Головна
 

Postimees: Україна знову на межі

Корреспондент.net, 16 серпня 2007, 15:57
0
2

Сьогоднішній номер естонської Postimees містить статтю викладачки університету Нової школи в Нью-Йорку Ніни Хрущової про перепитії передвиборної кампанії в Україні. Авторка вбачає у нещодавній ситуації навколо реєстрації списків кандидатів у депутати від БЮТ спроби Віктора Януковича утримати владу за будь-яку ціну.

Невже для зміни політичного курсу Януковича Україна потребує повторення «помаранчевої революції»? Доти, доки українська демократична опозиція не буде допущена до участі у виборах, нова криза неминуча, вважає Ніна Хрущова.                     

Передвиборна кампанія (вибори відбудуться 30 вересня), щойно почалася, а прем’єр-міністр Віктор Янукович уже намагається поступово тиснути на неї. Янукович — людина, котра намагалася сфальсифікувати результати президентських виборів 2004 року, що і слугувало поштовхом до початку «помаранчевої революції».

Але результати були отримані чесними шляхом, тому що тодішній президент України Леонід Кучма відмовився вдатися до насильства (яке пропонував Янукович для свого обрання). Але цього разу Янукович, очевидно, готовий до всього, аби утримати владу.

Нечесна гра почалася опівночі 11 серпня, коли Центвиборчком України ( що складається з чиновників Януковича) відмовився допускати до участі у виборах найбільшу опозиційну партію, блок колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.

Наведені при цьому пояснення були б смішними до абсурду, якби їх наслідками не стала відмова ЦВК у реєстрації тільки тому, що кандидати від блоку Тимошенко вказали лишень назви своїх міст, а не точні адреси.

Однак партія Тимошенко успішно надала свої документи в такому ж форматі на березневих виборах 2006 року, продемонструвавши тим самим відверту вузькопартійну спрямованість дій комісії.

Намагаючись усіма правдами і неправдами утримати владу, Янукович викликає на себе «всесвітній потоп». Для України це означатиме: масові безлади, економічний спад і поновлення використання сили для придушення безладів.

У кінцевому підсумку це може спричинити велику хвилю вуличних протестів (що свого часу призвели до „помаранчевої революції” і спроби їх жорстокого придушення.

Нещодавня історія сповнена тривожними прикладами диктатури. Завжди існуватимуть диктатори, які відмовляються визнати, що їхній час минув. Але в останні двадцять років

їх волаючому політичному лукавству протистоїть нова політична сила: численні голоси звичайних людей, що не бажають бути заляканими.

Починаючи від революції «Сила народу», що повалила Фердинанда Маркоса на Філіппінах у 1986 році, і до спроби перевороту, зробленої Борисом Єльциним на протидію Михайлу Горбачову в серпні 1991-го, а також «революції троянд», «помаранчевої» і «кедрової» революцій змушували диктаторів визнати поразку, коли достатнє число людей протистояло їм.

Невже повторення «помаранчевої революції», здійснене людьми, що знову зберуться мільйонами, справді необхідне Україні для зміни політичного курсу Януковича (котрий двічі до приходу в політику відбував покарання як кримінальний злочинець)?

Є одна людина, здатна змусити Януковича дотримуватися демократичних норм і таким чином не допустити масових протестів. Це президент Росії Володимир Путін. Запобігання хаосу в країні, що є великим сусідом, — у національних інтересах Росії.

Проте уявлення Путіна про національні інтереси Росії робить такого роду втручання малоймовірним. Країни, що є слабкими сусідами, Кремль може контролювати, так чому б не розширити вплив Росії, допустивши рух України убік протесту й анархії, якщо такі дії повертають цю країну під контроль Володимира Путіна?

Більше того, Путін сам робить безглуздою російську демократію, готуючи собі спадкоємця і змушуючи суди та виборчі комісії блокувати своїх політичних опонентів від участі в політичній діяльності, найчастіше називаючи їх зрадниками. Людина з таким ставленням до демократичних прав своїх громадян навряд чи стане захищати їх в іншій країні.

Будучи колишнім співробітником КДБ, Путін лукавить щодо України, але він помиляється, гадаючи, що, будучи на стороні Януковича, поверне Росії контроль над Україною. Час імперії минув. І тільки коли Україна збереже свою незалежність, імперська ностальгія російської еліти ослабне.

Таким чином, Євросоюзу і США варто зробити натиск. У 2004 році   і ЄС, і США з запізненням виступили на захист українських демократів. Тільки коли сміливість мільйонів простих українців, тих, що зібралися в центрі Києва, оживила світову думку, США і ЄС стали на захист чесних результатів виборів.

Єдина країна, що уже тоді стала на бік демократичної України, — Польща — тепер протистоїть думці більшості країн ЄС (і особливо Німеччини) через параноїдальну поведінку її теперішніх лідерів. Таким чином, вплив Польщі на Раду Європи на сьогодні практично відсутній.

На щастя, лідери трьох найбільших країн Європи — Ангела Меркель, Ніколя Саркозі та Гордон Браун — мають більш чітке розуміння проблем безпеки ЄС на сході, і, таким чином, зможуть виявити волю діяти більш рішуче, ніж їхні попередники в 2004 році, коли Україна переживала кризу.

Доти, доки українська демократична опозиція не буде допущена до участі у виборах, нова криза неминуча. Тимошенко, що пережила три замахи на життя з політичних мотивів, не та людина, що припинить свою передвиборну кампанію через технічні проблеми.

І хоча «помаранчева революція» дала простим жителям України таке усвідомлення своїх прав, якого ніколи раніше не було, одне лише це не може гарантувати, що вони точно побачать відновлення цих прав у найближчі тижні. Однак, завдяки цьому, обмежувати їхні права буде значно складнішим завданням, ніж раніше. Чи не в цьому полягає суть боротьби за демократію?

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах