Головна
 

Ъ: Поділ живої площі. "Помаранчеві" і "блакитні" зійшлися в інтересах

12 квітня 2007, 11:40
0
6

Прихильники і супротивники розпуску українського парламенту провели вчора мітинги в Києві. Спеціальний кореспондент російського Комерсанту Андрій Колесников виявив, що більшість учасників обох мітингів зуміли поєднати приємне з корисним.

Вчора о пів на восьму ранку я спускався по вулиці Грушевського до Європейської площі Києва. Напередодні ввечері тут стояли декілька десятків людей з помаранчевими прапорами. На питання, чи буде тут сьогодні мітинг, один з них сказав:

- Так боже збав!

- Навіщо ж ви стоїте? - запитав я.

- Місце охороняємо,- пояснив він.- Від "синіх".

- А я думав, демократію,- розчаровано сказав я.

Він задумано подивився на мене. Здавалося, він міркує, варто йому прямо зараз почати охороняти місце або демократію від мене або все-таки не варто битися з журналістами.

- Знаєте, це те саме зараз,- нарешті сказав він.- У Києві залишилося одне демократичне місце: Європейська площа. Все інше "януковичи" зайняли раніше.

Напередодні пізно вночі я проїжджав по Європейській площі. Тут взагалі не було помаранчевого кольору. Площа за сценою, готової для мітингу, який мав відбутися в другій половині наступного дня, була порожня. Її можна було брати голими руками. Я навіть засмутився.

І от тепер, зранку, спускаючи до Європейської площі, я побачив вражаючу картину. Тут, як і вночі, майже не було людей. При цьому площа вся була зовсім помаранчевою. Помаранчевими стрічечками були обв’язані всі ліхтарі, ними була обв’язана залізна огорожа вздовж дороги, сотні гірлянд зі стрічечок висіли між дерев на двухсотметровому схилі пагорба. І самі дерева були помаранчевими. Європейська площа і вулиця спалахнули помаранчевим кольором і були тепер залиті ним. Для того, щоб зробити це, потрібні були, впевнений, зусилля багатьох сотень людей. І все це було зроблено явно за декілька годин до світанку.

- Господи, що ж це?! - злякано запитала бабуся, яка йшла поруч.

Їй, як і мені, раптово відкрилося це епічне видовище. Вона зупинилася в повному здивуванні. Схоже, вона вирішила, що настав усе-таки Судний день. Вона, напевно, не знала, що напередодні засідання конституційного суду перенесли з 11 квітня на 17-те.

- Що ж тепер буде? - тихо перепитала мене бабуся.

- Усе, що завгодно,- необережно сказав я.- Схоже, "помаранчева революція" повертається.

- А ми от так!..- крикнув хлопець, який так само як і ми, з острахом дивився на вражаючу картину, і почав люто зривати стрічечки. Деякі виявилися прив’язані дуже туго, і від того, що хлопець тяг їх на себе, впираючись ногою у огорожу, вони затягувалися взагалі намертво.

У цей час з Подолу вже підходили його більш організовані колеги. Вони ночують там в автобусах, а зранку йдуть, як за заводським гудком, на майдан Незалежності стояти вахту до вечора. Година на Майдані коштує 15-20 гривень, причому оплата саме погодинна, і дивно, що ніхто цього не приховує. Навпаки, про це на Майдані розповідають з гордістю. Ці люди, якщо не помиляюся, і ставляться до того, що відбувається як до важкої роботи, за яку не соромно одержувати гроші.

І от "біло-блакитні", йдучи через Європейську площу, теж побачили помаранчеві стрічечки. Група "біло-блакитних" зупинилася. Вони, здається, не дуже розуміли, чи входить у їх виробничі обов’язки боротися зі стрічечками. Проте, через декілька хвилин їм, схоже, сказали, що входить. Зачищення території вони почали з підземних переходів. На них, проте, і зупинилися: нагорі в стрічечок з’явилися захисники. Пом’явшись біля помаранчевих ліхтарних стовпів, "біло-блакитні" пішли до себе на Майдан. Ніхто не хотів помирати, принаймні поки не пролунала команда.

У цей час поруч з Європейською площею, біля входу до штабу Блоку Юлії Тимошенко, формувалося декілька груп людей з помаранчевими прапорами. Це були міські активісти Юлії Тимошенко, в основному студенти. Всі вони мали взяти участь у багатотисячному мітингу на Європейській площі.

Зараз їм розповідали, що за участь у сьогоднішньому заході кожен одержить 100 гривень. Ця новина більше всього порадувала не студентів, а вже сформований загін з півтора десятків людей похилого віку, які прийшли зі складними стільчиками. Студенти, по-моєму, поставилися до оприлюдненої суми без особливого ентузіазму. Я подумав, що обіцяли їм, напевно, щось більше.

До пенсіонерів підійшов їх командир, людина приблизно 45 років.

- Я вас ледь відстояв сьогодні,- зізнався він їм.

Вони вдячно посміхалися йому, але в їх обличчях я бачив величезну тривогу. Вони не розуміли, чому їх довелося відстоювати, але добре усвідомлювали, що над фінансовим раєм, який насувається на них, раптом нависла було страшна загроза.

- Не хотіли вас брати,- сказав їм командир.

- Але чому?! - запитали у нього.

- Тому що говорять, що ви увесь час сидите на своїх стільчиках. Це деморалізує всіх інших.

Пенсіонери винувато ховали очі і складні стільчики. Вони зрозуміли нарешті, чим так провинилися.

- Але я вас не дав образити,- продовжував командир.

Пенсіонери почали аплодувати йому.

- Почекайте,- махнув він рукою, перериваючи їх.- Я ще не усе сказав. Я сказав, що ви не будете більше сидіти під час мітингу. І стільці із собою взагалі не візьмете.

Пенсіонери гірко переглянулися між собою. Потім спочатку один важко кивнув, потім інший... Схоже, ідеали "помаранчевої  революції" були занадто дорогими для них .

- Так, усі мовчать, я буду говорити! - крикнув командир студенсько -ветеранських загонів.- От, що ми робимо. Ми стоїмо за президента Ющенка Віктора Андрійовича, за розпуск верховної ради і проти тиску на Конституційний суд. Якщо до вас будуть підходити журналісти, так і говоріть. Йти можна максимум на годину. Розпивати спиртні напої категорично забороняється. Якщо комусь приспічило пиво попити, то десь в іншому місці треба це зробити і повернутися. Сидіти не можна!

Він недобре подивився на пенсіонерів.

- Стояти доведеться довго. Сьогодні важливий день. Якщо сьогодні побачимо когось з наших в іншому таборі,- багатозначно продовжив він,- а такі інциденти, як ми знаємо, були... повісимо!

Цього разу погляди винувато потупили студенти, які намагалися підпрацьовувати одночасно в двох місцях.

Після цього колона з 150-200 людей з помаранчевими прапорами рушила до Європейської площі. Через 30 метрів постовий зупинив їх, щоб пропустити іншу організовану колону - "біло-блакитних", яка рухалися до Майдану.

Через півгодини після цього у верховній раді України почалося робоче засідання. Депутати з трибуни обмінювалися враженнями про вчорашній демарш конституційних суддів, які звинуватили прихильників Віктора Януковича в тому, що ті чинять на них тиск.

- Це президент тисне на Конституційний суд! - обурювався депутат від комуністичної фракції Володимир Хара.- Усе шито білими нитками! Частина суддів говорять, що на них тиснуть , але вони не називають прізвищ. Хто це робить?! А самі судді - так, чисто випадково - з квоти президента!

Комуніст Мермазов був роздратований тим, що судді попросили собі охорону:

- Суддя Шишкін заявляє, що тиск на нього полягає в тому, що довкола нього проходять мітинги і що можливе прослуховування його розмов!

Тарас Чорновіл з Партії регіонів розповів, що нарешті прозрів. Він зрозумів, навіщо президент України розігнав верховну раду.

- Сам президент цього, до речі, так і не зрозумів,- обмовився пан Чорновіл.- І ми, коли зрозуміли, не могли повірити. Але це так! Його знову використовують! Головна мета - дострокові вибори президента України! Якщо ми всі зараз не зупинимося і не домовимося, над усіма нами буде панувати Юлія Тимошенко!

Напередодні під Києвом пройшла закрита політрада партії "Наша Україна". Учасники точно так само обмінювалися враженнями. У центрі уваги теж була Юлія Тимошенко. Вона, за даними Ъ, напередодні, намагаючись у черговий раз домовитися з "Нашою Україною", сказала, що в неї є декілька гарних ідей, причому вона, на жаль, усвідомлює те, що найефективніші з них слабкі керівники "Нашої України" не будуть навіть і розглядати, і тому вона пропонує взяти на реалізацію дуже необразливу ідею. За її пропозицією, прокуратурі необхідно негайно відкрити кримінальні справи на пана Клюєва і Харченка (Андрій Клюєв - віце-прем’єр, Сергій Харченко - глава держказначейства) за те, що вони не виконують указ президента України про фінансування дострокових виборів.

- Завести справи? - перепитали її.- Це, виходить, необразлива пропозиція. А максимально ефективна яка тоді?

- Треба терміново заарештувати Януковича,- негайно відповіла Юлія Тимошенко, і справді продемонструвавши, що в неї однієї в Україні дотепер не пропав революційний запал.

Вчора політичне керівництво "Нашої України" не рекомендувало президенту України і необразливий варіант, із Клюєвим і Харченком, і обмежилося рішенням про необхідність єднання всіх демократичних сил перед загрозою "біло-блакитного" реваншу. Треба сказати, що до кінця засідання членів політради помітно поменшало.

Тим часом у верховній раді розкрилися двері одного з балконів, і на ньому з’явилися депутати російської Державної думи. Групу депутатів очолював Олександр Лебедєв. Вона складалася із п’яти-шести чоловік. Тут же були помічені депутат Савельєв, політолог Сергій Марков... Депутати ввійшли, треба сказати, нечутно і так само нечутно розсілися на балконі. Потім вони так само нечутно перешіптувалися один з одним. За моєю інформацією, одному з них були готові надати слово на трибуні, але, схоже, нікому з російських депутатів це слово не було потрібне.

Вони оживилися тільки тоді, коли спікер ради Олександр Мороз представив їх своїм колегам. Депутати Держдуми встали і зааплодували собі.

Так і не сказавши вголос ні слова, російські депутати залишили зал засідань верховної ради, чим дуже сильно здивували депутатів.

- А навіщо вони взагалі приїжджали тоді? - запитували один одного депутати ради, які ходять на засідання (як відомо, "помаранчева" опозиція не присутня на цих засіданнях).

Потім наші депутати перервали, видимо, дану комусь обітниця мовчання, зустрівшись з депутатами-комуністами. Проте, зустріч мала закритий характер, і журналісти не почули ні слова.

- Нічого особливого, відразу можна сказати, що ми підтримаємо лідера комуністів Петра Симоненка,- сказав мені Сергій Марков перед початком цієї зустрічі.- У нас оут швидка операція, на один день.

Через дві години на прес-конференції в одному з комітетів ради пан Лебедєв пояснював обітницю мовчання в будинку ради тим, що російські депутати не хотіли втручатися у внутрішні справи України. Проте, деяким з них втриматися від спокуси все-таки не вдалося. Депутат Держдуми Сергій Глотов з ентузіазмом згадав жовтень 1993 року в Росії. За його підрахунками, тоді загинуло півтори тисячі людей.

- Не треба забувати, навіщо ми сюди до вас приїхали! Ми в Росії змушені займатися правовим аналізом процесів, що тут відбуваються,- з роздратуванням говорив він, але слухати його, крім журналістів, не було кому.

Та й журналістів майже не залишилося, оскільки в цей час з’явилася інформація, що до будинку Конституційного суду, де багато днів мітингують "біло-блакитні", йде колона "помаранчевих".

Було не дуже зрозуміло, навіщо їм зустрічатися там, якщо сам Конституційний суд почне засідати тільки через тиждень, але один з лідерів "Нашої України" зізнався: "Після 2 квітня ми взагалі перестали розуміти, що відбувається".

Коли я через півгодини під’їхав до Конституційного суду, усе було закінчено: колона "помаранчевих" пройшла повз, навіть не подивившись убік  "біло-блакитних". "Помаранчеві " йшли на Європейську площу.

"Біло-блакитні" знову занудьгували. Я запитав Антона і Сашка, які приїхали сюди із Судака, навіщо вони отут стирчать, якщо все рівно конституційні судді з’являться тут тільки через тиждень.

- А нам поспішати нікуди,- пояснив мені Антон.

Я думав, він має на увазі, що платять все рівно погодинно, але я помилився.

- Тому що ми проти корупції,- пояснив він.

Ну так, корупція ж  вічна.

Два мітинги почалися приблизно в один час. Неможливо було не помітити, що на "помаранчевому" людей менше, ніж на "біло-блакитному". Власне кажучи, на майдані Незалежності було стільки ж людей, скільки прийшло з ранку. Киян серед них, зважаючи на все, майже не було. Тобто тут зібралися ті, хто працює за погодинну оплату.

На Європейській площі, крім загону студентської молоді і ветеранських організацій, які теж прийшли сюди зранку , було ще тисяч двадцять. Ці люди, треба думати, прийшли все-таки в основному за власною ініціативою. "Мороз - іуда! Поверни нам наші голоси, які  ти кинув під ноги Януковичу!", "Правда переможе!" - говорили написи на плакатах.

Перед учасниками "помаранчевої " маніфестації виступали співаки і музиканти, у тому числі і з промовами.

- Ми вас не боїмося! Більше того, ми вас уже перемагали! -, говорив соліст безіменного вокально-інструментального ансамблю.

Мітинг відповідав йому танцями. Загін пенсіонерів, по-моєму, розосередився серед журналістів. Кожний з цих людей виявився самодостатнім для себе і більш ніж потрібним для преси.

На майдані Незалежності усе було набагато серйозніше. Журналістів пропускали ближче до сцени через рамки металошукачів. На сцені стояла міцна людина, по виду боксер. Те, що він говорив, відразу щось мені нагадало:

- Давайте покличимо його, і може він прийде! Давайте усі разом скажемо: "Я-ну-ко-вич! Я-ну-ко-вич!"

Мітинг дисципліновано скандував. Я зрозумів: так діти кличуть Снігурку.

- Він з’явиться! - говорив ведучий зі сцени.- Я це чую! Він прийде! Мені щось підказує: він уже йде до нас! Зустрічаємо його: Я-ну-ко-вич!

Але прем’єр-міністра не було.

- Ще! Я-ну-ко-вич - не їде! А чому? Тому що він об’їжджає пробки! Ну що я можу сказати?! Христос воскрес!

Але на цих словах не з’явився і Христос. Ведучий усе-таки здався і дав слово депутату ради Раїсі Богатирьовій. Але тут на трьох лімузинах, щасливо об’їхавши всі пробки, прибув Віктор Янукович. Радість юрби в якийсь момент стала щирою. Пан Янукович довго ходив по сцені з піднятими руками, як боксер перед двобоєм, а не як Снігурка перед тим, як дістати подарунки з мішка. Ведучі два рази оголосив його - саме як боксера:

- Віктор Януко-о-о-о-о-ви-ч-ч-ч!

Якщо коротко, у своєму виступі прем’єр-міністр України Віктор Янукович лаяв владу. У його уяві нею є, мабуть, не він, а президент України Віктор Ющенко (вчора президент і прем’єр України стали головними персонажами російських теленовин). І це цілком діюча влада, судячи з того, що лаяв її Віктор Янукович люто. Команду пана Ющенка він назвав здатною тільки на інтриги, говорив, що виборці в березні 2006 року на парламентських виборах дали це зрозуміти.

- Побачивши результати виборів, вони злякалися, що їх час пішов ло-говорив він.- На жаль, вони потягнули за собою президента!.. Не може бути президент президентом тільки декількох областей України! Ви зі мною згодні?! Тому вибори повинні бути, якщо вони будуть, одночасними - і парламентськими, і президентськими!

Після виступу Віктор Янукович знову довго ходив по сцені з піднятими руками, вітачи учасників мітингу, які , це було видно, слухаючи його, поєднували приємне з корисним. Вони одержували задоволення. Можливо, вони навіть пишалися ним.

Потім на сцену вийшли всі лідери коаліції - Олександр Мороз, Петро Симоненко. Але виступати вони, слава богу, не стали.

Після цього лідери коаліції разом з Віктором Януковичем затрималися секунд на тридцять, щоб ще попрощатися.

"Помаранчевий " мітинг тим часом, як не дивно, набирав обороти. У киян закінчився робочий день, і Європейська площа заповнювалася городянами. Я вже бачив досить багато таких же осіб, з яких складався Майдан і два з половиною роки тому. Потім під’їхали люди, які виступали тут два з половиною роки тому. Вони виступили знову - лідер Блоку Юлії Тимошенко Олександр Турчинов, лідер блоку "Народна самооборона" Юрій Луценко... Вони встигли за цей час побувати державними чиновниками вищого рангу, затриматися не вийшло. Але я бачив, що їм тут теж подобається. Юрій Луценко вже називав Європейську площу "наш Європейський майдан", а Олександр Турчинов постійно повторював:

- Наше терпіння скінчилося! Їм приходить кінець!

Я думав, що він поведе людей брати штурмом майдан Незалежності, але він мав на увазі, виявляється, тільки одне:

- Україні - чесні вибори!

- Україну прокинулася ! Вона вийшла на вулиці! - говорив Юрій Луценко.

Я дивився на обличчя людей. Якісь вони все-таки ще заспані.

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах