Головна
 

The Guardian: На смак і колір

Корреспондент.net, 2 жовтня 2007, 10:13
0
2

Три роки пройшло з того часу, коли тисячі людей, незважаючи на тріскучі морози, вийшли на головну площу Києва і почали помаранчеву революцію. Життя в Україні не змінилося - після четвертих за рахунком після революції парламентських виборів країна як і раніше в політичному ступорі, пише британська The Guardian.

Віктор Янукович, котрий намагався в ті дні недавнього минулого украсти перемогу на президентських виборах чим спровокував народ на акції протесту, став новою людиною - принаймні, вона хоче, щоб усі ми в це вірили. Колись не більш ніж посіпака Москви, сьогодні він - хоч його Партія регіонів як і раніше синя, як і раніше сильна, і як і раніше за рахунок промислового російськомовного сходу країни - посилено добиває залишки свого радянського іміджу за допомогою команди американських піар-консультантів і вже позиціонує себе як український націоналіст. Його партія, мабуть, усе-таки виграє парламентські вибори, котрі відбулися в неділю, хоча для того, щоб зберегти за собою посаду прем'єр-міністра, Януковичу буде потрібно сформувати коаліцію.

Мають вибори і другого переможця - неоліберала Юлію Тимошенко, героїню помаранчевої революції, котра отримала щедрий політичний врожай з невдоволення народу владою і багатіями - незважаючи на те, що сама належить і до тих, і до інших. Вона теж заявляє, що має право на формування нового уряду.

І є на виборах єдина партія, що, безсумнівно, програла - це Наша Україна, партія Президента Віктора Ющенка. Свого часу його обличчя, спотворене в результаті отруєння діоксином, стало символом того, що за звільнення України з рук авторитарного уряду доводиться вступати в боротьбу без правил. Однак сьогодні, після трьох років політичного хаосу, варіантів у нього значно менше, ніж раніше: або закопати сокиру міжпомаранчевої війни з Тимошенко (яку він, до речі, два роки тому сам звільнив з посади прем'єр-міністра, заодно звинувативши у всіх владних гріхах), або піти до політичного шлюбу з Януковичем.

Ні перша, ні друга перспектива його, зрозуміло, не може тішити. Море помаранчевих наметів у Києві три роки тому - це вже в минулому. Сьогодні Ющенко вважає Тимошенко своїм смертним ворогом і готовий практично на все, щоб вона знову не стала прем'єром. Йому навіть легше піти на союз з ідеологічним опонентом Януковичем.

І в синьому, і в помаранчевому таборі чимало помірних бізнесменів, котрі й підштовхнули своїх лідерів до того, щоб ці вибори усе-таки відбулися, сподіваючись, що в результаті вони підуть на формування якоїсь коаліції. Однак Ющенко має думати ще й про те, які в нього будуть перспективи через два-три роки, коли в Україні прийде час президентських виборів. Його партія вже сьогодні сильно відстала від другого місця, а після кількох років партнерства з професійною партійною машиною Януковича може і зовсім зникнути.

Багато чого буде залежати від того, з ким ввійдуть у союз більш дрібні партії - комуністи, соціалісти і прихильники колишнього президента Леоніда Кучми, також утворили свою партію. Плюси, проте, усе-таки існують: вибори пройшли в справедливій боротьбі, і за три роки українська демократія лише підсилилася. А що до того, що країна весь цей час знаходиться в стані перманентної політичної кризи, то дякувати за це треба не демократії, а її неадекватним лідерам.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах