Головна
 

The Wall Street Journal: Як дві краплі води

Корреспондент.net, 27 вересня 2007, 14:46
0
3

Наразі варшавська і київська політика є захоплюючим театром. Але, фактично, це буря перед тривалим затишшям. – зауважує Адріан Каратницький старший член американської Атлантичної ради і президент «Помаранчевого гуртка», неурядової групи, що виступає на підтримку реформ в Україні на сторінках американського видання The Wall Street Journal, порівнюючи події в Україні та Польщі

Польща й Україна є партнерами з організації футбольного чемпіонату Європи-2012. Крім того, Польща – найпалкіший прихильник України в Європейському Союзі. Але виявилося, що ці країни мають ще одну спільну рису. З наближенням парламентських виборів, що в Україні відбудуться вже в неділю, а в Польщі – у наступного місяця, виборчі кампанії в обох країнах демонструють разючу схожість. І тут, і там такі питання, як корупція або моральність політиків стали призмою, крізь яку багато виборців оцінюють динаміку посткомуністичного світу з його стрімким розвитком, заснованим на ринкових факторах.   

В обох країнах спадщина недавнього минулого викликає гострі розбіжності в середовищі політичної еліти і, меншою мірою, у самому суспільстві. В Україні політично-моралізаторська драма розігрується навколо стрімкого нагромадження капіталу жменькою корумпованих, як вважається, олігархів, що з'явилися на сцені після падіння комунізму. У Польщі глибокий політичний розкол зумовлений не проблемами, зв'язаними з нинішньою посткомуністичною епохою, а відлунням комуністичного минулого. Тут головне питання полягає в тому, чи варто викривати політиків і простих громадян, що співпрацюють зі службами безпеки старого режиму.

Польща розділена по соціальних лініях розламу. Виборці, що представляють більш освідченний середній клас, воліють йти вперед, не оглядаючись, а представники нижнього середнього класу і сільських жителів вимагають притягнення до відповіді всіх представників старого режиму. Ця друга група частіше керується моральними аргументами, оскільки в релігійному плані вона більш консервативна, ніж міські жителі, а також глибоко обурена тим фактом, що багато тих, хто є успішним у демократичній Польщі раніше були зв'язані з комуністичним режимом.

Україна ж розділена, скоріше, у географічному плані. Виборці україномовного заходу і центру схильні підтримувати тих, хто закликає розібратися олігархами, а виборці російськомовного сходу підтримують своїх розбагатілих земляків, які поставили на ноги заводи, що прийшли в занепад, і фабрики - нехай навіть заволодівши цими підприємствами не найчеснішим шляхом.

В обох країнах провідні партії, що виступають проти сформованого істеблішменту, очолюються віртуозними політичними лідерами. Польську партію «Закон і справедливість» очолює войовничий прем'єр-міністр Ярослав Качинський, у той час як його більш стриманий брат, Лех Качинський, є Президентом Польщі. В Україні боротьбу проти істеблішменту веде Юлія Тимошенко, котра очолює політичний блок свого імені, – при тому, що сама вона є колишнім енергетичним олігархом і екс-прем'єр-міністом.

Правоцентристські, популістські і «антиолігархічні» кампанії прем'єр-міністра Качинського і Юлії Тимошенко можуть, в результаті, не мати успіху, але саме вони задають тон політичним дебатам. Вони також сприяли майже повному зникненню в обох країнах традиційних лівих комуністичної і соціалістичної користі.

Польські екс-комуністи вже зійшли зі сцени як незалежна сила. Їм на зміну прийшов Ліводемократичний блок, соціал-ліберальна коаліція, що зібрала у своїх рядах і політиків родом з одіозного комуністичного минулого, і економістів, що виступають за збалансований бюджет, і активістів з підпільної «Солідарності» 80-х років. Цей блок, поряд з консервативною партією «Закон і справедливість», а також «Громадською платформою» – найбільшою центристською партією, що очолює не надто жорсткий Дональд Туск – входить до числа фаворитів парламентських виборів, призначених на 21 жовтня.

В Україні комуністи старого загартування, зважаючи на все, наберуть не більше 5% голосів. Соціалістична партія, що зрадила своїх соратників з «помаранчевої революції» 2004 року і торік підтримала правлячу«Партію регіонів», не набере навіть скромних 3%, необхідних для проходження в парламент.

У результаті українські виборці будуть вибирати між трьома основними партіями, дві з яких – це орієнтовані на Європу сили, що виросли на ґрунті «помаранчевої революції»: центристський, ліберальний блок «Наша Україна – Народна Самооборона» Президента Віктора Ющенка і більш популістський блок Тимошенко. Їхнім загальним опонентом є правляча «Партія регіонів», керівники якої бізнесмени-мільярдери підтримують ліберальні гасла зниження податків, регулювання ринку і вступу до ЄС. Проте, у «Партії регіонів» є чимало політиків, що виступають за керовану державою економіку й економічну інтеграцію, з Росією, а не з Заходом. Багато хто з них свого часу доклали руку до фальсифікації виборів, що спровокувала «помаранчеву революцію». Впродовж літа «Партія регіонів» на чолі з прем'єр-міністром Віктором Януковичем упевнено лідирувала у всіх рейтингах популярності. Але тепер, коли з'явилися дані про те, що партія здає свої позиції, Янукович втратив самоконтроль і почав палко засуджувати «помаранчеву чуму».


* * *
 Чому ж так відбувається? Чому в українській і польській політиці йде не боротьба політичних програм, а, скоріше, боротьба культур і цінностей?

По-перше, за останні чверть століття обидві країни пережили революцію. У Польщі «Солідарність» Леха Валенси була громадським і робочим рухом, який ніс у своїх гаслах високі моральні принципи і ненасильницькі дії, що привело до падіння комунізму в 1989 році. Відлуння тих подій чути досі, і польське суспільство ще не завершило почату тоді трансформацію. В Україні «помаранчева революція» 2004 року теж була викликана піднесеними ідеалами і готовністю до ненасильницького громадянського опору. Ці ідеали піддалися серйозному іспитові в останні три роки, коли відбувся розкіл «помаранчевої» коаліції.

Можливо, з самого початку слід було очікувати, що як тільки ця коаліція прийде до влади, особисті амбіції і політичні розбіжності, витіснені на задній план під час боротьби з авторитаризмом, приведуть до розвалу широкого  «помаранчевого» руху і зривові його програми. Проте, нездатність як «Солідарності», так і помаранчевих сил виправдати надзвичайно великі плекання громадськості створила певний осад образи і глибокого розчарування, що став важливим елементом політичної культури обох країн.

Друга причина, чому й у польській, і в українській політиці переважають питання моралі та ідентичності, – це добрий стан економіки обох країн. І в Польщі, і в Україні спостерігається справжній економічний бум, підвищується рівень життя населення. У 2006 році ВВП Польщі виріс більш ніж на 6%, а в першій половині поточного року темпи росту перевищили 7%. В Україні починаючи з 2000 року ВВП щорічно збільшується більш ніж на 7%. У результаті всі найбільші партії обох країн відкидають можливість радикального перегляду економічної політики і, незважаючи на свої передвиборні обіцянки, проводять виважений, сприятливий для бізнесу політичний курс.

Сьогодні політичні процеси і передвиборні кампанії й у Польщі й в Україні є відображенням запеклої закулісної боротьби і переповнені драматичними звинуваченнями в «розпаленні кризи», «корупції», «аморальності» і «злочинах». Але після того, як в обох країнах вщухне передвиборна курява і будуть підраховані голоси виборців, вплив вільних мас-медіа, громадянського суспільства, середнього класу, який розвивається та могутньої бізнес-еліти змусить політиків поводитися набагато стриманіше. Свою роль зіграє також і стабілізуючий вплив українського Президента-центриста Віктора Ющенка і досить виваженого Президента Польщі Леха Качинського.

Наразі варшавська і київська політика є захоплюючим театром. Але, фактично, це буря перед тривалим затишшям.

Адріан Каратницький є старшим членом американської Атлантичної ради і президентом «Помаранчевого гуртка», неурядової групи, що виступає на підтримку реформ в Україні.

Переклад uk2watch

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах