Головна
 

Politua.ru. Борис Єльцин: Що я зробив для України?

Корреспондент.net, 24 квітня 2007, 16:20
0
9

Смерть Бориса Єльцина затьмарила всі українські події. І криза, і політичні розбіжності, і різнобарвні акції протесту - все стало виглядати так, як і є насправді, - дрібною незначною метушнею. Україна усвідомила, що з відходом Єльцина завершилася ціла епоха її історії, пише Politua.ru, РФ.

Сама українська незалежність стала реальною завдяки першому російському президентові. На момент розпаду СРСР тільки в нього, тоді ще досить молодого й енергійного, вистачило мужності і політичної волі, щоб переконати лідерів України і Білорусії в необхідності не пручатися неминучому. Леонід Кравчук, що став згодом першим президентом України, міг би похвалитися хитрістю, вмінням плести апаратні інтриги, компартійним досвідом, але тільки не сміливістю, необхідною, щоб визнати Українську РСР незалежною державою. У Єльцина відваги вистачило на всіх, і це визначило результат таємних переговорів.

П’ятнадцять років новітньої історії зовсім змінили кожну з незалежних країн. Досить подивитися документальні кадри, які цими днями показують на всіх телеканалах (Єльцин до й у період початку його президентської кар’єри), щоб переконатися - ми жили в іншій країні, ми думали по-іншому, ми інакше вдягалися й уявляли собі пристрій світу, ми навіть відчували все інакше, у нас були інші обличчя. Але, втративши імперію, ми одержали волю. Відмовившись від ситого і запрограмовано соціально благополучного життя, ставши злішими і жорсткішими, знайшли внутрішню незалежність і стійкість.

Єльцина не встигли подякувати не тільки українські олігархи, що стали ними на початку 1990-х. Не встигли і дрібні і середні бізнесмени, чиє життя змінилося завдяки сміливості російського лідера: дуже багато хто з них планували на роки вперед, коли зберуть на холодильник-телевізор, до тещі або до свекрухи спочатку поїдуть саджати картоплю, а тепер, завдяки зиґзаґу долі, навчають дітей в Англії. Справа не в рівні статку, а у відчутті волі вибору.

Не встигли сказати спасибі Єльцину і журналісти, хоча саме російська журналістика в середині 1990-х розцвіла демократичним кольором і стала дійсною школою для пострадянських ЗМІ. Не подякували його за життя і нові українські лідери, хоча вони не раз згадали 1993-й, приймаючи рішення за принципом чужого досвіду. Чи не завдяки Єльцину в 2004-му в Україні обійшлося без крові? Чи не його досвід утримує зараз від застосування сили Януковича і Ющенка?

...У період президентства Єльцин нечасто бував у Києві з візитами, вони проходили завжди непросто (досить згадати розділ флоту), хоча перший президент підтримував дружні відносини з багатьма українськими політиками. Тому, пішовши на пенсію, він кілька разів відпочивав у Карпатах. Українські ЗМІ вважали Єльцина якщо не кумедним, то забавним: пригадуються телевізійні кадри з піснями-танками російського президента і вимовлена ним фраза-заклик до росіян: прокидаючись вранці, першою справою думати: "Що я зробив для України?". Можна сміятися, поки не вдумаєшся, що за цими емоційними витівками стояла могутня політична лінія, орієнтована на нове, інше  життя. Наше життяя, яке Єльцин щиро хотів поліпшити, нехай і не завжди знав - як, і робив помилки, і допускав дурощі...

Коли Бориса Єльцина не стало, раптом, як це завжди буває, став очевидний масштаб його політичної фігури в українській історії. Ймовірно, ми всі переходимо до нової фази розвитку держави - епохи після Єльцина.

 

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах