Головна
 

РІА Новости. Українські хроніки: день бабака, ніч байбака

4 червня 2007, 13:30
0
6

Люди інформовані кажуть, що днів десять тому у Києві побувало кілька західних фахівців з гарячих точок, пише Андрій Капустін у статті, опублікованій РІА Новости, РФ.

Але, як приїхали, так і поїхали. Оскільки не змогли уловити нерв українського протистояння. Хоча це не дивно. Цей самий нерв протистояння не можуть уловити не тільки заїжджі фахівці, але і більшість українських громадян. Тобто зовні все начебто б на місці. Ющенко з товаришами б’ється з Януковичем і К. З усіма вхідними і вихідними. Включаючи боротьбу за Конституційний суд, війну за Генеральну прокуратуру, битву за парламент і бієчку за остаточну дату дострокових виборів. Бієчка, до речі, майже вдалася. Принаймні, вибивання дверей у Генпрокуратурі співробітниками міліції на чолі з міністром внутрішніх справ багато хто сприйняв, як довгоочікуваний початок справжньої, великої бійки між силовиками. Тобто проянуковичською  міліцією і проющенківською рештою. У змісті, армією, СБУ, ГРУ та іншими "Альфами" і "Сигмами".  До того ж Ющенко перепідпорядкував собі внутрішні війська, що також викликало зростання занепокоєння. Але, оскільки український бунт (на відміну від російського безглуздого і нещадного) раціональний та гуманний, то крові удалося уникнути й цього разу. Ну, хіба що "Беркут" відігрався за довгу бездіяльність на вболівальниках під час футбольного матчу між київським "Динамо" і донецьким "Шахтарем". Причому жорстоке побиття підлітків відбувалося на очах президента і прем’єра, що прийшли на стадіон на знак символу примирення всіх гілок влади. Такі собі живі картинки перспектив громадського протистояння.

Але в решті, сьогодні все начебто б нормально. Хоча українське "сьогодні" - це теж поняття відносне. Тому що криза (або її імітація) змістив реальність осягнення, що відбувається в бік ілюзорності. Надавши при цьому громадянам України можливість випробувати на практиці всю принадність відчуттів, з якими стикнувся герой відомого фільму "День бабака". Ну а тому що в Україні  склалася давня традиція вершити знакові державні справи в темний час доби (та й до того ж українські бабаки іменуються байбаками), то йдеться про якийсь нічний рімейк, що, власне, не змінює суті того, що відбувається. Ні, ну, справді. Що думати середньостатистичному громадянинові України, що цікавиться подіями у країні, але не має ніякого відношення до влади? Правильно. Або переключити свою увагу, скажімо, на прогноз погоди або види на врожай. Або почати у великій кількості пити горілку. Тому що, коли людина п’є багато горілки, ефект "дня бабака" сприймається не так гостро. Ну, як можна на тверезу голову всерйоз сприймати останні кроки всіх гілок української влади. Починаючи, скажімо, з нічних (знову ж) домовленостей прем’єра, президента і спікера напередодні свята Трійці. Коли вони, взявшись за руки, натягнуто посміхалися, зображуючи маленьких лебедів з відомого балету Петра Ілліча Чайковського.  (Музика, щоправда, при цьому не звучала, оскільки на просторах колишнього СРСР вона от уже сімнадцятий рік сприймається подвійно). Але в будь-якому разі десь близько п’ятої ранку за київським часом країна нарешті довідалася, що вибори призначено на 30 вересня. Далі йшлося про, здавалося б, дрібниці. У тому числі і парламентське голосування з низки ключових передвиборних моментів. Для цього президент, як і обіцяв, був готовий підписати указ, що реанімував Верховну Раду в правах точно на дві доби. Щоб та за цей час виконала свою історичну місію. Більше того, указ було підписано. І парламент зібрався в повному складі. Але сорока восьми годин явно забракло. Депутати від коаліції (в основному соціалісти і комуністи) вирішили розтягти задоволення й у відведений термін не вклалися. Однак карета з дванадцятим ударом годинника на гарбуз не перетворилася, оскільки Віктор Ющенко підписав ще один указ, дарувавши парламентаріям пожити повнокровним життям ще добу. Але і цього виявилося замало, навіть, незважаючи на те, що Ющенко, перебуваючи у Хорватії, різко заявив, що більше терпіти не має наміру і готовий у разі відмови депутатів конструктивно тиснути на кнопки, призначити вибори на кінець липня.

Однак, прокинувшись, громадяни України довідалися, що Рада як і раніше працює, тому що президент знову підписав указ про продовження її повноважень. У підсумку, щоправда, усе закінчилося майже так, як домовилися високі сторони, але те, що діялося впродовж цих днів, як у самому парламенті, так і в інших кабінетах, стало прекрасним посібником для виборців, які 30 вересня мають зробити свій вибір. Тобто усі парламентські політичні сили показали, що голосувати за них не варто. Ні, до парламенту хтось з них, зрозуміло, пройде. Але в тому, що, завдяки політикам, громадяни України усе більше перестають бути електоральною біомасою, можна не сумніватися. Це, до речі, стосується і використання майданних технологій, що, схоже, себе остаточно вичерпують. Відразу це звичайно не станеться. Але про той розмах, який спостерігався останні два місяці в Києві, явно можна почати забувати. І зовсім не тому, що бажаючі приїхати на пару-трійку днів із глибинки в столицю висохли. Аж ніяк. Бажаючих прокотитися на халяву до Києва, та ще й отримати за це до 30 доларів на добу хоч відбавляй. Просто ерзац-майдан його улаштовувачам по суті нічого не приніс. Вибори призначено, Раду розпущено, і перемога залишилася за Ющенком. Так що в сухому залишку позитива залишилося хіба що задоволення від виступів зі сцени на Майдані Незалежності, і відчуття себе всенародним трибуном. Але при цьому усі виступаючі знали, що перед ними були лише байдужі найманці з партійною символікою, з якими після акції потрібно буде розрахуватися готівкою. Це навіть не клака. Це приблизно те ж саме, якби яка-небудь попсова зірка платила глядачам за заповнення стадіону. До того ж, за підрахунками експертів, ландскнехти обійшлися коаліції в симпатичну суму. Близько 75 мільйонів доларів. (Що характерно, дострокові вибори обійдуться бюджетові на пару мільйонів менше).

Тож, по-перше, дорого. По-друге, Партія регіонів з товаришами підняли цінову планку і тепер країна добре знає нові розцінки. Що у свою чергу повинно змусити партійних спонсорів задуматися над сумнівним ефектом від використання найманих легіонерів.

Словом, тепер сумнівів у тому, що вибори відбудуться, немає. Щоправда, Віктор Янукович хоче, щоб парламент ще попрацював. Але, що це буде за орган неясно. Тому що БЮТ і "Наша Україна" склали із себе депутатські повноваження, автоматично зробивши Верховну Раду нелегітимною. Тож за логікою тепер повинна початися планова підготовка до виборів. Але з урахуванням специфіки українського політичного буття, ніхто не дасть гарантії тому, що до 30 вересня громадяни України включивши телевізори, знову не побачать у спікерському кріслі Олександра Мороза, що як нічого і не сталося, обговорює з колегами порядок денний...

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах