Головна
 

IHT: Розігруючи українську карту

Корреспондент.net, 16 березня 2007, 12:40
0
4

Оскільки Росія повертається спиною до реформ і до Заходу, Сполучені Штати Америки починають шукати шляхи для стримування кремлівської агресивності, яка знову дає про себе знати на території так званого "ближнього зарубіжжя", пише Ніна Хрущова в статті, опублікованій The International Herald Tribune, США.

Очевидно, що нещодавній візит до Вашингтону колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко дав адміністрації Буша надію на те, що Сполучені Штати знайшли серед найближчих російських сусідів лідера, який володіє достатньою силою волі, щоб протистояти діям Володимира Путіна по поступовому згортанні демократії.

Зараз у Вашингтоні на Ющенка дивляться як на мякотілого і не цілеспрямованого політика

Донедавна США покладалися на українського президента Віктора Ющенка як на керівника, здатного захистити незалежність України. Однак серія катастрофічних за наслідками рішень, прийнятих Ющенком за останній рік - основне з яких полягало в призначенні на посаду прем’єра Віктора Януковича, над яким він здобув перемогу в ході "помаранчевої революції", а не Тимошенко - підірвало довіру Вашингтона в цю людину, а також бажання надавати йому підтримку. Зараз у Вашингтоні на Ющенка дивляться як на м’якотілого і нецілеспрямованого політика. Такі якості президента не вселяють особливої довіри, особливо коли на нього покладаються надії щодо захисту інтересів Заходу проти Путіна.

Для Тимошенко візит у США не міг бути легким. Закордонні поїздки важкі для будь-якого лідера опозиції. Ваші господарі найчастіше намагаються тримати вас на відстані протягненої руки. А коли вас обіймають, це означає, що вони хочуть послати якийсь сигнал вашому опонентові на батьківщині, але аж ніяк не те, що господарі знайшли у вас щось дуже цінне. Саме так відбулося з Тимошенко, яка до цього часу не була серед американських улюблениць, тому що її сприймають як соціал-демократа, а не як економічного ліберала.

Але цього разу, зустрівши з віце-президентом Діком Чейні та держсекретарем Кондолізою Райс, Тимошенко повезла з Вашингтону явну американську підтримку своєму баченню майбутнього України і ролі цієї країни в забезпеченні європейської політичної й енергетичної безпеки. Схоже, що тепер головним емісаром країни на Заході буде саме вона, а не Ющенко.

Дякувати за успіх свого візиту Тимошенко повинна Путіну

Дякувати за успіх свого візиту Тимошенко повинна Путіну. Різка промова російського президента про роль Америки у світі, з якою він виступив минулого місяця в Мюнхені, а також погрози високопоставлених російських генералів на адресу Польщі та Чехії, які висловлюють готовність надати свою територію для розміщення американської системи ПРО, змінили тон американських дебатів про Путіна, зробивши його відверто негативним. Сподівання президента Джорджа Буша на те, що Путін може стати стратегічним партнером у вирішенні масштабних проблем Євразії, сьогодні здаються менш очевидними.

Раптово Буш та його команда опинилися перед необхідністю робити твердий вибір: або погодитися на якусь форму радянського возз’єднання, або почати рішучі дії з блокування Кремля. Це не повинно викликати подиву, з огляду на те, наскільки часто Путін використовує інструменти російського енергетичного тиску на сусідів. Однак необхідність вибору викликає смуток. Для деяких представників Заходу цей смуток настільки сильний, що вони починають боятися, щоб протистояння з Кремлем не привело до подальшого посилення агресивності Росії.

Америка та Європа поділяють рішучість Тимошенко забезпечити незалежність України

Поїздка Тимошенко у Вашингтон ознаменувала собою початок американських зусиль з формування нової євроатлантичної стратегії в життєво важливому регіоні, який лежить на перетині шляхів Європи, Євразії та Близького Схід.

Дійсно, чорноморський регіон, у центрі якого знаходиться Україна, є східною границею євроатлантичного співтовариства з розширеним Близьким Сходом. Зміцнення демократії та безпеки в цих прикордонних районах стало нагальною потребою як для США, так і для Євросоюзу.

Америка та Європа поділяють рішучість Тимошенко забезпечити незалежність України, особливо зараз, коли вони намагаються диверсифікувати джерела постачань енергоресурсів, знизивши в них частку Росії. Чорне море може стати ключовим коридором для транспортування на європейські й інші ринки нафти та природного газу, які не належать ні Росії, ні ОПЕК, ні країнам Перської затоки. Отже, стабільність чорноморського регіону та його інтеграція з Заходом мають вкрай важливе значення для стратегії ЄС та НАТО по забезпеченню довгострокової енергетичної безпеки.

Прив’язати ці країни до Заходу буде непросто. Залишається відкритим питання про те, який буде кінцевий результат: просте покращення відносин або повна інтеграція з ЄС та НАТО. Але обидві організації повинні простягти цим країнам руку для налагодження відносин. Даний процес варто розглядати як черговий етап розширення Європи.

Але розігруючи  тільки українську карту, Захід не зможе відстояти свої інтереси в регіонах, які входили до складу або межували з радянською імперією. Енергетичну та політичну безпеку можна забезпечити лише за рахунок політики взаємодії з Кремлем, що зможе чітко роз’яснити, яку високу ціну йому доведеться платити за свої імперські амбіції, і які переваги може принести перетворення Росії, зрештою, у нормальну країну.

Ніна Хрущова викладає в Новій школі Нью-Йорка питання міжнародних відносин.

Переклад: ИноСМИ.Ru

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах