Головна
 

НГ: Помилка президента

26 січня 2007, 14:17
0
5

В Україні вибухнув скандал. Цього разу міжнародний, пише завідувач відділом політики країн ближнього зарубіжжя російської Незалежної газети Вікторія Панфілова .

Туркменія направила ноту протесту в зв’язку з тим, що опозиціонери , які приїхали в Києві після смерті Туркменбаши - екс-віце-прем’єр Худайберди Оразов і екс-посол у Туреччині Нурмухаммед Ханамов - готувалися прибути в Ашхабад з України для участі в змінах державного ладу Туркменії, що могли б, як вони вважали, відбутися за участі міжнародного співтовариства.

Ці люди, які встигли за декілька днів оголосити про об’єднання опозиції і навіть виставити єдиного кандидата в президенти, у Туркменії оголошено злочинцями і знаходяться в розшуку. Їх приїзд у Київ, критичні виступи в пресі і на телебаченні на адресу туркменської влади  розцінені Ашхабадом як недружні дії України у відношенні Туркменії. Більш того - як загроза туркменській державності.

Влада Туркменії в посланій Києву ноті недвозначно дала зрозуміти, що може переглянути своє ставлення до України. На ділі це може обернутися ударом у найболючіше місце - газопостачання країни, яке сильно залежить від туркменського блакитного палива. Дії Києва Ашхабад сприйняв настільки болісно, що готовий переглянути умови постачання газу (природно, в бік подорожчання), а то і зовсім припинити енергетичне співробітництво. Туркменія може дозволити собі таке: найбільші країни Заходу, які мають у цій країні чималі інтереси, як підказує досвід, можуть поставити їх вище всього іншого і обмежитися формальними зауваженнями.

Президент України Віктор Ющенко на жорстку ноту протесту відреагував так, як міг у своєму нинішньому незавидному положенні. Він звільнив посла в Австрії Володимира Єльченка, який  видав в’їздні візи туркменським опозиціонерам, і зажадав від прем’єр-міністра Віктора Януковича прийняти ті ж  заходи у відношенні міністра транспорту Миколи Рудьківського. Міністр, власне, і заварив усю цю кашу: від нього прийшло приватне запрошення на приїзд Худайберди Оразова. А той, у свою чергу вирішив, що демократична Україна є найкращим місцем зустрічі розкиданої по Європі туркменської опозиції для наступного тріумфального (в очах усього демократичного Заходу) повернення на батьківщину.

Що ж стосується України, яка опинилася в непривабливому становищі , то можна припустити, що Віктору Ющенку, який  втрачає авторитет, туркменський скандал потрібен для зміцнення своїх позицій як всередині країни, так і в очах міжнародного демократичного співтовариства. Напевно, враховувалася і можливість одержання значних дивідендів від співробітництва з новою владою Туркменії. Але якщо це дійсно так, то Ющенко серйозно помилився.

Можна припустити і інше. Конфронтуючі сили вирішили нанести Ющенку ще один удар, продемонструвавши світовому співтовариству його неспроможність як глави держави. Якщо це так, то ціль досягнуто. Хоча постраждав і престиж України.

У розвинутих демократичних країнах звільнення президентом посла після галасу з-за кордону могло коштувати крісла самому главі держави. Ще більшою слабкістю виглядає звільнення посла тільки тому, що президент може зробити це, не радячись ні з прем’єром, ні з парламентом.

Але куди правдивіше виглядає банальна історія. Запрошуючи в Київ опозиціонера Оразова, міністр Рудьковский не припускав масштабів скандалу.

У будь-якому випадку інцидент підтвердив небезпідставність думки головного українського опозиціонера Юлії Тимошенко. Напередодні останньої зустрічі в Києві президента Росії Володимира Путіна з Віктором Ющенком вона помітила, що поліпшення в російсько-українських відносинах не варто очікувати, тому що Ющенко втратив важелі управління і на ситуацію в країні впливати не може. От і зараз головний формальний винуватець скандалу Рудьковський залишається у своєму кріслі, у той час як схожі випадки в інших країнах провокували відставку ледь не всього уряду. Прем’єр Янукович хоч і розпорядився провести розслідування, але звільняти міністра відмовився, демонструючи щонайменше рівнозначність з президентом на політичному Олімпы України.

Чи буде звільнений міністр транспорту, як того вимагає президент, або прем’єр його захистить, уже не важливо - переможців у цьому протистоянні не буде. Тому що програла Україна як держава. В очах міжнародного співтовариства з країни з демократичними задатками, як хотіли її бачити після революції, вона усе швидше здобуває імідж держави з непередбаченою внутрішньою і зовнішньою політикою. А таких, як показує досвід Росії, на Заході бояться більше, ніж диктаторських режимів.

Може якби , виявися на місці Ющенка, скажімо, бізнесмен Ринат Ахметов, Україна скоріше ризикнула залишитися без газу, ніж з підмоченою репутацією. Якщо Ющенко в цьому скандалі керувався економічними міркуваннями, то варто згадати, що в бізнесі не прийнято звільняти підлеглих тільки тому, що вони не подобаються комусь з партнерів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах