Головна
 

Herald Tribune: Україна: нелегальні шахти притягають безробітних

Корреспондент.net, 19 червня 2007, 16:44
0
2

Україна, місто Торез. Щодня Саня відпрацьовує вісім годин на нелегальній шахті, що приникала в лісі в затишному місці. Він і ще троє чоловіків добувають вугілля. Працюють вони ручним інструментом глибоко під землею, іноді спускаючись на 150 метрів. Компресор від старого автомобіля живить мотор підйомника, що витягає вугілля на поверхню, пише американський журналіст Ендрю Матені.

25-річний Саня, що не побажав розголошувати своє прізвище (як-ніяк, він порушує закон), одержує зарплату грішми і вугіллям. Після закінченні робочого дня він вантажить на свій велосипед мішок з вугіллям. Ним він буде опалювати свій будинок. Вугілля для нього майже так само цінне, як його тижнева зарплата, що складає 35 доларів.

Це те саме вугілля, на якому працюють електростанції і сталеливарні заводи в Донецьком вугільному басейні на південному сході України. Вугілля - стрижень життя в маленькому шахтарському містечку Торез, багато жителів якого, у тому числі Саня, були змушені через економічні зміни перейти з державних шахт радянських часів на нелегальні маленькі шахти.

Колись вугілля було тут королем. Але освоєння багатих сибірських родовищ - спочатку вугільних, потім нафтових і газових - завдало збитків Донбасу, як іще називається цей регіон. До 1991 року, коли Україна стала незалежною, вугільна промисловість, що страждала від недофінансування, стала глибоко збитковою та неефективною. Вона і досі в жалюгідному стані.

Сьогодні велика частина українських шахт - старого будівництва. Тунелі йдуть усе глибше і глибше, що ускладнює і здорожує видобуток вугілля. Влада закрила десятки шахт, що на малу дещицю збільшило безпеку робітників і прибутковість галузі. Але в результаті багато шахтарів опинилися безробітними або втратили постійну зайнятість.

Ще один шахтар, 45-річний Борис (прізвище він також відмовився назвати) у радянські часи, коли ця професія була престижною, працював на шахті Прогрес. Але тепер, каже Борис, звільнений за скороченням штату в 2001 році, шахтарську справу більше не поважають.

"У Торезі немає перспектив, - сказав Горбенко. - Чому б Ющенку не прийняти закон про легалізацію нелегальних шахт замість того, щоб їх закривати?"

При комуністичному режимі шахтарі були одними із найбільш високооплачуваних працівників у СРСР - їхня зарплата втроє перевищувала середню по країні. До того ж їм надавалися пільги: житло і можливість достроково піти на пенсію.

Шахтарі були взірцем для наслідування. Їх поважали за виснажливу працю і внесок у добробут суспільства. Місцевим героєм був Олексій Стаханов - шахтар з Тореза, що у 1930-і роки став культовою фігурою соцреалістичної пропаганди. Його ім’я живе і сьогодні - у концепції нарощування продуктивності праці, іменованій стахановська праця.

Сучасна ситуація - діаметральна протилежність колишньої. Шахтарям платять зовсім мало - на державних шахтах у Торезе середня зарплата складає 160 дол. на місяць - а часто виплати затримують. Більшості родин шахтарів не по кишені автомобілі, поїздки на відпочинок або медичні послуги за винятком найелементарніших.

Умови праці важкі. За смертністю в шахтах Україна посідає у світі друге місце після Китаю - з 1990 року щорічно гине в середньому 317 чоловік. Крім того, шахтарі більш піддані захворюванням серцево-судинної і дихальної системи.

До 1991 року, коли Україна стала незалежною, вугільна промисловість, що страждала від недофінансування, стала глибоко збитковою та неефективною. Вона і досі в жалюгідному стані

Торез, що носить ім’я французького комуніста шахтаря Моріса Тореза, колись був процвітаючим центром вугільної промисловості. У дирекції Торезантрацита - асоціації шахт, що керує державними шахтами в цьому районі, занепад галузі помітно з першого погляду. Як видно на величезній карті з червоними вогниками і з даних про обсяг видобутку, 6 з 11 шахт у місті закрито.

Найбільша з місцевих шахт, Прогрес, також перебуває під загрозою: йде процес приватизації і закриття шахт, що почався в 1996 році. У результаті його 600 тис. працівників вугільної промисловості залишилося без роботи. Навіть незважаючи на державні субсидії, що складають більш 1 млрд дол. на рік, майже всі державні шахти не можуть звести кінці з кінцями.

Багато молодих людей і звільнених шахтарів виїхали з Тореза до сусіднього Донецьку, а також до російського Ростова-на-Дону, розташованого відразу за кордоном. Інші вирушили до Москви або Санкт-Петербург, щоб працювати на будівництвах.

А дехто працює на нелегальних шахтах.

"Люди імпровізують - ми це добре вміємо", - говорить таксист Геннадій Горбенко, що був власником нелегальної шахти.

Горбенко сказав, що закрив шахту і продав устаткування в 2005 році, наляканий тим, що влада взялася за приборкання нелегальної розробки надр, - ці кроки почалися при президенті Вікторі Ющенку після помаранчевої революції 2004 року. У Горбенка двоє синів. За словами батька, вони не змогли знайти легальну роботу на шахтах навіть незважаючи на те, що закінчили в Торезі професійне училище за шахтарськими спеціальностями. Тепер вони теж водять таксі.

Навіть після того, як почалася боротьба з нелегальними шахтами, у районі Тореза їх усе ще діяло близько 300, і на них працювала значна частина населення міста.

"Можливо, на державних шахтах зарплата і вища, але на моїй шахті робітники одержували гроші щотижня", - каже Горбенко. На державних шахтах часто платять тільки частину офіційної зарплати, причому гроші можуть видавати з запізненням на кілька місяців.

"Людям наплювати на те, що шахти нелегальні, - каже міліціонер Ігор, у минулому шахтар. Він також не побажав розкривати своє прізвище. - Людям потрібно заробляти гроші. Такими речами переймаються тільки ті, хто нагорі".

Ігор живе біля шахти Лісова, яку закрили п’ять років тому. У його багатоквартирному будинку та інших будинках неподалік тепер населено лише 30% квартир. Немає ні центрального опалення, ні газу, у багатьох квартирах не працює водопровід. Після того як 12 років тому відключили газ, Ігор поставив у себе грубку, що опалює вугіллям з нелегальних шахт.

Живучи у Києві американський гірський інженер Джеррі Тріплетт, що зайнятий програмою із підвищення безпеки в шахтах, зазначає, що, на його думку, нелегальні шахти - це не просто відхилення від юридичних норм.

"Коли трохи хлопців об’єднуються, щоб добувати вугілля в лісі, це ознака ділової хватки, - сказав він. - Це значить, що капіталізм пускає корені. Шахтарі усвідомлюють, що самостійно, без допомоги держави можуть робити справу ефективніше і вигідніше".

Тріплетт зазначає, що процедура реєстрації законної шахти настільки ускладнена бюрократичними тяганинами, що набагато простіше відкуповуватися від відповідної влади - звичайно від місцевих правоохоронних органів - і тримати нелегальну шахту, ніж займатися цим бізнесом законно. По суті, каже Тріплетт, реформа вугільної промисловості разом з неефективними інституціями породили систему беззаконня і корупції.

За матеріалами: Herald Tribune, США 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах