Головна
 

Die Presse: Україна і Туреччина не підходять ЄС

Корреспондент.net, 23 лютого 2007, 16:38
0
2

Герберт Степич, глава банку Raiffeisen International, який спеціалізується на Східній Європі, радить шукати інші форми співробітництва з Туреччиною і Україною. Самій же Австрії він бажає більш високих темпів у проведенні реформ, говориться в статті австрійської Die Presse.

- Коли відбудеться перше поглинання західного кредитного інституту якимось  східноєвропейським банком?

Герберт Степич: На даний момент ми можемо констатувати дуже великий апетит, який мають багато великих підприємств, особливо з Росії, до західної промисловості. У випадку з банками справи складніші. Головним чином тут необхідно згадати PKO (Польща, прим. ред.) або OTP (Угорщина, прим. ред.). Однак вони, як і ми, рухаються на схід. Залишається Росія і її "Ощадбанк" і "ВТБ". Останній уже відомий на Заході як "Зовнішньоторговельний банк", він, наприклад, мав відносини з колишнім віденським банком Donaubank. Що ж стосується "Ощадбанку", то цей гігант буде концентруватися на величезному ринку Росії.

- Український інвестор Клюєв збирався придбати банк Burgenland.  Чи розраховуєте Ви на повторення подібних акцій?

Подібні акції будуть тільки частіше, і, у першу чергу, це буде стосуватися невеликих банків, які переживають не кращі часи. Але все-таки це залишиться скоріше виключенням.

- Звідки  йде несприйняття, з яким українці зіштовхуються в Австрії?

По-моєму, причина несприйняття криється не занадто глибоко. Це школа мислення, покоління, на які вплинула війна. Імідж Росії і України не відповідає реальному розвитку в цих країнах. Це таємні застереження, які не відповідають дійсності 2007 року.

- Як довго продовжується процес трансформації в якійсь окремій країні?

Це залежить від приватних факторів. Важлива ціль, як, наприклад, вступ у ЄС. У цьому випадку без зволікання починаються дії, неймовірно хворобливі з погляду політики. Особливо небезпечно це у випадку з країнами Балканського півострова, оскільки ця перспектива дуже далека від них. Ми повинні продовжувати боротися за те, щоб хорвати йшли цим шляхом. Інакше це буде катастрофа, у тому числі і політична.

- Чи вчаться країни з перехідною економікою один у одного , або вони роблять ті самі помилки?

І те, і інше. ЄС як солодка принада, і економічні успіхи були скопійовані багатьма країнами. Однак є і негативний досвід. Політика там часто буває популістською - як і в нас. В Угорщині, наприклад, були практично подвоєні зарплати державних чиновників і дуже сильно підвищені пенсії, що ледь не вибило її економіку з колії. А в тих країнах, де уряди починають побоюватися чогось, у процесі реформ починаються застої. У багатьох випадках складається проблемна ситуація з націоналістичним табором.

- Чи може Австрія навчитися чомусь у цих країн?

Тут навряд чи можливий такий темп реформ, як на Сході. У нас немає принципової злагоди.

- Які реформи необхідні Австрії?

Продовжувати політику відмови від пенсійної реформи було б божевіллям. Це політика страуса, не вистачає тільки піску. Або візьмемо, наприклад, ринок праці. Як я можу вірити в працездатну пенсійну систему, якщо за допомогою демоскопії я можу розрахувати, коли пенсіонерів буде більше ніж працівників? Тут не можна обійтися одною тільки математикою.

- Чи необхідно тоді без зволікання відкрити австрійський ринок праці для громадян нових членів ЄС?

Те, що ми не відкрили кордони, зумовлено винятково внутрішньополітичними причинами. Для економіки кращим рішенням було б негайне відкриття ринку праці. Протягом найближчих двох-трьох років нам дуже сильно знадобиться приплив робочої сили. І чим раніше ми відкриємо ринок, тим кращих людей ми одержимо. Політичний сенс цього також зрозумілий, тому що тема іноземців була однією з найважливіших на останніх трьох виборах. Спроби описати усе в чорному кольорі неймовірно різноманітні. Однак необхідно пояснити населенню реальність, у першу чергу те, що ми перші зацікавлені у відкритті і розширенні на Схід - це 120,000 робітників місць і 15,000 компаній, які є там. Половина їх уже не існувала б, якби не впроваджувана там нами політика експансії.

- Чи потрібно запропонувати Україні перспективу вступу в ЄС?

Безумовно, однак не повне членство. Україна  - це класична буферна держава між Сходом і Заходом. Тому і нинішню широку коаліцію там необхідно розглядати як явище, позитивне у всіх відносинах. У іншому випадку країна розкололася б на частини- проросійську і орієнтовану на Захід. Україні необхідно запропонувати економічне і культурно-політичне співробітництво, через яке вона б не стала відразу ж відмовлятися від Росії.

- Як Ви прораховуєте різницю між прибутками і витратами банків з однієї сторони і ризиком у країнах Східної Європи?

Ризик зазначено у балансах. Природно, що в сумах там закладено набагато вищий ризик, ніж на розвинутих ринках. Мистецтво полягає в тому, щоб вміти досягти високої ефективності, працюючи на небезпечних ринках. У третьому кварталі 2006 р. різниця між процентними ставками в Центральній Європі складала 3,18%, у Південній Європі - 3,50%, а в країнах СНД - близько 4,7%. Це в три-чотири рази більше, ніж в Австрії. Що ж стосується ризику, то в Східній Європі він не сильно перевищує австрійські показники, тому прибутку там значно вищі.

- Серед банкірів Ви вважаєтеся піонером на Сході. Хто з Ваших колег викликає у Вас особливе почуття поваги?

Те, що робить глава UniCredit Алессандро Профумо, сенсаційно і також має всеєвропейські масштаби. В Австрії є чимало гідних імен. Один з них - глава Bawag Евальд Новотни, хоча він спеціалізується і не зовсім на Східній Європі. Він з честю вийшов з цієї непростої ситуації і залишився серед переможців. Можна навіть не згадувати, наскільки гарна Андреас Трайхель (глава банку Erste Bank, прим. ред.).

- Чи не несе в собі небезпеку  інтенсивна діяльність австрійських кредитних інститутів на Сході?

За всіма прогнозами, у цій області і далі буде спостерігатися високий ріст і непропорційний розвиток банківської сфери. Міжнародні рейтингові агентства були налаштовані спочатку скептично і вважали нашу експансію на Схід занадто ризикованою. Англо-американці взагалі не мають ніяких відносин з цим регіоном. Усе обернулося вдало, після російської кризи прийшов апетит, Східна Європа стає привабливою.

- Як ви оцінюєте Туреччину?

Ми не працюємо там і не маємо подібних планів. Зважаючи на те, що є в банківській сфері Туреччини, їй взагалі не потрібні ніякі західні банки. Що стосується ЄС, я б рахував доцільним продовження переговорів. Легше розібратися в тім партнері, з яким ведеш переговори. ЄС варто потурбуватися про Туреччину, хоча б через тенденцію до ісламизації и. Необхідно пояснити Туреччини, що питання про вступ не розглядається. Європа ж цього не робить. Вкрай важливо взяти курс на інші форми співробітництва. Як і Україна, Туреччина є буферною державою.

Переклад: UK2 watch.com

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах