Головна
 

НГ: Хаотичний рух

12 грудня 2006, 16:56
0
5

У Києва дотепер нема ніякої концепції розвитку ядерної енергетики, пише доктор політичних наук, експерт із проблем розвитку пострадянського простору Сергій Жильцов у статті, опублікованій російською Независимой газетой.

Протягом останніх 15 років, з моменту одержання незалежності, українська атомна енергетика переживала не найкращі часи. Відсутність уваги з боку держави, недостача засобів для розвитку галузі призвели до наростання проблем у цьому секторі економіки. І це при тому, що Україна має у своєму розпорядженні природні ресурси і володіє найбільшими в Європі родовищами уранових руд і циркону. Крім цього є діючі блоки АЕС, працюють гірничо-збагачувальні комплекси і підприємство з виробництва уранової і цирконієвої продукції.

В Україні знаходиться п’ять АЕС: Рівненська, Запорізька, Хмельницька, Українська і Чорнобильська. У 2005 р. українські АЕС зробили 88,782 млрд. кВт-г електроенергії, що на 2% більше, ніж у 2004 році. До кінця 2006 року планувалося збільшити виробництво електроенергії АЕС ще на 2,5%, у порівнянні з 2005 роком - до 91 млрд. кВт-г. 15 атомних блоків українських АЕС виробляють 52% всієї електроенергії країни. І хоча атомна енергетика грає одну з ведучих ролей в енергетичному балансі країни, державні інвестиції в розвиток галузі відсутні, а для приватних ще не створені умови.

Відсутність інвестицій призводить до зриву фінансування більшості раніше прийнятих програм. У підсумку велика частина фінансових ресурсів в українській атомній галузі сконцентрована на рішенні невідкладних проблем, ніж на реалізації довгострокових проектів.

Складна ситуація і з видобутком урану. За різними оцінками, Україна володіє вивченими промисловими запасами урану, які може вистачити на 100-150 років. При цьому країна забезпечує свої потреби в урані лише на 25-30%. Викликано це тим, що видобуток урану на діючих родовищах Східного ГОК наблизилася до критичного рівня, а перспективні родовища - Новоконстантинівське і Смолинське - не освоюються.

Розмаїття невиконаних планів

На початку 1990-х років на Україні було розроблено "Комплексну програму створення ядерного паливного циклу на Україні". Основні параметри комплексної програми створення ЯТЦ були затверджені постановою Кабінету Міністрів України в квітні 1995 року. У силу внутрішньополітичних і фінансових причин вона практично не виконувалася, збільшуючи і без того непросту ситуацію в галузі. Потім, у травні 1996 року, на світ з’явилася Національна енергетична програма України до 2010 року. Одним з останніх документів, у яких знайшов своє відображення розвиток ядерної енергетики, стала енергетична стратегія України до 2030 року. У ній одним із пріоритетів держави стояло завдання посилення енергетичної безпеки. Хоча, як зазначає віце-президент Центру дослідження корпоративних відносин Ростислав Іщенко, програма розвитку АЕС на урядовому або якомусь іншому державному рівні офіційно не приймалася. Конкретні кроки в цій сфері як і раніше залежали від конкретної особистості, що очолювала на той момент "Енергоатом".

Відсутність на Україні єдиної програми розвитку ядерної енергетики призводить до того, що окремі організації і посадові особи приймають рішення, що не завжди відповідають національними інтересами країни і насамперед її економічним потребам. Невизначеність у розвитку галузі веде до збільшення проблем.

Між Росією і Європою

Україна має надлишок електроенергії і зацікавлена в розширенні її експорту. При цьому варто пам’ятати, що, хоч електрика в мережах і не маркірована (тобто неможливо визначити, отримана вона від теплової чи атомної генерації), проте саме на АЕС виробляється найдешевша, а отже, і найвигідніша з погляду експорту електроенергія. У зв’язку з цим НАЕК "Енергоатом" неодноразово в минулому претендував на право вважатися головним експортером української електроенергії. У 2006 році виріс експорт як у Росію, так і в ЄС. Очікується, що ріст експорту електроенергії продовжиться й наступного року. Тим більше що в 2004-2005 роках у лад були введені потужності Рівенської і Хмельницької АЕС.

Як результат - 7 листопада 2006 року почався експорт електроенергії з об’єднаної енергосистеми України в енергосистему Росії. Україна зацікавлена в тому, щоб у перспективі стати ланкою, що зв’язує в єдину систему енергомережі Росії і ЄС.

Чорнобильська АЕС - між минулим і майбутнім

За 20 років, з 1986 року, проблема Чорнобиля перестала бути тільки екологічною. Чорнобильська катастрофа перетворилася в політичний фактор.

На Україні існують різні точки зору відносно майбутнього ЧАЕС. Однак усі дискусії відносно майбутнього АЕС мають гострий характер, що загострюється низкою факторів. Тут і непослідовність дій держави, і невизанченість з реалізацією проекту "Укриття".

Імпульс поновленню дискусії відносно майбутнього АЕС додала пропозиція президента України Віктора Ющенка використовувати заражені області навколо Чорнобиля для поховання радіоактивних відходів, у тому числі й інших європейських держав. Це викликало широкий негативний суспільний резонанс на Україні. За минулі 20 років рівні радіоактивного забруднення цієї території значно зменшилися: відбувся природний розпад радіонуклідів, постійно проводяться заходи щодо зниження доз опромінення і створення безпечних умов для проживання населення на забруднених територіях. Однак ще довгий час територія відчуження буде джерелом забруднення практично всіх складових навколишні середовища. Цей факт визначає її потенційну небезпеку як для населення, що проживає на її території, так і для жителів прилягаючої місцевості.

З цієї причини навряд чи в Чорнобильської АЕС є майбутнє. За словами Р.Іщенка, стан "Саркофагу" і "Зони" вивчався від випадку до випадку, безсистемно. Дані найчастіше підганяли під політичну кон’юнктуру. Наприклад, коли вторговували в ЄС максимально великий обсяг фінансових зобов’язань. Ключовим питанням залишається проблема підвищення безпеки об’єкта "Укриття". Ні Україна, ні багато країн ЄС, що почали після періоду скептичного або навіть негативного відношення до атомної енергетики знову робити ставку на її розвиток, не зацікавлені в залученні додаткової уваги до Чорнобиля і його проблем.

Плани на майбутнє

Відповідно до проекту енергетичної стратегії до 2030 року планується створити додатково 1-2 нові АЕС. Однак незрозуміло, за рахунок яких коштів і де це буде відбуватися. Невизначеність спостерігається і з виконанням програми створення ядерно-паливного циклу на Україні. За 10-12 років українська влада має намір зробити паливний цикл замкнутим. Створення закритого ядерного циклу дозволить Україні самостійно робити паливо для атомних електростанцій. Мова йде, зокрема, про будівництво централізованого сучасного й екологічно безпечного сховища відпрацьованого ядерного палива. Тим більше що в української влади дотепер викликає невдоволення ситуація, коли Україна щороку витрачає десятки мільйонів доларів на вивіз і збереження власного ОЯТ за кордоном. Відоме висловлювання президента Віктора Ющенка щодо перетворення всієї чорнобильської зони в гігантського могильника ядерних відходів, що, ясно, не викликає захвата ні в жителів прилеглих регіонів, ні в сусідів за кордоном.

Основна мета при реалізації масштабних планів українським урядом - зменшити залежність енергопостачання від Росії: починаючи зі збагачення урану і закінчуючи похованням радіоактивних відходів.

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах