Головна
 

FT: "Відповідь на кризу в Україні повинна бути жорсткою". Стаття Віктора Ющенка

Корреспондент.net, 4 квітня 2007, 11:35
0
5

Мій основний обов’язок як президента - забезпечувати дотримання Конституції та ведення політичної діяльності з суворим дотриманням відповідності до її принципів, йдеться в статті Президента України Віктора Ющенка в британському виданні The Financial Times.

Це завжди було для мене головним пріоритетом, оскільки від цього залежить визнання України в якості нормальної європейської демократичної країни, що, у свою чергу, життєво необхідно для вирішення наших найбільш важливих національних завдань.

Сьогодні молодій українській демократії доводиться вирішувати нову, найнебезпечнішу проблему. Причиною цієї проблеми, яка вимагає твердого і негайного реагування, стали дії правлячої коаліції, котра перевищила свої повноваження і почала спробу за будь-яку ціну - навіть ціною порушення Конституції й ігнорування демократично виражених сподівань українського народу - монополізувати політичну владу.

З минулого літа, коли був сформований новий уряд, я неодноразово намагався переконати прем’єр-міністра Віктора Януковича, що керувати країною необхідно в дусі національної єдності та примирення. Але замість цього правляча коаліція розпочала активні дії, спрямовані не тільки на порушення конституційного балансу влади, але і на дезавуювання результатів останніх парламентських виборів. Так більше тривати не може.

У мене не залишилося вибору, і я прийняв рішення розпустити парламент та призначити на 27 травня новий раунд парламентських виборів. Я розумію, що це крайній захід, однак настільки ж чітко я розумію і те, що саме таких заходів вимагають національні інтереси України.

У демократичній державі остаточне рішення про те, кому передати владу, завжди приймає народ. Вийти з сьогоднішнього політичного глухого кута і створити консенсус, необхідно нашій країні для того, щоб знову рухатися вперед, ми зможемо тільки в тому випадку, якщо довіримося мудрості українського народу.

Я ні перед ким не вважаю потрібним виправдуватися за те, що в складних умовах, які створилися після, пройшовших торік, парламентських виборів, намагався досягти загального політичного взаєморозуміння. Я вважав своїм президентським обов’язком ставити довгострокові інтереси України вище особистих переваг і партійних вигод, тому що вважав цей час періодом нашої найсерйознішої перевірки на політичну зрілість.

У розвинутому демократичному суспільстві нікого не дивує, якщо результати виборів виявляються такими, що політичні противники змушені керувати країною в межах партнерства. Сьогодні в Німеччині править "велика коаліція" лівих та правих. Періоди подібного "співправління" переживала і Франція. Допущення такого варіанту закладене в текст конституції Америки, і найчастіше, якщо господарем Білого дому виступає представник однієї партії, то більшість у Конгресі дістається іншій. І незважаючи на такі ситуації, усі ці країни залишаються стабільними, благополучними та керованими. Місцеві політичні еліти скрізь розуміють, що на карту поставлене щось більше, ніж просто гонитва за політичною владою. Вони поважають волю своїх виборців та готові поділитися владою заради національних інтересів. Звичайно, і політичні ідеї, і конкретні політичні кроки стають предметом обговорень і суперечок, іноді в досить відвертих висловлюваннях. Але всі сторони так чи інакше тримаються у визначених рамках і не дозволяють політичній конкуренції розірвати тканину демократичного життя в країні. А коли така небезпека стає реальною, вони прагнуть не до конфронтації, а до компромісу. І насамперед - вони поважають власну конституцію і дотримують баланс утримувань та противаг, необхідних для запобігання монополізації влади і зловживання нею.

Саме в дусі таких політичних поглядів минулого літа, коли стало ясно, що "помаранчевим" партіям не під силу сформувати коаліцію більшості, я простягнув руку співпраці Віктору Януковичу. Після усього, що між нами було до цього, можна не сумніватися, що особисто для мене це було досить і досить складним рішенням. Однак при всій його складності я був твердо переконаний у тому, що це рішення відповідає національним інтересам України.

У процесі налагодження спільної роботи я домовився про підписання декларації національної єдності, метою якої була прив’язка позицій президента й уряду до якоїсь єдиної платформи та формулювання чітких і практично реалізованих задач, які відповідають прагненням українського народу. Я сподівався, що на основі такого історичного компромісу нам удасться закріпити демократичну трансформацію України.

Однак зараз я повинний з великим жалем констатувати: правляча коаліція не відповіла на цю ініціативу в дусі примирення та компромісу, без якого вона не може бути успішно реалізованою. Представники правлячої коаліції постійно діяли на шкоду загальній справі. Вони не дотримували угоди про розділ владних повноважень і постійно намагалися послабити його дієвість, при кожній нагоді і усіма доступними засобами забираючи собі усе більше і більше влади. Не поважаючи вільну волю українського народу, висловлену на виборчих дільницях, вони, використовуючи різні виверти, спробували зовсім недемократичними способами змінити баланс сил у парламенті.

Відповідальні демократичні сили так не діють. Те, що відбувається сьогодні - це відображення тих поглядів та норм поведінки, котрі, як має право вважати український народ, уже поховані в нашому минулому. Але ні. Зважаючи на все, нам знову доведеться вставати на боротьбу з ними, і знову доведеться перемогти.

Для мене мова йде про проблему першочергового національного значення. Якщо Україна хоче бути визнаної як невід’ємна частина співтовариства демократичних європейських країн, криза обов’язково повинна бути вирішена згідно з принципами, закладеними в нашій конституції. Хіба можна буде нам довіряти виконання норм міжнародного права, якщо ми нездатні поважати навіть наші, власні, закони?

Сподіваюся, що Віктор Янукович сам зрозуміє, що єдиний спосіб вирішення кризи - це нові вибори. Справжньому демократові ніколи не страшно вислухати вирок народу. Розраховувати у визначенні майбутнього нашої країни на інтриги та кулуарні угоди можуть тільки ті, хто усе ще завзято чіпляється за минуле - минуле, яке, як повинна показати Україна, назавжди залишилося в минулому.

Переклад: ИноСМИ.Ru

 

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах