Головна
 

Financial Times: Українські вибори як боротьба олігархів

Корреспондент.net, 21 вересня 2007, 15:00
0
3

На недавньому з'їзді української «Партії Регіонів» у центрі уваги був аж ніяк не її глава, прем'єр-міністр Віктор Янукович, а Рінат Ахметов, найбагатша людина України. – пише сьогодні, 21 вересня, британське видання Financial Times

Саме до нього, сидівшого першому ряді, за два крісла від В. Януковича, стікалися найбільші юрби журналістів, політиків і телеоператорів.

Тим часом Юлія Тимошенко, глава виборчого блоку свого імені, під час агітаційної кампанії літає на вертольоті разом із залізорудним магнатом-мільярдером Костянтином Жеваго.

І навіть Президент Віктор Ющенко, який не одноразово дорікав на надмірний політичний вплив українських олігархів, у тісних відносин з провідними бізнесменами, що жертвують гроші на його благодійні проекти.

Тепер, коли всі партії сумлінно готуються до парламентських виборів 30 вересня, політики не гребують нічиєю підтримкою. А деякі – хоч і не усі – найбільші олігархи країни охоче протягають їм руку допомоги.

Але відносини політиків і олігархів викликають безліч питань досить пікантного характеру. Президент Ющенко відкрито застеріг, що олігархи знову намагаються втручатися в політику і знову відчули «смак влади».

Його слова знайдуть відгук серед тих виборців, що думають, що бізнесмени мають надто великий вплив в українській політиці. Але багато відкинуть ці заяви як передвиборну пропаганду і заперечать, що вплив олігархів сильно перебільшений. До «помаранчевої революції» 2004 року олігархи були серйозними політичними гравцями, але усі вони, як правило, слухалися тодішнього Президента Леоніда Кучму. Отримавши підтримку Президента, вони одержували можливість розширювати свій бізнес, часто шляхом приватизації державних підприємств.

Коли до влади в країні з підтримкою Юлії Тимошенко прийшов Віктор Ющенко, деякі бізнесмени побоювалися, що нове керівництво спробує відібрати в них активи, приватизовані за попередні десять років. Але всі ці побоювання виявилися даремними, тому що вже в 2005 році в Ющенка з Тимошенко виникла суперечка, і кампанія реприватизації обмежилася скасуванням лише однієї великої угоди – продажу металургійного комбінату «Криворіжсталь».

Після цього Президент заявив, що не хоче згадувати про минуле, а воліє йти вперед і співпрацювати з бізнесом. Цей сигнал став ще більш виразним після того, як торік до влади повернувся головний суперник Президента, Віктор Янукович, що зайняв посаду голови уряду.

Тепер, коли українська економіка переживає бум, олігархи знову набрали впевненості в собі; їхні прибутку, як і вартість їхніх активів, різко виросли. Тим часом політичні реформи, що пішли за «помаранчевою революцією», передали чималу частину президентських повноважень парламентові – а, отже, дали в руки депутатів, серед яких чимало підприємців-мільйонерів, реальні важелі влади.

У постреволюційній українській політиці, де В. Ющенко воює з В. Януковичем, а вони обоє – з головним опозиціонером Ю. Тимошенко, перед олігархами відкрився небачений простір для діяльності. Сам В. Ющенко призначив дострокові вибори, головним чином, через те, що був стурбований неприкритою корупцією в парламенті.

Олігархи, в основному, не заперечували проти президентських планів зрівноважити давні зв'язки України з Росією більш тісними відносинами з ЄС. І відповідно до того, як Євросоюз стає головним торговельним партнером України, вони усе активніше підтримують проєвропейську політику Києва.

«Вони розуміють, що перед виходом на світові ринки їм необхідно одягтися в пристойний костюм, підправити свою репутацію, реформувати не тільки свої компанії, але і свою країну», – говорить політолог Кость Бондаренко.

Ще один експерт, Андрій Єрмолаєв, підкреслює суттєві протиріччя між бізнесменами з табору В. Януковича, чий бізнес ґрунтується на важкій промисловості східних областей України, і олігархами серед прихильників В. Ющенка і Ю. Тимошенко, які мають більш різноманітні фінансові та комерційні інтереси. Прикладом останніх може бути Ігор Коломойский, глава групи «Приват», зосередженої навколо однойменного банку.

Прихильники Ющенко/Тимошенко виступають за якнайшвидше проведення економічних реформ і лібералізацію економіки. Бізнесмени, що стоять на боці Януковича, більш консервативні. «Суперництво між цими двома групами має досить запеклий і деструктивний характер».

Особливе занепокоєння в Президента Ющенка викликає Рінат Ахметов, найбагатший з олігархів, що виявляє неприхований інтерес до політики. Депутат від найбільшої в парламенті «Партії Регіонів», він є давнім союзником В. Януковича, і співпрацював з нинішнім прем'єром ще тоді, коли той керував однієї з багатих російськомовних областей на сході країни. Недавно партія Р. Ахметова розлютила Президента, захотівши референдуму про надання російській мові офіційного статусу і перекресливши сподівання В. Ющенка на зближення України з НАТО.

Ю. Тимошенко заявляє, що підтримка, яка надається В. Януковичу, уже принесла Р. Ахметову чималі бариші, – і наводить у приклад придбання Р. Ахметовим великої частки в державній генеруючій компанії, «Дніпроенерго». Сам Р. Ахметов, звичайно ж, спростовує думку про надання йому яких-небудь преференцій.

Ігор Коломойський і Рінат Ахметов не відгукнулися на прохання прокоментувати свої політичні інтереси. Серед інших великих бізнесменів лише Сергій Тарута, співвласник провідного виробника сталі, групи ІСД, погодився відповісти на низку питань про політику. За його словами, ділова еліта країни, як правило, «намагається бути поза політикою, оскільки політичні ігри досить ризиковані» для довгострокових ділових відносин і репутації.

Можливо, це твердження справедливе стосовно самого  С. Тарути, але про деяких з його найбільших конкурентів такого ніяк не скажеш.

Віктор Пвнчук, 46 років. Контролює підприємство з виробництва сталевих труб і залізничних коліс, банк і низку мас-медіа. Вартість його активів оцінюється в $7 млрд. Зять колишнього президента Леоніда Кучми. На виборах 2004 року підтримував В. Януковича. До «помаранчевої революції» був депутатом парламенту. Недавно деякі з колишніх соратників В. Пінчука ввійшли у виборчий список «Партії регіонів». Підтримує ідею зближення України з ЄС. Щодо президентських планів зі вступу до НАТО і з питання російської мови воліє не висловлюватися.

Ігор Коломойський, 44 роки. Контролює банк, гірничорудні і сталеливарні підприємства, займається виробництвом феросплавів, нафтогазовим бізнесом, володіє засобами масової інформації. Оцінна вартість активів: $3,5 млрд. Разом з 45-річним Геннадієм Боголюбовим є співвласником групи «Приват», якій належать великі активи за межами України, включаючи підприємства в Польщі, Росії, Румунії і США. Ані І. Коломойський, ні Г. Боголюбов не балотувалися в парламент і не працювали в уряді, але, за твердженням деяких експертів, неодноразово надавали підтримку тим чи іншим політичним партіям. Ні той, ні інший не висловлювали привселюдно своїх поглядів з питання російської мови, ЄС або НАТО.

Рінат Ахметов, 41 рік. Контролює металургійні, вуглевидобувні, енергетичні підприємства, банк, мережу готелів, телекомунікаційну компанію, телеканал і футбольний клуб. Оцінна вартість активів: $15,6 млрд.

На президентських виборах 2004 року підтримував Віктора Януковича. Активний член прем'єрської «Партії регіонів» і, з березня 2006 року, депутат парламенту; водночас, підтримує обережні відносини і з Віктором Ющенком. Р. Ахметов підтримує ідею В. Ющенка про вступ України в ЄС, але не розділяє його прагнення зробити Україну членом НАТО. Виступає за надання російській мові офіційного статусу.

Костянтин Жеваго, 32 роки. Володіє підприємствами в гірничорудній галузі, банком, заводом вантажних машин, займається нафтогазовим бізнесом і нерухомістю. Оцінна вартість активів: $2 млрд. У 90-х роках обирався в парламент, де неодноразово переходив з партії в партію. В даний час – член Блоку Юлії Тимошенко. Підтримує інтеграцію з ЄС, з питання НАТО і російської мови воліє не висловлюватися.

Дмитро Фірташ, 42 роки. Має бізнес у газовій, електрогенеруючій, хімічній галузі, займається також мас-медіа і нерухомістю. Оцінна вартість активів: $1,4 млрд. Після 2002 року, коли почав невдалу спробу потрапити в парламент, не бере участь у публічній політиці. Йому не раз приписували підтримку різних партій і політичних проектів. Має гарні зв'язки в Москві, будучи партнером російського «Газпрому» по газотрейдерній компанії «РосУкрЕнерго». Ніколи не висловлював своїх поглядів на питання російської мови, членства в ЄС або НАТО.

Сергій Тарута, 62 роки. Володіє металургійними і машинобудівними підприємствами, мережею готелів, займається видобутком газу. Оцінна вартість активів: $2,3 млрд. Разом з Віталієм Гайдуком, колишнім високопоставленим чиновником, є співвласником групи ІСД. Як і імперія Р. Ахметова, ця група зародилася в індустріальному Донбасі. ІСД робить серйозні інвестиції за межами України: групі належать, зокрема, металургійні підприємства в Угорщині, Польщі та США. В. Гайдук і С. Тарута намагаються уникати участі в політиці, але їх розглядають як прихильників Віктора Ющенка, – нехай навіть вони не виступають з публічною підтримкою президентських гасел, таких як вступ у ЄС.

Джерело: Оцінка активів українських олігархів проведена київським інвестиційним банком Dragon Capital і опублікована в 2007 році в одному з номерів українського журналу «Кореспондент», де поданий список найбагатших людей країни.

Переклад з англійської uk2watch

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах