Головна
 

НГ: Новий батіг для Києва і Мінська

25 червня 2007, 08:25
0
3

У суботу, 23 червня, Газпром та італійська Eni домовилися про прокладення по дну Чорного моря нового газопроводу Південний потік, пропускною потужністю близько 30 млрд. кубометрів газу на рік. Будівництво цього та іншого газопроводів не тільки знизить транзитну залежність Росії від України і Білорусі, але і надасть Москві нові важелі тиску на Київ і Мінськ, пише у своєму сьогоднішньому номері Независисмая газета, Росія.

Потік мимо Києва обведе

Після підписання меморандуму про взаєморозуміння з реалізації проекту заступник голови правління ВАТ "Газпром" Олександр Медведєв і голова концерну Eni Паоло Скароні повідомили, що морська ділянка "Південного потоку" пройде по дну Чорного моря від компресорної станції "Берегова" під Новоросійськом до болгарського берега. При цьому для наземної ділянки розглядаються два маршрути, що проходять по території країн - членів Євросоюзу. Загальна довжина чорноморської ділянки складе близько 900 км, при цьому місцями труба буде пролягати на глибині більш 2 тис. м. Оцінюючи значення будівництва нового трубопроводу, сторони не скупилися на реверанси, зазначаючи важливість диверсифікованості постачань газу до Європи.

Повідомлення про проект навряд чи викликало радість на Україні та у Білорусі, країнах, через які зараз йде основний потік російського газу до Європи. Нова труба пройде повз неї, що не тільки позбавить Київ і Мінськ нових відрахувань в оплату за транзит, але і дозволить Росії жорсткіше диктувати свої цінові умови. Зокрема, під загрозою переключення частини транзитного потоку, що зараз проходить через ці країни, на нові газопроводи. Теоретично також можливі більш тривалі, ніж ті, що практикуються зараз, відключення України та Білорусі від транзитних постачань газу у розпал двосторонніх криз.

Зауважимо, що проектна пропускна потужність споруджуваних і запланованих газопроводів, що ведуть до Європи, з урахуванням "Південного потоку" перевищила 100 млрд. кубометрів на рік, у той час як у 2006 році Росія поставила до Європи приблизно 150 млрд. кубометрів газу. Зокрема, проектна потужність газопроводу "Блакитний потік", що йде з Росії до Туреччини по дну Чорного моря, після прокладки другої гілки складе 16 млрд. кубометрів на рік, а споруджуваного Північно-Європейського газопроводу (Nord Stream) - 55 млрд. кубометрів на рік. При цьому експорт російського газу до Європи зростатиме набагато повільніше. За заявами функціонерів "Газпрому", до 2015 року він повинен збільшитися усього на 20% - до 180 млрд. кубометрів на рік.

Києву і Мінську варто також врахувати, що "Газпром" ставить собі одним із пріоритетних завдань будівництво підземних сховищ газу (ПХГ) у Європі, що також створюють можливість більш тривалих пауз у транзиті газу через Україну і Білорусь.

Про те, чим загрожує така диверсифікованість шляхів постачань російського газу до Європи, може свідчити досвід Литви, що рік тому

Будівництво обхідних маршрутів дозволить "Газпрому" більш жорстко відстоювати свою позицію щодо недопущення зростання цін на транзит

зволіла продати контрольний пакет акцій свого найбільшого нафтопереробного підприємства Mazeikiu Nafta не одній з російських компаній, яка претендували на нього, а польській PKN Orlen. У результаті з липня минулого року гілка нафтопроводу "Дружба", що веде на Мажейкяйський НПЗ і по якій підприємство забезпечувалося російською нафтою, на вимогу Росприроднагляду була закрита на ремонт, причому не виключено, що передчасний, тому що природоохоронне відомство наполягає на тому, що ця ділянка нафтопроводу не підлягає відновленню.

Врешті, настільки твердий варіант по відношенню до України і Білорусі малоймовірний, тому що навіть із уведенням нових маршрутів без використання тих, що проходять по території цих країн газопроводів, російський експорт газу до Європи в заявлених обсягах буде неможливим. "Відключення постачань теоретично можливе, але лише на дуже короткий термін, скажімо, на тиждень", - вважає директор Інституту національної енергетики Сергій Правосудов. Водночас він зазначає, що будівництво обхідних маршрутів дозволить "Газпрому" більш жорстко відстоювати свою позицію щодо недопущення зростання цін на транзит, оскільки з’являється можливість у будь-який момент переорієнтувати обсяги постачань. У свою чергу, аналітик ІК "Трійка Діалог" Валерій Нестеров узагалі сумнівається в самій можливості відключень норовливих транзитерів. "Припинити постачання через Україну неможливо навіть тимчасово, - упевнений експерт. - По-перше, це знову ж таки негативно позначиться на міжнародному іміджі "Газпрому", а по-друге, Росія й Україна зв’язані "мертвою любов’ю": ні ми, ні вони відмовитися від транзиту не зможуть".

У результаті Києву і Мінськові усього лише доведеться поділитися своєю унікальною монополією на транзит російських енергоресурсів до Західної і Південної Європи із Софією. Нагадаємо, що через Болгарію пройде не тільки великий газопровід "Південний потік", але і нафтопровід Бургас-Александруполіс, по якому транзитом до Європи буде транспортуватися частина російської і казахстанської нафти, яка зараз проходить через турецькі протоки - Босфор і Дарданелли.

Торжество дезинтеграцї

Прокладення нових нафто- і газопроводів в обхід сусідів по СНД свідчить про те, що ще довго на пострадянському просторі пануватимуть дезінтеграційні процеси. Колишні радянські республіки як і раніше бояться економічної залежності один від одного і постійно прагнуть її зменшити. Проте, резон у цьому є. Москві не подобається ціновий диктат України і Білорусі при постачаннях та транзиті нафти, а також несанкціонований відбір газу в тих випадках, коли переговори про ціни заходять у глухий кут. Київ і Мінськ, у свою чергу, не хочуть збільшення присутності російського капіталу у своїх стратегічних галузях, підозрюючи Росію в тому, що економічна експансія створює важелі для політичного тиску.

Чиновники в Києві шкодують, що свого часу віддали під російський контроль українські НПЗ

Так, наприклад, Київ, незалежно від того, яке угруповання знаходиться там при владі, не хоче, щоб російський капітал домінував у ключовій для країни металургійної галузі. При цьому чиновники в Києві шкодують, що свого часу віддали під російський контроль українські НПЗ. У результаті в 2005 році, через кілька місяців після приходу до влади на Україні всупереч протидії Кремля помаранчевих, відразу кілька ключових українських НПЗ зупинилися "на плановий ремонт". Бензинову кризу, що вибухнула, удалося подолати лише за допомогою масованого імпорту. І хоча тоді нафтопереробники звинуватили в кризі непродуману цінову політику помаранчевого уряду, що заморозив ціни на бензин, для докорів на адресу Москви в спробах повалити тодішній уряд України з’явилися додаткові аргументи. Можна уявити, що б сталося, якби "на плановий ремонт" одночасно поставили ключові металургійні підприємства, одне з основних джерел промислового зростання та експорту країни.

Свіжіші приклади - це дотепер діюче російське ембарго на постачання вина і виноматеріалів із Грузії і Молдови і мінеральної води з Грузії. Незважаючи на твердження Росспоживчнагляду, що зазначена продукція не відповідає санітарним і якісним стандартам, багато спостерігачів вбачають у цих економічних заборонах політичне підґрунтя. Свої претензії можуть мати й енергопостачальники із країн Центральної Азії, що регулярно висловлюють невдоволення низькими закупівельними цінами на їхній газ з боку Росії і потихеньку диверсифікують маршрути своїх транзитних постачань.

 

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах