Головна
 

DW: Пострадянські держави незабаром позаздрять Україні

Корреспондент.net, 21 серпня 2007, 12:32
0
7

Юлія Тимошенко ще не визначилась, на якій посаді: президента, прем’єра чи лідера опозиції, - вона зможе здійснити перетворення в Україні. Про це лідерка БЮТ заявила у інтерв’ю Deutsche Welle. Вона переконана, що сьогоднішній хаос в Україні кращий від жорсткого ладу в Росії.

На думку лідера українського виборчого блоку БЮТ Юлії Тимошенко сучасна криза в Україні сприятиме демократичному розвитку держави.

DW-WORLD.DE: Пані Тимошенко, що додає Вам наснаги та енергії залишатися провідним політиком у такій складній країні, як Україна?

Юлія Тимошенко: Я вважаю, що кожну людину надихає мрія. Я мрію побачити Україну, що зможе не тільки встановлювати свої власні стандарти, але й слугуватиме взірцем для інших країн. Це амбіційне бажання. Воно додає мені наснаги, надихає мене і допомагає подолати всі труднощі. Я глибоко переконана в тому, що це важливо не тільки для мене, але і для кожного українця. Саме тому я хочу об’єднати народ, щоб разом здійснити цю мрію про кращу Україну.

Яку мету переслідує Росія по відношенню до України?

- Росія намагається утримати Україну в сфері свого впливу. Для цього вона використовує всі історично зумовлені зв’язки України, у тому числі й енергетичну залежність, що є причиною розбрату українських еліт. Чим довше Росія буде продовжувати утримувати цю залежність, тим довше наші відносини не зможуть нормалізуватися.

Як Ви вважаєте, чи не поводить себе Росія надто жорстко щодо своїх колишніх союзників?

- Усі країни колишнього Радянського Союзу сьогодні незалежні. Вони мають право формулювати і здійснювати свої національні інтереси. Я вважаю це неправильною тактикою, коли Росія різними методами намагається обмежити свободу цих держав. Водночас не тільки Росія несе відповідальність за те, що відносини розвиваються у такий спосіб.  Винні, насамперед, політичні лідери та еліти у пострадянських країнах, які, попри їхню незалежність, не відмовилися від ролі васалів і економічно та політично продовжують підкорятися Росії. Я не поважаю таких політиків і дотримуюсь думки, що вони повинні зійти з політичної арени. Україні потрібні політики, що зміцнять незалежність країни й водночас будуть здатні будувати гармонічні, партнерські та чесні відносини із сусідніми країнами.

Ви стверджуєте, що в російській політиці є тенденція до відродження експансіонізму. Яку роль, на Вашу думку, має відіграти Україна в боротьбі проти російського експансіонізму?

- Роль України важлива, насамперед, в енергетичній області. Україна є мостом між країнами, що володіють великими сировинними ресурсами, і країнами Європейського Союзу, які мають потребу в цих ресурсах.   Україна – транзитна країна, і тому ми бачимо нашу роль у розвитку багатьох транспортних шляхів, що нададуть можливість диверсифікувати постачання енергоресурсів до Європи й України.  Ми бачимо, що Україна може збудувати необхідні транзитні газопроводи – на додаток до вже наявних нафтопроводів. Ми бачимо, що можемо постачати до ЄС великі обсяги енергії за доступними цінами. І Україна повинна мати можливість вільно виконувати цю функцію.

Чому у своїй політичній програмі Ви робите ставку на інтеграцію з Європейським Союзом, а не з Росією в Єдиному економічному просторі?

- Європейські країни, особливо країни старої Європи, не хочуть бачити Україну в ЄС у найближчому майбутньому. Водночас дві третини населення нашої країни не готові бачити себе частиною авторитарного утворення, що створюється зараз навколо Росії. Тому Україна, рано чи пізно, наведе лад, запровадить в себе європейські стандарти і тоді почне обговорювати всі можливі  варіанти інтеграційних процесів.

Зараз Росія проводить тверду зовнішню політику. Водночас Україна занурюється у внутрішню кризу і не має консолідованої зовнішньополітичної лінії. Чи не заздрите Ви Росії у цьому випадку?

- Ні, саме навпаки. Я вважаю, що лад в Україні буде набагато раніше, ніж у Росії. У нас панує зараз певний хаос, але цей хаос і є початком справжньої демократії. Іноді жорсткий лад, який ми бачимо у наших сусідів, слугує перешкодою на шляху до гармонізації суспільства. Тому я гадаю, що багато пострадянських держав незабаром будуть заздрити Україні. Нам треба ще 2-3 роки, щоб вибудувати нашу стратегічну лінію і вибрати правильний напрямок.

Чого Ви очікуєте від вступу України до НАТО?

- Стосовно цього Україна значною мірою розколота. Це слід враховувати, якщо займаєшся політикою. Тому політичні сили в Україні мають розпочати широкі дискусії про системи безпеки у світі. Сьогодні не усі політики знайомі з функціонуванням тих чи інших систем безпеки, про народ нічого й казати. От чому всі дискусії на тему НАТО є дуже спекулятивними. Наша партія візьме на себе вирішення цієї проблеми.  Ми переконані у тому, що тільки шляхом референдуму Україна може приєднатися до тієї чи іншої системи колективної безпеки. Подобається це політикам чи ні, у таких стратегічних питаннях вони зобов’язані спиратися на думку народу. Особисто я думаю, що Україні підійде європейська модель системи колективної безпеки.

Чи бачите Ви себе президентом України в 2009 році?

- Чесно кажучи, я не міркую такими вузькими поняттями. Не тому, що це була б занадто мала мета для мене, а тому, що мої думки спрямовані на дуже глибокі перетворення в Україні. Все залежить від політичної ситуації, на якій посаді я найкраще зможу проводити ці перетворення: при владі як президент, як прем’єр-міністр  або  ж на чолі опозиції. У будь-якому разі, наша головна мета – український прорив.

Переклад UK watch

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах