Головна
 

НГ: "Приваблива опозиція" хоче стати "красивою владою"

Корреспондент.net, 5 березня 2007, 15:09
0
2

В Україні жінки в політиці, так само як і в інших країнах пострадянського простору, явно не в більшості

Разом з тим їхнє число з кожним роком хоча й повільно, але зростає в силу сприяння гендерній політиці на державному рівні. Головне , мабуть, полягає в тому, що вони не просто присутні в політичному житті, але також мають величезний вплив на загальнодержавні процеси. Найкращим доказом є той факт, що дві найбільш впливові фракції у Верховній Раді, які представляють партію влади й опозиції, очолюють саме жінки.

За роки незалежності України досить складно знайти політика з більш суперечливою і неординарною біографією, ніж у Юлії Тимошенко. Її образ співвітчизники щедро нагороджували метафорами: "газова принцеса", "українська Жанна д’Арк", "серце Майдану", "Залізна леді української політики", "кишенькова опозиціонерка", "жінка з косою". Її діяльність як і раніше оцінюється діаметрально протилежно: від беззастережного схвалення прихильниками до нищівної критики опонентами. Її називають "популісткою" і "найбільшою політичною акторкою", "національним лідером" і... "єдиним "чоловіком" в українській політиці". Безперечним є одне - її харизма, з якою важко змагатися будь-якому чоловікові.

Юлія Володимирівна Тимошенко народилася 27 листопада 1960 р. у Дніпропетровську. Виховуючись в неповній родині (батько пішов, коли Юля була маленькою), вона, як і більшість радянських громадян, не знала, що таке достаток. Однак зустріч з майбутнім чоловіком Олександром Тимошенко кардинально змінила її життя. У 19 років Юлія Володимирівна ввійшла в родину представника дніпропетровської партійної еліти Геннадія Тимошенка. Свекор відразу побачив чоловічу хватку невістки, яка незабаром і стала спадкоємицею сімейного бізнесу.

Будучи ще студенткою, у 1980 р. Юлія Тимошенко народила дочку Євгенію, а в 1984 р., закінчивши економічний факультет Дніпропетровського держуніверситету, пішла працювати інженером-економістом на Дніпропетровський машинобудівний завод ім. Леніна. Свій перший бізнес Юлія й Олександр Тимошенко почали в 1988 р. з відкриття пунктів відеосалонів. Справжній  кар’єрний ріст Юлії Володимирівни почався в 1991 році, коли вона стала генеральним директором корпорації "Український бензин" (КУБ) - монополіста в забезпеченні агропромислового комплексу Дніпропетровщини нафтопродуктами. За деяким даним, одночасно був створений концерн "Сеаль", через який родина Тимошенко приватизувала кілька кар’єрів Токовського родовища червоного граніту. 25% акцій цього підприємства приносили чималий доход, адже продуктивність кар’єру складала 12 тис. кубометрів щорічно, а вартість одного кубометра оцінювалася в 7 тис. доларів.

Вершина бізнесу-кар’єри Юлії Тимошенко припадає на середину 90-х років. У 1995 р. Тимошенко очолює компанію "Єдині енергетичні системи України", яка виникла на основі КУБу. Основними напрямками її діяльності були постачання газу в Донецьку, Дніпропетровську, Миколаївську та інші області, а також співпраця з "Газпромом" і "Укргазпромом" у питаннях взаєморозрахунків за транспортування газу через територію України. До складу ЄЕСУ входили 20 промислових і комерційних структур, венчурні фірми, авіакомпанія "ЄЕС-авиа" і два банки - Южкомбанк і "Слов"янський".

Саме в період активної бізнес-діяльності Юлії Тимошенко за нею закріпилася зловісна назва "газова принцеса". Однак скандали, які разгорілись навколо ЄЕСУ, змусили Тимошенко залишити бізнес і зайнятися політикою. А от досвід роботи на енергоринку згодом виявиться для неї неоціненним на державних посадах.

Наприкінці 1996 р. Юлія Тимошенко, яка набрала рекордні 92% голосів у Кіровоградській області, проходить у Верховну Раду й у 1998 р. очолює бюджетний комітет. У тому ж році вона повторно стає депутатом українського парламенту. 1999-й став роком першого входження у владу Юлії Тимошенко. Леонід Кучма дав згоду на її призначення в уряд Віктора Ющенка на посаду віце-прем’єр-міністра з питань Теку. Саме тоді Тимошенко вперше застосовувала свій багатий досвід роботи в енергосфері. Вона розробила "Енергетичну концепцію України" і антикорупційну програму "Чиста енергія". Команда Тимошенко стверджує, що оприлюднені нею тіньові схеми вивезення за кордон капіталу з енергосектора стали причиною її недовговічності на посаді віце-прем’єра і причиною гонінь за її родиною. У 2000 р. чоловіка Тимошенко заарештували, а через рік суд визнав арешт незаконним.

19 січня 2001 р. Юлію Тимошенко відправляють у відставку, а вже 13 лютого за звинуваченням Генпрокуратури її заарештовують. До речі, за роки депутатства з 1996 року прокуратура чотири рази вносила в парламент постанову щодо Тимошенко про зняття з неї депутатської недоторканності і залученні до кримінальної відповідальності, однак жодного разу Верховна Рада своєї згоди не дала.

Критика режиму Кучми, з якою Тимошенко неодноразово виступала раніше, тепер стає сенсом її життя. Після виходу з ізолятора 27 березня 2001 р. вона очолює штаб по проведенні референдуму про відставку Леоніда Кучми, стає беззастережним лідером опозиції і її двигуном. Цей статус Тимошенко ще неодноразово підтвердить потім в часи жовтогарячої революції. Збережеться він, за іронією долі, і після приходу до влади Віктора Ющенка. Побувавши на посаді прем’єр-міністра в 2005 році, Тимошенко знову виявилася в опозиції. За роки своєї політичної кар’єри Юлія Тимошенко заробила стабільний рейтинг довіри, який дозволяє на сьогодні не просто впевнено йти в парламент, але й претендувати на посаду президента. Її вміння домагатися поставленої мети, йти ва-банк, дивна завзятість у відстоюванні своїх вимог і тверда позиція стосовно своїх опонентів дозволили Тимошенко претендувати на роль українського лідера. До речі, ще в 2005 р. впливовий американський журнал Forbes у рейтингу 100 най впливовіших жінок світу третьою назвав Юлію Тимошенко, а на Економічному форумі в Криниці Гурській (Польща) їй присвоїли нагороду "Людина року Центрально-Східної Європи".

Втомившись останнім часом від багатослівних і безвладних чоловіків-політиків, українці все частіше говорять про необхідність такої собі "української залізної леді", яка наведе порядок у державі. Безперечною перевагою Тимошенко є окрім всього іншого жіноча привабливість і вміння користуватися нею в середовищі чоловіків-політиків. Стиль Тимошенко, її одяг та зачіски обговорюються суспільством не менш, ніж головні політичні новини країни. Коли Тимошенко сфотографувалася для жіночого журналу ELLE, це стало причиною сотень публікацій, які детально обговорюють всі тонкощі її зовнішнього вигляду. На питання про своє можливе президентство Тимошенко відповідає також чисто по-жіночому: "Будь-які мої гарантії щодо неучасті в президентських виборах 2009 р. скривдили б президента, адже він повинен бути впевнений у своїх силах без будь-яких гарантій. Чи не так?"

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах