Головна
 

Ведомости: Підкилимова правда

29 травня 2007, 09:19
0
2

Добре, що перші особи української держави і за сумісництвом - лідери домінуючих політичних сил домовилися. Добре, що застосування сили знову удалося уникнути. Але політичну кризу не вичерпано, йдеться у редакційній статті російських Ведомостей.

Навіть якщо перемир’я між президентом Ющенком і прем’єром Януковичем протримається до виборів у Верховну раду, у ході формування майбутньої коаліції та нового уряду можна  очікувати нового витка протистояння. Важлива не сама досягнута домовленість, а те, що структурні проблеми української політики усім очевидні і привселюдно обговорюються.

Нездатність Конституційного суду дати швидку й однозначну оцінку діям конфліктуючих сторін укупі із самою кризою, які стають перманентною складовою української політики, наочно показали і ключовим гравцям, і, що важливіше, виборцям наявність інституціональних проблем, від вирішення яких залежатиме майбутнє України. Конфлікт загострився, і завдяки публічності зіткнень усі усвідомили, до чого може призвести небажання домовлятися. Конфлікт підштовхнув конфліктуючі сторони до позиційного компромісу.

Відкритість процесів, які відбуваються усередині політичної системи, що складається, відрізняє Україну від Росії. Добре це чи погано, але в Росії політичний процес проходить строго за зачиненими дверима і проривається назовні швидше в битві за матеріальні активи, ніж за виборні посади.

Що знаходиться під килимом російської політики? В умовах слабкої правової системи і відсутності незалежних інститутів, здатних служити арбітрами, президент залишається єдиним гарантом збереження сформованої структури власності і розміщення адміністративних сил. Російська стабільність визначається не системними факторами - правовою легітимізацією власності, наявністю інституціональних основ наступності влади, обмеженням влади чиновництва, - а колосальною популярністю і широкими повноваженнями президента. Тому питання про спадкоємця і третій термін - це і є російська політична криза, що протікає у прихованій формі.

Українська політика нагадує життя південного сімейства, у якому багато хто, навіть дрібні проблеми вирішуються на підвищених тонах, а посуд б’ється набагато частіше, ніж у будь-якій манірній північній родині. У південній родині загроза розлучення лунає набагато частіше, ніж у північній, зате рідше виповнюється. Справа не тільки в розходженні темпераментів. Загроза розлучення, лайка, биття посуду, заклики до душ померлих предків - це в південній родині речі швидше технологічні, що застосовуються для досягнення конкретних результатів. У північній родині набагато більше цінується зовнішній порядок і засуджується "винесення сміття з хати".

Український шлях вирішення протиріч - відкрита конфронтація та публічність процесів - призводить до швидкого виявлення потенційно небезпечних ситуацій, і, таким чином, їхнього попередження. Те, що з боку виглядає як перманентна політична криза, може одночасно бути і процесом налагодження політичної конфігурації шляхом пошуку компромісів. За коротку історію нової української політичної моделі вже досконально відпрацьовано процес коаліційного будівництва і виходу з повного політичного ступору та незгоди різних гілок влади. Публічність і конфронтація, або, інакше кажучи, конкурентність української політики, можливо, страхують Україну від справді нерозв’язної кризи.

Можливо, це слабка страховка. Мабуть, підхід нинішньої російської влади - неготовність виносити сміття з хати, врегулювання розбіжностей у закритому режимі - насправді більш далеко. Але зовсім точно, що російська політика в результаті змін останніх років практично позбавлена апеляції до народу, у той час як українська використовує її при нагоді і без нагоди. Яка модель ефективніша - розв’язання проблеми усім світом або вузьким колом, - буде зрозуміло тоді, коли політичне протистояння в Росії стане публічною реальністю.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах