Головна
 

Neue Zürcher Zeitung: Запеклість української передвиборної боротьби

Корреспондент.net, 5 вересня 2007, 10:08
0
5

В Україні триває метушлива, але приблизно демократична, за своєю суттю, передвиборна боротьба. І йде вона не на життя, а на смерть, пише на своїх шпальтах Neue Zürcher Zeitung.

Юлія Тимошенко має намір проігнорувати вердикт ЦВК і зібрати число голосів, необхідне для проведення референдуму.

Найчастіше повторюваним російським вердиктом про Україну є частково зарозуміле і частково підозріле «жаль» із приводу того, наскільки сильно розколота ця країна.

Гострі, але, як правило, словесні і тому безпечні протистояння в парламенті й електронних ЗМІ, спантеличують багатьох росіян – настільки це відрізняється від Думи в Москві і російських телеканалів, що браво аплодують і роблять усе, що їм каже Кремль.

Навіть через 16 років після розвалу радянського комунізму люди тут не усвідомили, що суперечки є частиною демократії, і що часто закидана докорами Україна, якими б хаотичні і непродуктивними не виглядали її політики, пройшла по демократичному шляху набагато далі, ніж Росія Путіна, яка зараз відчайдушно намагається викорінити досягнення єльцинської ери.

Апеляція до почуття громадянської відповідальності

 Улюбленим ворогом багатьох росіян є Юлія Тимошенко. Вона яскрава та впевнена в собі, і, що найголовніше, не проявляє ні натяку поваги українським друзям Росії, прем’єр-міністрові Віктору Януковичу та його Партії Регіонів. У неділю Юлія Тимошенко оголосила на майдані Незалежності в центрі Києва про те, що її співробітники почали збір 3 млн. підписів, необхідних для проведення референдуму. Це при тому, що Центральна виборча комісія відмовилася реєструвати ініціативні групи, як займаються збором підписів.

Як зазначила Ю. Тимошенко, 72 стаття  Конституції України однозначно говорить про те, що референдум відбудеться в тому випадку, якщо на його користь висловляться 3 млн. громадян.

Разом з тим у 8 статті Конституції записано, що конституційні норми не вимагають коментарів чи пояснень. Виходячи з цього, вона вважає, що бюрократичні перепони не можуть перешкоджати волевиявленню громадян. Вона збиратиме підписи незалежно від того, що з цього приводу каже ЦВК, потім вона попросить Президента висловити думку щодо цього питання.

Атака Ю. Тимошенко не може радувати ні Партію регіонів В. Януковича, ні Президента. Хоча Віктор Ющенко нещодавно сам висловлювався щодо проведення референдуму з метою реорганізації України, і переходу знову до президентської республіки, однак він має намір поводитись більш обачно, і не збирається брати за зразок наполегливість Тимошенко.

Що ж найбільше дратує вірного Москві В. Януковича в неоднозначній Ю. Тимошенко, то це її майже агресивний протест проти того, як політичні права розуміють у функціонуючому громадянському суспільстві. Ю. Тимошенко вже давно орієнтується не на так шановані при Радянському Союзі органи й авторитети, а на Конституцію, тобто чинне законодавство.

Таким чином, своїм прикладом вона демонструє громадянам, що означає позбутися духу радянської людини, що усе ще відноситься до влади лише прагматично, і в підсумку з настроями переможеного. Для В. Януковича і його товаришів по партії, що прагнуть правити безвольними і покірними громадянами, думка про це, безумовно, неприємна.

Повага до влади

 У ході передвиборної кампанії цю різницю помітно неозброєним оком. У випадку з «помаранчевими» - партією Юліи Тимошенко, блоком Наша Україна або демократичною молодіжною організацією ПОРА, де це помітно найбільше – відбувається набагато більше вільних дискусій, ніж у „біло-блакитних” В. Януковича, де найвищим авторитетом дотепер володіє старий тип апаратника.

Хоча «біло-блакитні» інколи теж охоче говорять про демократію, однак у їхньому випадку набагато важливішим є тонкий контекст влади: орієнтуватися необхідно на того, хто володіє правом приймати рішення. У Партії Регіонів такою людиною зовсім однозначно є донецький олігарх Рінат Ахметов.

Р. Ахметов, мультимільярдер і президент футбольного клубу Шахтар (Донецьк) є, відповідно до тверджень його адвокатів, бізнесменом, що ні в якому разі не має зв’язків з організованою злочинністю, і економічні успіхи якого ні в якому разі не досягнуті за допомогою придбаного кримінальним шляхом стартового капіталу.

На виборах у 2006 р. Р. Ахметов увійшов до Верховної Ради і, як вважають політологи, безупинно розширює свій вплив у партії. Борис Колесніков, керівник передвиборної кампанії Партії регіонів, не спростував цього твердження в інтерв’ю інтернет-виданню Українська правда, однак наголосив, що вплив Р. Ахметова базується на його заслугах і досягненнях. Його поважають мільйони фанатів футбольного клубу Шахтар, отже, він не просто рядовий член партії.

Б. Колесніков не відповів, скільки заробляють американські радники з виборчої кампанії Партії регіонів і який бюджет кампанії партії. Замість цього він заявив, що Партія регіонів - прозора партія.

Переклад з німецької UK watch

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах