Головна
 

Berliner Zeitung: Ігри з владою в Україні

Корреспондент.net, 30 травня 2007, 13:34
0
2

Якщо і є якісь правила для небезпечної гри, яку веде українська владна еліта, то для сторонніх спостерігачів вони не очевидні. Безладні погрози, відволікаючі маневри, неправда і викрутаси останніх місяців закінчувалися зрештою великими чи малими сумнівними компромісами, пише німецьке видання Berliner Zeitung у номері від 29 травня.

На тлі нескінченних інтриг, коли ситуація балансувала між загрозою розпуску парламенту і загрозою відставки президента, стає усе більш неясним, чи є в Києві очевидне насправді вирішальним.

 Чи підконтрольні ще українським провідним політикам наслідки їхніх дій, чи все-таки ними давно рухають тільки ірраціональні пориви?  Чи можна з полегшенням зітхнути побачивши президента Віктора Ющенка та його опонента прем’єра Віктора Януковича, коли вони в останню хвилину все-таки злякалися чи застосовувати зброю для вирішення своєї суперечки? Чи доречніше дивуватися поведінкою політиків, що змогли дійти згоди тільки перед обличчям загрози реального застосування сили?  Чи настільки серйозною була ситуація, коли контрагенти ще ввечері погрожували один одному громадянською війною, щоб потім наступного дня, посміхаючись, сидіти пліч-о-пліч і спостерігати за грою футболістів у фінальному матчі чемпіонату України?

Навіть незначне порушення сьогоднішньої рівноваги може кинути країну в наступний виток хаотичного коловороту

Відповідно до сьогоднішнього стану речей, 30 вересня в Україні повинні пройти дострокові парламентські вибори. Однак на шляху до їхнього проведення подолано далеко не всі перешкоди. Навіть незначне порушення сьогоднішньої рівноваги може кинути країну в наступний виток хаотичного коловороту. Якщо порівнювати останні події з ейфорією надій на майбутнє, що майже три роки тому пов’язувалися з таким поняттям, як "помаранчева революція", то залишається лише підбити сумний підсумок: політичний клас України виявився в глибокій кризі. І вибори навряд чи стануть виходом зі сформованої ситуації.

Тяжкої шкоди завдано всім інструментам такої молодої ще демократії та правової держави. Президент, з одного боку, уряд та парламент - з іншого представляють кожну політичну суперечку як істотну кризу держави. І та й інша сторона при цьому позбавляють себе можливості допомогти країні рухатися вперед за допомогою проведення основних політичних реформ. Конституційний суд, на який протизаконно чинився тиск по обидва боки, більше не може виконувати свої функції як інстанція, до завдань якої входить вирішення конфлікту. На останньому етапі ескалації було почато безглузде намагання використати міліцію та інші сили правопорядку - з порушенням конституції - як підконтрольну силу для реалізації політичних цілей. Усе це має підірвати довіру населення до правильності обраного шляху.

Ще сильніше загальна збентеженість виникає через те, що головні діючі особи по ходу п’єси обміняються своїми ролями. Янукович, зухвалий фальсифікатор результатів виборів 2004 року, на якого - помилково - навісили ярлик цілковитої покірності Москві, раптом вимагає чесних, відкритих і демократичних виборів. Ющенко, герой Заходу і "гарант української демократії", навпаки, демонструє, що він приймає інструменти цієї демократії тільки доти, доки це йому вигідно. А на краю цього ігрового поля в особі Юлії Тимошенко стоїть третя сила, що спритно підтримує ескалацію пристрастей у конфлікті, щоб зрештою мати з нього максимальну користь.

Хотілося б побажати змученому незалежному українському народові, щоб він відправив весь свій політичний клас у відставку

Хотілося б побажати змученому незалежному українському народові, щоб він відправив весь свій політичний клас у відставку. Але це, звичайно, мрії. Роз’єднаність еліт свідчить не просто про марнолюбну спрагу влади - вона відображає і роз’єднаність українського суспільства. Країні дуже бракує того, що зберігає згуртованість суспільства в часи криз: незаперечної національної ідентичності. Країна розколота на налаштований у напрямку ЄС Захід, проросійський Схід і "космополітичний" Центр. Незалежність 1991 року і "помаранчева революція" 2004 стали основою ідентичності, необхідною щонайменше для того, щоб країна не розпалася. Але якщо українські можновладці і надалі займатимуться своїми таємними інтригами, то і це незабаром опиниться під погрозою.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах