Головна
 

Project Syndicate: "Демократичний вибір України". Стаття Юлії Тимошенко

Корреспондент.net, 16 квітня 2007, 16:58
0
3

Раптово Україна постала перед ще одним рішучим вибором: відправити у відставку уряд і парламент та провести нові вибори, або спостерігати за тим як країна крок за кроком втрачає свою незалежність, пише Юлія Тимошенко в американському виданні Project Syndicate.

Так само знову з’явилися розмови про сильне громадське занепокоєння. У цьому не повинно бути нічого дивного, з огляду на те, як наші корумповані правителі систематично провокують регіональну й етнічну ненависть.

Деякі говорять, що рішення президента Віктора Ющенка, прийняте ним на цьому тижні, про відставку уряду прем’єр-міністра Віктора Януковича було незаконним. Вони неправі: дії Ющенка були необхідні, тому що уряд Януковича, з явним порушенням закону, готувався до вдалого конституційного ходу, який позбавив би президента його останніх контролюючих повноважень у питаннях армії та міліції. Президенту залишалося або діяти зараз, або Україна повернулася б до єдиновладдя злочинних кланів, яке існувало до нашої "помаранчевої революції" 2004 року.

Я була не згідна з рішенням Ющенка призначити Януковича прем’єр-міністром після торішніх парламентських виборів. Я знала, що для демократично налаштованого президента співіснування (як говорять французи) з тією самою людиною, яка прагнула саботувати останні президентські вибори в Україні, повинне було викликати інституціональний параліч та політичний хаос. Так воно і трапилося.

Але найбільший недолік цього співіснування полягає в скороченні демократичних процесів. Українським демократам, які здобули перемогу на тих виборах, відмовляли в праві голосу та місці в уряді. Ющенко сумлінно простягнув руку своїм супротивникам; натомість, урядова угода, яку вони уклали з Януковичем, була зраджена за всіма пунктами, за якими тільки можна. Нове голосування відновить демократичний вибір і, таким чином, оживить нашу демократію.

Звичайно, Європа й увесь інший світ правильно роблять, що хвилюються. Але Україна сильно змінилася з часів "помаранчевої революції". Навіть ті європейці, які неправильно думають, що демократія не може легко пустити коріння в пострадянських країнах, повинні визнати, що наші люди тепер почувають себе в праві щось змінювати. Країна, яка зовсім нещодавно позбулася від однієї диктатури, навряд чи захоче потрапити під вплив іншої, побудованої руками людини, яка намагався сфальсифікувати президентські вибори 2004 року.

Економічний ріст, який почався після "помаранчевої революції", підтверджує це небажання, оскільки середній клас, який розростається, майже завжди віддає перевагу гнучкості плюралізму замість удару кулака авторитаризму. Загальні вибори, призначені на 27 травня, допоможуть зберегти такий стан речей.

Але небезпека, з якою зіштовхуються українці, є досить серйозною, вона виходить від проблем - особливо тендітних інститутів та економічної дислокації - які є типовими для кожної молодої посткомуністичної демократії, а так само від деяких власних нестандартних проблем. Багато заможних громадян України, які розбагатіли завдяки клановому капіталізму, який є єдино можливим шляхом розвитку для Януковича, залишаються непримиренними в питанні демократії в Україні. Штучно створене невдоволення в російськомовних областях України - яке отримало таку відцентрову тенденцію, з якою не зіштовхувалася жодна інша європейська демократія - підкріплює систему керованої демократії, яка захищає їхнє тривале хаотичне керування.

Десятиліття назад світ отримав можливість довідатися, що може відбутися, коли етнічний розподіл використовується в зловісних політичних цілях. Югославія - це усього лише мініатюрна версія того, що могло б відбутися в Україні, якщо тактика Януковича дозволить довести етнічні антагонізми до точки кипіння.

Однак єдність України не штучна. Зовсім природньо, що величезна більшість - навіть серед російської меншості - демонструє підтримку незалежності країни. Таким чином, було б неправильно стверджувати, що демократичний центр в Україні не може втриматися.

Найвагомішим та найжиттєвішим у нашій "помаранчевій революції" було наділення наших людей демократичними повноваженнями. У результаті щось значиме для пострадянської країни проголошує основні ознаки тих, хто вимагає, щоб їхні свободи були збережені: глибока повага до правових норм, які є найкращою перевіркою на зловживання владою.

Наші люди розуміють, що уряд Януковича - це не тільки політична отрута. Він так само прагне домінувати і послабити всю економіку в цілому. Існування якого-небудь бізнесу неможливе без плати режиму за право на існування, оскільки Янукович своїм кликом заявив, що в праві вирішувати, хто і що повинен робити, а так само де, коли і як.

Сусіди України повинні тепер допомогти нам, пропонуючи підтримку і надію. Європа повинна послати ясний сигнал, що Україна, на відміну від Чехословаччини для Невілла Чемберлена в 1938 році, є не якимсь далеким місцем, про яке вона мало знає, а швидше невід’ємною частиною європейського проекту.

Зрештою, Європейський союз - це, насамперед, співтовариство демократичних держав: якщо Україна має право прагнути до членства, то її олігархи та злочинні політики, які підривають цю перспективу, повинні зштовхнутися з гнівом всіх українців. Уся Європа має потребу в демократичній Україні. Нові вибори, спрямовані на забезпечення нашої демократії, є єдиним шляхом уперед, як для нас, так і для збільшення інтересу Європи до можливості спостерігати, як справжня демократія пускає коріння в країнах колишнього Радянського Союзу.

Переклад: ИноСМИ.Ru

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах