Головна
 

НГ: Крим готується до осені

Корреспондент.net, 2 липня 2007, 09:10
0
4

"У цьому курортному сезоні мораторій на політичні акції в автономії скасовано", пише журналіст російської Независимой газеты Світлана Гамова в матеріалі про ситуацію в Криму, яке видання публікує у своєму номері за 2 липня.

Крим, як і вся Україна, готується до чергових парламентських виборів. І, мабуть, уперше за останні роки політичний сезон збігся тут з курортним. Звичайно з початком літа на півострові набирає сили негласний мораторій на проведення будь-яких політичних акцій, особливо з огляду на багатонаціональний склад цього колишнього південного форпосту Росії. Але під час виборчих кампаній (у вересні на Україні - вибори до Верховної Ради) саме цей фактор стає фішкою для різного роду політичних організацій, і тоді в Криму особливо актуальними стають так звані російське, татарське й інші питання з національним відтінком. Півострів на певний час стає островом, що ніби сам по собі.

Неросійський сезон

- Слухай, - ділиться зі мною враженнями знайомий вірменський журналіст, - виходжу ввечері на балкон, закурюю сигару, дивлюся на море і почуваю себе Сталіним... Ні, Берією... Або Ворошиловим. Коротше, повний сталінізм...

Мій знайомий навіть зіщурився від задоволення, описуючи умови, у яких він опинився, приїхавши до Ялти на конференцію, організовану Міжнародною федерацією журналістів. Маєток з білими колонами, у пальмах, з фонтанчиками в холі, терасою з видом на море, обслугою, що постійно цікавиться, як ви себе почуваєте (це, мабуть, перебір), і ліфтом прямо на пляж. А також круглим рахунком за всі задоволення, що, до того ж, оплачувати не доведеться. Туреччина відпочиває! Так раніше жили хіба що радянські бонзи, а тепер - нові росіяни і нові українці, з тією різницею, що ці постояльці казкових хором власні радості оплачують самі. Однак останніх у Криму сьогодні не так багато, як хотілося б місцевій владі і місцевим жителям: більше відпочиваючих - більше прибутку. За словами мера Ялти, у місті гостро бракує vip-готелів, хоча попит на них особливий.

Багаті росіяни, розповідали мені в ялтинській міськраді, повертаються з заокеанських курортів "у місця, де руський дух і Руссю пахне" і можна відпочити у відповідності до усіх вимог російській душі. За кордоном, пояснював чиновник, ці вимоги не завжди сприймають з розумінням, і "прохорови" їдуть до нас".

- Найкращі готелі в Ялті та околицях, одна з яких розрахована на прийом королівських осіб, де вартість номера на добу від тисячі доларів і вище, - каже віце-губернатор Севастополя, у недавньому минулому перший заступник прем’єр-міністра Криму, Володимир Казарін, - знаєте кому належали? Курочкіну, якого не дуже давно застрелили в дворі київського суду. Гучна історія була. Так цей російський підприємець ще фінансував деякі кримські і всеукраїнські політичні рухи, зокрема партію Наталії Вітренко.

Росіяни активно скуповують на півострові не тільки елітні готелі і санаторії, але і житло. Це роздуває ціни, і сьогодні квадратний метр на узбережжі коштує майже стільки ж, скільки в Москві. Водночас російський турист із середнім статком найчастіше воліє відпочивати на західному березі того ж Чорного моря - там сервіс вище. А саме на цю категорію відпочиваючих робиться ставка на півострові. Тому тут на час сезону накладається негласне вето на всі політичні акції.

- Чому в літню пору татари не проводять акції протесту? - запитує Казарін. - Вони розуміють, що звалиться їхній особистий заробіток. І говорять своїм вождям: 18 травня провели маніфестації, відзначили річницю депортації, і усе - баста. До початку жовтня нас не чіпайте, не заважайте заробляти.

Татарське питання

- Запам’ятаєте, якщо не хочете нікого образити, не називайте нас татарами. Ми - кримські татари, і це принципово, - учить мене працівник виконкому Ялтинської міської ради Заур Смірнов, в імені і прізвищі якого - подвійна трагедія і суцільні "вороги народу".

Дід Смірнова, кадровий офіцер НКВД, загинув у 1941 році, а його син одружився з кримською татаркою. Зауру потім не раз ці факти біографії докоряли. Але якщо посилання на батьківську лінію його мало обходили, то материнська кров і сьогодні грає, коли торкається популярної в Криму татарської теми. Про це 32-річний український чиновник каже на подив спокійно, тільки очі ловлять реакцію співрозмовника.

- Запорука стабільності - толерантність і принципи взаємної поваги, що випливають з неї. Але шовіністичні кола Криму використовують у своїх висловах слово "татари". А ми - корінний народ, - звично повторює Смірнов.

Він очолює в міськраді управління із міжнаціональних відносин і міграції, і видно, що пояснювати, хто такі кримські татари і чому вони претендують на кримські землі, йому додиться набагато частіше, ніж хотілося б.

- Мої предки до депортації жили в Гаспрі, - розповідає голова регіонального меджлісу кримсько-татарського народу Великої Ялти Амір Меджидов, що познайомив мене зі Смірновим. - Це неподалік від Місхора. Там два будинки наших - батьківський і материнський. Але в них уже живуть інші люди. І ми не наполягаємо, щоб їх виселяли. Нехай нам замість них дадуть хоч шматочок землі.

На переконання Меджидова, кримські татари, що повернулися на землі предків, не можуть одержати землю під будівництво будинків, тому що земля тут - занадто дорогий товар.

- Нам виділили близько 40 гектарів землі в селищі Ползневе. Почали будувати, і будинки "поплили", стали руйнуватися. У виконкомі Ялти люди стоять у черзі на отримання ділянки з 1990 року. Хоча земля гектарами роздається під особняки і дачні селища. Доньці Кучми, наприклад, продали за смішною ціною санаторій в Алупці і до нього 3-4 гектари. А про нас кажуть, що ми вимагаємо і захоплюємо землі на березі. Але наші селища, які тут називають самозахопленням, а ми самі - самоповернення, знаходяться за дорогою, ближче до гір.

Я бачила місця, іменовані "селищами компактного проживання кримсько-татарського народу", вони з трьох сторін оточують Сімферополь. У них, як правило, ніхто не живе. Там стоять невеликі будови-мазанки, що нагадують житла сторожів у радянських дачних кооперативах. Хлопці з молодіжної організації "Прорив" розповідали мені, що "самозахоплення" давно стали прибутковим бізнесом для самих кримських татар - "відвойовані земельні ділянки успішно продаються".

Але голова регіонального меджлісу стверджує зворотне. Він скаржиться, що в 1992 році країни СНД підписали Бішкекську угоду, у якій Україна, РФ, Узбекистан, Казахстан, тобто ті республіки, де проживали кримські татари після депортації, узяли на себе зобов’язання допомогти їм при поверненні додому й в облаштуванні на місці, але з усіх цих держав тільки Україна по можливості виділяє кошти на облаштованість зі свого бюджету. А правонаступник СРСР - РФ жодним чином не допомагає.

Професійні співвітчизники

Кримські татари скаржаться на Росію, підтримуваних нею в Криму проросійські партії і козаків. Останніх особливо не люблять, стверджуючи, що вони "створюють незаконні збройні формування, їм дають землі, гуртожитки і зарплату". І за всім цим нібито стоїть Російський блок - найбільш радикальне, за твердженням представників меджлісу кримсько-татарського народу, проросійське утворення, "фінансоване з Росії".

- Російський блок - це абсолютний тупий кут, - зауважує Володимир Казарін. - Сьогодні закінчується епоха так званих професійних співвітчизників. Які сидять на зарплатах, кричать на мітингах і при цьому створюють РФ псевдопроблеми.

На думку багатьох кримчан, Чорноморський флот РФ, що стоїть в Севастополі, не є гарантією для місцевих росіян. Українська влада, пояснювали мені в Ялті, розуміє, що російську громаду Криму в космос не відправиш, вона тут назавжди. Тому "далі в нас буде повільний поступальний період, коли ми, як європейці, станемо відвойовувати свої права".

Росіяни на Україні - це 40% населення. Дивно, але при такому національному розкладі так звані російські партії не набирають потрібного відсотка голосів, щоб пройти до парламенту. "У нас близько 15 російських рухів, і усі чекають грошей", - намагався освітити мене професор Таврійського університету. Російський блок серед них стоїть особливо. Він пройшов до Ради разом з Партією регіонів. Але на нові вибори їх, судячи з устого, не візьме і Янукович.

Як будуть голосувати кримчани? Люди кажуть, що їм не потрібні помарнчеві. Не потрібні і донецькі, котрі силоміць вирішують питання власності. Саме з цієї причини середній і великий бізнес Криму не підтримає Партію регіонів. Але на цій хвилі, здавалося б, загального політичного нігілізму в російськомовному Криму зростає авторитет Юлії Тимошенко. Її блок - єдина організація, що відкрила громадські приймальні в Криму. Люди приходять сюди з усіма питаннями, їх вислухують, а потім надсилають до пенсійного фонду вимоги, що навряд чи будуть виконані. Але цього і не треба, досить уваги, що, як стверджують місцеві пенсіонери, їм приділяє "Юля".

Але все-таки рейтинги українських політиків у Криму недотягають до рейтингу російського президента. Путін дотепер дуже популярний у Криму і на Україні в цілому. Принаймні це стверджує соціологія. "У вас було падіння його рейтингу, у нас він завжди тримається в межах 58-70%",- говорили мені в Сімферополі.

Що ж до ностальгічних настроїв кримчан, то, знову ж за опитуваннями, раніше 60-70% з них стверджували, що хотіли б повернутися з Кримом до Росії. Сьогодні усі розуміють, що це неможливо, тому кажуть: ми хочемо жити на Україні, дружній Росії. Росії тут усе прощають. Вона залишається якимсь маяком, на який оглядаються.

Російська мова

Крим - регіон досить комфортного існування російської мови. 94% шкіл у Криму - росіяни. У Севастополі таких 96%. У більшості вузів викладання ведеться російською, хоча в цілому на Україні це вже неможливо. За останнім переписом населення, що проводився вже в незалежній Україні, 58% жителів Криму назвали себе етнічними росіянами. Половина проживаючих на півострові українців рідною мовою визнали російську. Таким чином, 95,5% жителів Криму - російськомовні. Російська культура в автономії панує. Промисловість поки ще зав’язана на Росії. В минулі роки добру половину відпочиваючих тут теж складали росіяни. Цей факт змушує задуматися навіть шалених націоналістів. Але це не означає, що в російської мови все гаразд. Найголовніше в тому, що на рівні освітніх програм постійно триває скорочення годин, виділених на російську мову і літературу. Однак, як зазначив заступник губернатора Севастополя, ця проблема стосується й української мови: "Тому що нинішнє керівництво не любить гуманітарні знання взагалі. Гуманітарії більше задумуються про життя, а це владі не треба, професія - і більше нічого, такий підхід".

У результаті, скаржаться кримчани, рівень культури знижується, бандитська лексика проникнула не тільки в депутатське, але й у дикторське коло. Погіршилися зв’язки з РФ, і це призвело до того, що "ми випадаємо з інформаційного обміну". Заповзятливі жителі знайшли вихід, вони встановлюють "тарілки" і по них дивляться російські канали. Українська влада починає вимагати від власників кабельних мереж документ про відповідний дозвіл на трансляцію. І під зручним приводом турботи про авторські права влада намагається натиснути на кабельників. Незважаючи на це, "тарілки" продовжують виконувати сполучну роль.

Якби не низова ініціатива, помер би і книжковий ринок. Люди їдуть до Росії, скуповують російську літературу і везуть сумками до Криму. Передають через провідників, іншими каналами. І кожні 2-3 дня в Сімферополі - новий завіз. Головний міський книжковий ринок - біля Палацу культури профспілок. 90% продукції, що продається на ньому - російська книга.

- Якщо ми будемо насаджувати російську мову погрозами і заборонами, як пропонують деякі політики в Росії, - говорить Володимир Казарін, - ми заженемо його в резервацію. Сьогодні РФ видає кращі по комп’ютерах книги в СНД, і самі шалені українські націоналісти їх купують. Уся закордонна класика - російська. В українців немає грошей на перекладачів. Хоча свого часу "Всесвіт" обійшов Москву по публікації міжнародних шедеврів. Ми як Західна Україна: з ними нічого не можна було зробити в радянський час, а з нами - зараз. Але російська мова починає надобувати риси суржику. Ми живемо в багатомовному середовищі. На нас впливає українська. Новини України можна довідатися тільки українською, і ми їх дивимося, тому що нам це важливо.

При цьому кримчани посилаються і на "фактор нерозумної влади", що також є пристунім. Похід на російську мову, говорили мені, почався давно, його почав Кравчук, продовжив Кучма, а чим відрізняється від них Партія регіонів? Більше року пройшло після виборів, усі пам’ятають голосні заяви про російську мову, проте кількість годин "під російську мову" приділяється усе менше. На думку Казаріна, обов’язково повинно бути те, що називається громадським опором. Це інститути громадянського суспільства.

У нас спробували в селі Комсомольському школу, що готується до здачі, перепрофілювати в українську, і російське населення встало разом з будівельниками в пікети, школу відстояли. Це і є громадянське суспільство. А знаєте, що в Луганську і Донецьку з російськими школами - їх усього близько 20%. А це регіон з переважним російським населенням. Вирішальна роль - у громадянського суспільства і партій. Але партії перед виборами обіцяють, а потім - забувають.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах