Головна
 

NY Times: Українська демократія задихається

1 червня 2007, 16:35
0
2

Два з половиною роки тому "помаранчева революція" обіцяла громадянам України більш вільний і демократичний державний устрій. Замість цього тепер виявилося, що країна загрузла в перманентній кризі, що має риси сум’яття, хаосу і часом комічності, пише The New York Times, США.

У квітні президент Віктор Ющенко видав указ про розпуск парламенту, що як наслідок мав міжусобиці. Пішов обмін взаємними обвинуваченнями й акціями протесту між двома ворогуючими таборами, на які розділилася країна. Один очолює Ющенко, інший - прем’єр-міністр Янукович.

Наприклад, у середу демонстранти зібралися в Генеральній прокуратурі. Генерального прокурора, члена партії Януковича, президент уже двічі звільняв із обійманої посади. Демонстранти, притягнуті чутками про запланований з хвилини на хвилину штурм прокуратури урядовим спецназом, заблокували тінисті вулиці. Керівники наставляли, як чинити опір, і застерігали про підступні плани НАТО щодо підпорядкування собі країни.

"Ми не хочемо стати в’язнями Америки, як трапилося з Югославією", - сказав один із тих, що мітингують.

У будинку прокуратури близько дюжини парламентаріїв зайняли позиції на сходовій клітці поруч з ліфтом. Вони присягали захистити прокурора Святослава Піскуна. "Дайте мені конституцію", - зажадав один з депутатів. Йому вручили брошуру, і він почав її перегортати в пошуках законного обґрунтування того, що відбувається.

Піскун, обвинувативши Ющенка в беззаконні та перевищенні конституційних повноважень, відмовляється йти у відставку. У свою чергу, президент в інтерв’ю обвинуватив Піскуна в політизації судової системи. Ющенко вже призначив на цю посаду іншу людину, але його указ, як і велика частина інших указів президента останнім часом, ігнорується.

Рано вранці минулої неділі лідери країни домовилися покласти край тривалій політичній кризі шляхом проведення нових виборів до парламенту - других менше ніж за два роки. Але ця угода, що у четвер, очевидно, почала валитися, мало сприяла розв’язанню більш глибоких розбіжностей.

Серед цих розбіжностей - неясності в розподілі влади між президентом (його владу ослаблено і парламентом, чиї повноваження посилено; звинувачення в корупції стосовно парламентаріїв і суддів; а також відсутність зрілих демократичних інститутів, що затьмарюються гіпертрофованими фігурами політичних діячів, котрі задають тон у політичному житті України.

У результаті - не тільки нескінченні конфлікти, але і суспільна апатія з відтінком розчарування, винуватцями якої визнають себе навіть лідери країни.

"Ми почали щось на кшталт юридичної гри, користуючись прогалинами в нашому законодавстві, - сказав Піскун у своїй забарикадованій прокуратурі, маючи на увазі юридично-правові проблеми, пов’язані з його фігурою. - Ми змушуємо людей зневіритися в судовій системі".

Україна зараз - незрівнянно більш вільна країна, ніж у 2004 році, коли президент Леонід Кучма намагався шляхом підтасовок на виборах забезпечити перемогу свого спадкоємця Януковича, що спричинило хвилю протестів і перевибори, на яких переміг Ющенко. Про волю свідчить, наприклад, той факт, що торік Партія регіонів - партія Януковича - завоювала на парламентських виборах достатньо місць, щоб Януковича було обрано прем’єр-міністром. Однак Україні не вдалося консолідувати свою демократію, нехай вона й освоїла театральні прийоми демократичної політики.

Акцій протесту більше ніж достатньо, хоча часто їхнім учасникам платять гроші. Досить і наметів начебто тих, котрі в 2004 році заполонили Майдан Незалежності. Не бракує - що досить зловісно - і політичних загроз, і великої небезпеки зірватися в прірву кризи.

Усе це ледве не вилилося в насильство, коли війська міністерства внутрішніх справ за наказом свого міністра - прихильника Януковича - зайняли прокуратуру після того, як президент спробував відправити Піскуна у відставку. Тоді Ющенко оголосив, що війська МВС повинні підпорядковуватися йому прямо, і головнокомандуючий цих військ заприсягся у вірності президентові.

У середу міністра внутрішніх справ Василя Цушка госпіталізували - як повідомлялося, у зв’язку із серцево-судинним захворюванням. У четвер один із членів Соціалістичної партії, до якої входить і Цушко, заявив, що міністра отруїли супротивники, маючи на увазі прихильників Ющенко.

Отруєння - постійний мотив українського політичного життя. Найвідоміший випадок з отруєнням Ющенка перед голосуванням у 2004 році. Цей злочин залишається нерозкритим, що символізує складні відносини України з принципами правової держави. Тепер ситуація набула несподіваного повороту - у беззаконні обвинувачують самого Ющенка.

Це звинувачення зумовлене тим, що Ющенко, спостерігаючи, як ряди парламентської більшості на чолі з Януковичем ширяться - за рахунок перебіжчиків з його власної партії - у квітні ухвалив рішення видати указ про розпуск парламенту на тій небезперечній підставі, що депутати переходять з однієї партії до іншої. Їхні дії Ющенко кваліфікував як "політичну корупцію". Супротивники президента засудили цей крок як неконституційний і звернулися з цим питанням до Конституційного суду. Але Ющенко звільнив трьох з 18 членів КС, звинувативши них у корумпованості.

Піскун обурено заперечив, що Конституційний суд є стрижнем демократії. Визнавши, що звинувачення, висунуті Ющенком, можливо, мають підґрунтя, він зазначив, що для вирішення таких суперечок існують судові і парламентські процедури.

Ющенко захистив свій курс, хоча вид у нього був похмурий - здавалося, він змирився з тим, що відбувається. "Я хотів би наголосити, що це не політична криза, - сказав він про метушню навколо прокуратури. - Такі реалії політичного життя в Україні".

Україна залишається глибоко роз’єднаною країною. Численне російськомовне населення бунтує проти зближення Ющенка з Євросоюзом і НАТО на шкоду, як вважають широкі маси, братерським узам з Росією.

Однак наростає відчуття, що ці міжусобиці не за змістом - у них важливіші швидше політичні і навіть особисті пристрасті.

Костянтин Грищенко, що був міністр закордонних справ, а нині радник Януковича, затверджує, що табір Януковича не менш прихильний ідеї інтеграції України у світову економіку й у підсумку - у Євросоюз, хоча НАТО залишається непопулярним. Але електорат, відзначив Грищенко, воліє додавати усе більше значення індивідуальностям конкретних лідерів.

"Тут люди голосують, швидше за все, за лідера, що їм подобається, - сказав він в інтерв’ю. - Я не хотів би сказати "який викликає у них довіру", але "подобається" - це саме підходяще дієслово".

Інші стверджують, що політичне життя України просто-на-просто перетворилася на боротьбу за доступ до бізнесу. "Якщо ти маєш владу, ти отримуєш інструменти для того, щоб займатися бізнесом, - каже Олександр Мороз, котрий став спікером парламенту після розриву з табором Ющенка минулого літа. - Вони борються за повноваження мати ці інструменти".

Більш за все в Україні побоюються, що вибори навряд чи значно змінять розміщення сил у парламенті. А виходить, розвиток відтягується - він і далі виявиться нездатним стимулювати формування інститутів, необхідних для розквіту демократії, - у тому числі прокуратур і судів, що не залежать від президентських указів і вуличних акцій протесту.

Без реформування інститутів, каже Анатолій Кінах, що залишив цього року табір Ющенка і тепер обіймає посаду міністра економіки України, "ці вибори не спричинять ніякого якісного стрибка в демократії".


 Переклад InoPressa.Ru

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах