фактично ренаціоналізуються. Багатьом іноземним компаніям довелося довідатися про те, що те, що їх контракти можуть бути "переглянуті".

На минулому тижні було оголошено, що "Газпром" купує найпопулярнішу в Росії газету "Комсомольська правда". Уряд Путіна забезпечив контроль над більшістю електронними і друкованими ЗМІ державними компаніям і залежним від Кремля бізнесменами.

Путін недурний. Він розуміє, що європейські лідери слабкі і лише натяку на загрозу припинити газові постачання буде досить, щоб вони виконали велику частину його роботи. Йому допомагають також представники Заходу, які  намагаються логічно обґрунтувати його поведінку, подібно Уолтеру Дуранті, журналісту New York Times, який у 1930-их роках вихваляв Сталіна.

Один проникливий британець написав, що "Тоні Блер дуже хотів би, щоб розслідування вбивства Литвиненка просто розчинилося, тому що тепер, коли він іде з посади прем’єр-міністра, йому знадобиться нова робота, і Путін міг би йому з цим допомогти". Зрештою, Путін (через "Газпром") найняв колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера за декілька мільйонів доларів.

Річард Раней був економічним радником російського уряду на початку 1990-их і є генеральним директором Центру глобального економічного росту, проекту фонду FreedomWorks

Переклад: InoPressa.Ru

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах