Головна
 

Ъ: У нинішньому протистоянні в Києві вже не буде переможців і переможених

25 травня 2007, 09:14
0
2

"Події на Україні змушують згадати давню суперечку оптиміста з песимістом. "Гірше вже не буде", - похмуро констатує песиміст. "Буде, буде",- як завжди життєстверджуюче заперечує йому оптиміст", пише в редакційній колонці, опублікованій в російському виданні КоммерсантЪ оглядач Сергій Строкань.

За останні місяці розвиток ситуації на Україні не раз створював у спостерігачів відчуття того, що в Києві настає "кінець світу". Ще нещодавно таким "кінцем світу" виглядало рішення президента Ющенка розпустити раду і провести дострокові парламентські вибори. Коли сторони протистояння начебто б скорилися, що новим виборам бути, з’явилася боязка надія, що країна починає викарабкуватися з кризи. Однак потім оптиміст знову узяв гору над песимістом - виявилося, що може бути і гірше, причому набагато.

Коли дві махини на величезній швидкості рухаються чоло в чоло, то шансів вижити, ставши такими рятівниками батьківщини, не мають ні ті, ні інші

Якщо вважати, що це довгострокова тенденція, то і нинішня "війна указів", обмін ультиматумами і погрозами, кулачні бої і потиличники на підступах до високих кабінетів - це ще не нижня крапка, ще не межа. Або, точніше, ще не свавілля. А свавілля попереду. Коли почався нинішній конфлікт між президентом і радою, багато хто почав проводити паралель між українською ситуацією і подіями жовтня 1993 року в Росії. Адже усі пам’ятають, як закінчився тоді в Москві конфлікт гілок влади. Зрозуміло, що, як було багаторазово повторено, Україна не Росія. Але настав час зробити важливе застереження: Україна поки що не Росія. І від російського сценарію без малого півторадесятирічної давнини вона нічим і ніким не застрахована - ні президентом Ющенком, ні прем’єром Януковичем, а ні від стоячих за їхніми спинами групами депутатів, силовиків і олігархів.

Уплутавшись в бійку за владу, що усе більше нагадує театр абсурду і при цьому стає боями без правил, українські політики з обох таборів виходять з того, що головне - дотиснути, добити опонентів. Чого б це не коштувало. Такий підхід, до речі, панує в українській політиці як мінімум з літа минулого року, коли скандально розпалася "помаранчева коаліція", а потім було підписано врешті так і не виконаний Універсал національної єдності. Але слід розуміти, що чергова нижча точка, що її проходить українська політика, невблаганно наближає країну до точки безповоротності - до ситуації, коли замість бажаної політичної смерті своїх опонентів учасники протистояння прийдуть до смерті самої української політики. І всі її головні діючі особи ризикують разом стати голими королями, що викликають у виборців сміх, жаль, гнів, усе що завгодно, але тільки не довіру і повагу.

Ще зовсім недавно на Україні сперечалися, яка політична сила візьме гору на нових виборах - "помаранчеві" або "біло-блакитні", хто переможе в давній суперечці Ющенко-Янукович. Однак відмінність нинішнього витка протистояння в Києві полягає в тому, що в ньому вже не буде переможців і переможених. Коли дві махини на величезній швидкості йдуть чоло в чоло, то шансів вижити, ставши такими рятівниками батьківщини, не мають ні ті, ні інші.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах