Головна
 

Ті, що з Ради геть виходять

20 квітня 2007, 10:35
0
2

"Помаранчеві" одержали вчора велику тактичну перемогу: вони зібрали більше 150 заяв про вихід своїх депутатів з фракцій у верховній раді. Це дозволить президенту України на всяк випадок ще раз розпустити парламент. Крім цього, спеціальний кореспондент російського Комерсанту Андрій Колесников став свідком бойових дій, які розгорталися в Конституційному суді України.

Вчора зранку зовнішній вигляд конституційного суду України змінився. На війні як на війні, і було таке враження, що супротивники почали рити окопи. Суд тепер по малому і великому периметру перегороджений півтораметровими залізними щитами і складною системою турнікетів, які відокремлюють "біло-блакитних" від "помаранчевих". На перший погляд через таку кількість прапорів здається, що вони місцями вже зовсім перемішалися один з одним, але потім зауважуєш ці турнікети і розумієш, що про порядок в Україні і безпеку всіх цих людей ще хтось все-таки турбується.

З дев’ятої годин ранку на роботу почали приходити судді. Бійці "Беркуту" влаштовували їм пишну зустріч: до кожного кидалися по декілька бійців, у супроводі яких судді, схвильовано поглядаючи на журналістів і немов запитуючи їх поглядами: "Ну і як я виглядаю?", проходили всередину будинку, біля входу до якого тепло, по-домашньому прощалися з проводжаючими.

Представнику центвиборчкому в конституційному суді Марині Ставнійчук виділили квоту усього в три бійців. Зате суддя конституційного суду Сюзанна Станік пройшла через юрбу в оточенні 8-10 чоловік у червоних беретах, у бронежилетах. Від ваги на ногах хода бійців робилася вкрай багатозначною, а сама Сюзанна Станік у їх оточенні виглядала найлютішим злочинцем усіх часів і народів, таким доктором Лектором, для охорони якого скільки чоловік ні постав, а все буде мало. Ну, так воно десь і є.

Тим часом президент України скасував запланований на вчорашній ранок візит у Хмельницьку область. Говорять, президент почуває себе досить впевнено. Очевидно, багато в чому ця впевненість пояснюється його перемогою на чемпіонаті Європи-2012.

За наявними даними, пан Ющенко прийняв участь у домовленостях керівників "Народного руху" України і партії "Собор" не боротися з неминучим, тобто відкликати їх депутатів з фракції "Наша Україна" у верховній раді. Це тепер - головний проект "помаранчевих". "Рухівці" не погоджувалися йти на це, тому що не були впевнені, що для них найдеться місце в нових передвиборчих списках. Вони побоювалися, що ці списки буде складати тепер особисто Юлія Тимошенко.

Тим часом пан Ющенко гарантував, що цього не відбудеться. Вчора вночі на зустрічі з Юлією Тимошенко, В’ячеславом Кириленком і Юрієм Луценком він домовився з ними, що в Україні буде створено єдиний блок "помаранчевих", у реальність якого ще вчора ввечері майже ніхто не вірив. Цей мегаблок буде складатися з "Нашої України", "Руху", "Собору", Української народної партії... Правда, язик все-таки не повернеться назвати його єдиним блоком "помаранчевих", тому що Юлія Тимошенко піде на вибори окремим блоком (це рішення дозволяє поставити свої підписи під заявами про вихід з фракції "Наша Україна" багатьом депутатам, які не хотіли мати нічого спільного, у тому числі і з передвиборчим блоком, і з Юлією Тимошенко). У гарантії президента України "рухівці" повірили і пообіцяли, що їх депутати напишуть заяви про складання депутатських повноважень.

Ще напередодні вночі цих заяв було до образливого мало: 29... потім 34...36... До світанку - 42... Це був болісний процес. Треба було набрати більше 50, щоб разом з заявами депутатів з БЮТа набрати більше 150 голосів, що при вдалому розвитку подій дозволить паралізувати роботу верховної ради. І от ще до початку роботи Конституційного суду ця титанічна робота, здається, була все-таки в цілому завершена. Не при справах при такому розкладі залишалася партія промисловців і підприємців України (ПППУ), лідер якої Анатолій Кинах давно вважається зрадником ідеалів "помаранчевої революції".

У залі конституційного суду до бар’єра тим часом відразу викликали представника президента України в конституційному суді Івана Шаповала, який вчора так і не відмучився, відповідаючи на питання інших представників у конституційному суді і суддів. Напередодні, у момент блокування суддів біля входу, він зізнався мені, що це - його остання справа в конституційному суді і що він піде зі своєї посади відразу після того, як суд прийме рішення.

Було видно, що Іван Шаповал і правда на межі. Він почав свій виступ з того, що обрушився з критикою на засоби масової інформації:

- Інтерпретуються мої виступи, перекручуються мої слова! Я не говорив нічого про те, що в 102-ій статті декларуються повноваження президента. Я говорив, що вони прописані!

Суддя В’ячеслав Джунь поспішив задати пану Шаповалу питання:

- Благими намірами, ми знаємо, вимощена дорога...- він зам’явся.

- У пекло,- поблажливо підказав йому Іван Шаповал.

- В одне місце. Не буду говорити, у яке. Отож, указ президента був продиктований, ми не сумніваємося, благими намірами... Але!.. Які соціальні цінності, закріплені в конституції, захищені указом президента?

- Я не репродуктор президента! - образився Іван Шаповал, хоча, мені здається, не варто було: він, як не крути, на цьому процесі є саме репродуктором президента.- Я хочу сказати, що наша конституція людиноцентрична... Ой, я вже забув, скільки ми тут працюємо, ми всі стали родичами на цьому процесі. Президент називає свої дії... це... я вже заплутався... трансформуванням...

- Переформатуванням,- підказав хтось з суддів.

- Ну так,- невесело погодився Іван Шаповал.

Пізніше, під час перерви, він підтвердив українським журналістам, що цей судовий процес - його лебедина пісня, і на смерть вбив їх цією звісткою. Вони ж спочатку запитували його, скільки ще він збирається відповідати на питання суддів, і він сказав:

- Скільки?.. "Поки свободой горимо, поки серця живі для щастя, друже..."- тут він забув, як там далі, і швидко закінчив.- Загалом, усе в порядку.

У цей час у розпалі був закритий міжпартійний з’їзд "Нашої України", який проходив у будинку інституту "Київпроект". Тут перед учасниками з’їзду постало важке завдання: вони мали виключити зі свого блоку партію пана Кінаха і якось нейтралізувати двох її яскравих представників, які стояли біля входу в "Київпроект" і кидалися на кожного журналіста, який наближався до дверей. Вони повинні були порозумітися. Вони розуміли, що залишилися в катастрофічній меншості і що їх квоту в раді, швидше за все, віддадуть тепер колишньому соціалісту Юрію Луценку, який на всі прес-конференції приходить тепер разом з Юлією Тимошенко і В’ячеславом Кириленком.

- З’їзд не може проходити без участі нашої партії,- перехопив і мене член ПППУ Володимир Лещенко.- Це нелегітимний з’їзд! Ми опротестуємо рішення з’їзду! Нам навіть не надіслали запрошення!

- Так послали вам, ви просто не одержали,- кинув хтось з делегатів з’їзду.

- Ми не хочемо йти на крайній радикалізм Юлії Тимошенко! Давайте сядемо і поговоримо! - пропонував чомусь мені пан Лещенко.- У нас підготовлено більше ста докторів наук, політологи!.. Вони чекають! Можна провести круглі столи, обговорити ситуацію, що створилася!.. А потім направимо з’їзду пропозиції колективного розуму!

Але ніхто не мав прислухатися хоча б до індивідуального розуму пана Лещенко. Пан Лещенко тим часом переконував мене, що "Наша Україна" усе рівно не зможе виконати свій пекельний план і "анулювати" свої передвиборчі списки з 450 кандидатів (щоб ніхто з них не зміг заступити на місце тих, хто написали заяву про вихід з фракції). - Як тільки хтось напише заяву про вихід з фракції, відразу нові люди повинні дати присягу, що у їх прийме рада,- урочисто сказав пан Лещенко.- Навіть якщо депутат помер, рада повинна зняти з нього депутатські повноваження!

Яким же був мій подив, коли, ввійшовши у фойє "Київпроекту", я побачив на мармуровій колоні фотографію в жалобній рамці і некролог. Я міг заприсягтися, що ще десять хвилин тому його тут не було. Я з жахом подумав, що "Наша Україна", намагаючись відмовитися від депутатських мандатів, йде на крайні міри. Але, підійшовши ближче, я майже з полегшенням зрозумів, що некролог присвячений слюсарю "Київпроекту".

Коли з’їзд закінчився, В’ячеслав Кириленко розповів журналістам, що ПППУ дійсно виключили з передвиборчого блоку "Нашої України" і що з’їзд направив у центвиборчком списки всіх 450 членів списку "Нашої України" з проханням скасувати їх реєстрацію як народних депутатів (87 людей) і кандидатів у народні депутати ( 363). Крім того, з’їзд запропонував позбавити депутатських мандатів тих 9 депутатів з партії пана Кінаха, які перейшли на сторону "біло-блакитної" коаліції.

Пан Кириленко з погано прихованим торжеством показав помаранчеву папку, у яку він зібрав заяви депутатів про вихід з фракції у верховній раді. На мій погляд, вміст папки був досить ріденьким. Але пан Кириленко пояснив, що заяви підписали всі, крім тих, кого нелегка доля народного депутата закинула за межі України.

- У результаті цих дій верховна руда втратить свою легітимність! - пообіцяв пан Кириленко.- У нас разом з БЮТ уже більше 150 заяв!

Якщо це так, то те, що трапилося можна вважати і правда великою перемогою "помаранчевих" сил, тому що їх лідери самі ще добу тому  , я думаю, не були впевнені, що їм вдасться переконати своїх депутатів відмовитися від вистражданих повноважень (правда, вони зробили це в надії на нові).

- Скажіть, навіщо ж був потрібний указ президента про розпуск ради, якщо ви все можете вирішити і без нього? - запитав пана Кириленка кореспондент газети "Коммерсант-Україна".

Він не зміг задовільно відповісти на це питання. Очевидно, тоді здавалося, що так буде простіше.

Приїхавши через чверть години в конституційний суд, я зрозумів, що в Україні пробила година бабака. На трибуні перед суддями стояв усе той же Іван Шаповал. Його допитувала Сюзанна Станік.

- У статті 83 говориться,- вимовила вона, свердлячи сталевим поглядом бідного пана Шаповала,- що...

І вона почала переказувати зміст статті, але Іван Шаповал зненацька поправив її по пам’яті.

- Ви самі хочете читати статтю? - обурилася вона.- Ну читайте тоді! У мене взагалі хворе горло!..

І вони з головою занурилися в нескінченну, здається, суперечку про те, легітимна або не легітимна коаліція депутатів у раді, чи мав президент право розпускати парламент після затвердження прем’єр-міністра і чи не відбулося порушення конституційних норм ще до формування коаліції... Виходячи в коридор, я чув саркастичний голос пані Станік: "Я хочу запитати вас: а що таке взагалі коаліція?.."

Конституційний суд працював, у цьому не було ніяких сумнівів. Він вивчав цю справу, на жаль, дуже уважно.

 

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах