Головна
 

The Wall Street Journal: Помаранчева Україна

Корреспондент.net, 2 жовтня 2007, 13:01
0
2

Недільні вибори в черговий раз виправдали "помаранчеву революцію" 2004 року, пише американське видання The Wall Street Journal у своїй статті, опублікованої сьогодні, 2 жовтня.

Ще одні вибори в Україні, ще одне чудо пострадянської демократії. До результатів ми звернемося трохи пізніше. А наразі зауважимо, що кампанія була жвавою, виборці могли вільно обирати серед декількох партій, явка була високою, а підсумки виборів ніхто не наважився назвати нелегітимними. І як це далеко від незрілої демократії в сусідній Росії, де президентські вибори наступного року майже напевно стануть схваленням вибору Володимира Путіна.

Пройшовші вибори в черговий раз виправдали "помаранчеву революцію" 2004 р. З того час, як мільйони простих українців мирно заявили свій протест і завоювали право обирати собі лідерів, стало модно повідомляти про смерть революції. Антигерой 2004 р., проросійський політик Віктор Янукович повернувся торік до влади, ставши прем'єр-міністром, і його партія зайняла перше місце за підсумками парламентських виборів, що відбулися в неділю. Популярність героя 2004 р., Президента Віктора Ющенка, стрімко падає. Багато прихильників "помарначевих" шоковані.

Але впадаючі у відчай випустять з уваги найголовніше. Значення драматичних подій 2004 р. далеко не обмежується вибором конкретних персоналій або політичного курсу. "Помаранчева революція" змінила правила політичної гри. Як ми тоді писали, українські правителі будуть думати двічі, перш, ніж обманом позбавляти своїх громадян вільної преси, дебатів і виборів. З того часу - а за ці кілька років вибори проходили вже тричі - ніщо не підірвало нашу впевненість в цьому. Політичне безладдя - відоме також як демократія - не привело до адміністративного хаосу і не зашкодило українській економіці, ріст якої складає 7 відсотків у рік (сусідня Грузія, батьківщина "революції троянд", також процвітає). Що б не говорив Путін, у його регіоні стабільність і свобода не обов'язково виключають одна одну.

У вільних суспільствах політичні кар'єри злітають і падають, і, за попередніми даними, що надходили вчора, про підсумки виборів, переможцем не став ані Янукович, ні Ющенко. Зате було очевидно, що перемога йде в руки красуні Юлії Тимошенко, котра була донедавна одним з олігархів, а потім відіграла важливу роль у "помаранчевих" протестах. Блок її імені покращив свій результат щодо виборів 2006 р. на 10 відсотків, одержавши 31,4 відсотки голосів і, після підрахунку 90 відсотків бюлетенів, випередив Партію регіонів Януковича на два пункти. Але покращила результат і партія Ющенка "Наша Україна", завоювавши 14,6 відсотків голосів і тим самим підготувавши ґрунт до повернення "помаранчевого" уряду. Схоже, Тимошенко, котра налагодила в останні тижні відносини з Президентом, готова сформувати новий уряд, і, можливо, Ющенку доведеться знову змиритися з життям в опозиції.

Проблем у країні вистачає. Останній раз, коли Тимошенко займала посаду прем'єр-міністра - менш восьми місяців у 2005 р., перед тим, як Президент відправив її у відставку - її хаотичний стиль правління налаштував українців проти "помаранчевого" блоку. Як видно, дві партії одержать більшість голосів у парламенті. Тоді, якщо вони зуміють домовитися про створення коаліції, прем'єр-міністрові Тимошенко буде доручено займатися економікою, здійснювати заявлену антикорупційну і прозахідну програму і вирішувати триваючу конституційну суперечку. Діюча конституція нечітко розділяє повноваження між виконавчою і законодавчою владою; для рішення цієї проблеми може бути проведений референдум. Суперечки навколо конституції привели цього року до багатомісячного політичного ступору і дострокових виборів. Україна більше не може дозволити собі подібного.

Хоча українська політика не завжди симпатична, країна продовжує глузувати з тих, хто пише їй некрологи. Ще на початку 1990-х ЦРУ прогнозувало розпад - можливо, насильницький - країни, розколотої на російськомовний схід і україномовний захід. Але, насправді, її нескута політика є джерелом сили. США і, особливо, Європа можуть продовжувати задавати новій державі напрямок руху, і будемо сподіватися, що Брюссель буде виявляти більший ентузіазм щодо амбіцій Києва зі вступу в блок.

В Україні складна робота з будівництва працездатної демократії майже завершена. На жаль, у Росії вона ще не починалася.

Переклад з англійської ИноСми

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах