Головна
 

Независимая газета: Спокуса широкої коаліції

Корреспондент.net, 29 жовтня 2007, 09:58
0
3

Українські партії розійшлися по різних берегах Дніпра. Про підсумки виборів та формування коаліції пише Михайло Юрійович Соколов - керівник аналітичного агентства "Конвент”, у сьогоднішньому номері видання Независимая газета

От незабаром місяць, як вибори у Верховну Раду завершилися оголошенням про «нищівну» перемогу Блоку Юлії Тимошенко (БЮТ). Її політична сила виявилася єдиною, що покращила свій результат у порівнянні з виборами 2006 року. І хоча нові прихильники БЮТ – це переважно колишні виборці інших помаранчевих партій, і насамперед партії Ющенка, сумарно «демократичні сили» все-таки одержали перевагу в два депутатських мандати, ставши переможцями дострокових виборів. Здавалося б, настала година тріумфу, Ющенко і Тимошенко мають усі можливості сформувати коаліцію більшості, а отже, і помаранчевий уряд, залишивши своїм опонентам з Партії регіонів значну частку конструктивної або непримиренної опозиції, це вже за бажанням. Здавалося б, можуть, але? схоже, не хочуть.

Ще місяць тому лідери «Нашої України – Народної самооборони» у передвиборному азарті називали Януковича олігархічним коррупціонером, зрадником національних інтересів, ледве не «пекельним сатаною» і клялися у вічній вірності памаранчевій коаліції. Тепер ж їхні однопартійці заявляють, що бороли не за те, щоб Юлія Тимошенко стала прем'єром, більш того, у виступах самого Ющенка багато аналитиків вбачають заклик створити широку коаліцію з Партією регіонів. Такі метаморфози політичного світогляду мимоволі породжують питання: звідки така симпатія до вчорашніх опонентів і настільки нездоланне бажання домовитися з ворогом? Ризикнемо припустити – причини старі як світ: влада та гроші.

Спонсори всіх партій смертельно втомилися від політичної боротьби, що не припиняється. Їхні сили та кошти ідуть у пісок. Неможливо потай приватизувати залишки держвласності або одержати частину чужого шматка в результаті переділу ринків у ситуації, коли ворожий табір тільки і чекає твоєї помилки. Домовившись і розділивши зони впливу, сірі кардинали всіх партій зможуть спокійно, як за Кучмі, «вирішувати питання» і заробляти гроші – спираючись на солідарну підтримку прокуратури, Служби безпеки, профільних міністерств, Фонду держмайна і підконтрольних ЗМІ.

Як показує досвід Єльцина, президент, що має рейтинг популярності менше 14%, може сподіватися на переобрання, але для цього йому необхідно сконцентрувати у своїх руках більшість медійних, фінансових і адміністративних ресурсів країни. Мабуть, випадково, але в Україні ходять чутки, що саме це Ющенко зажадав від політичних опонентів в обмін на коаліцію з Партією регіонів.

Ющенко вірить, що Україна стане мононаціональною державою, з однією мовою, однією культурою й одною православною церквою. Цю позицію розділяють і партії націонал-радикальної користі. Вони не погоджуються з реаліями, які показують, що основою української демократії є наявність двох Україн, двох близьких, але різних культур і мов. У результаті будь-яка українська партія, навіть партія влади, змушена спиратися на один з берегів Дніпра, а отже – мати справу з могутньою опозицією, що представляє інший берег. Саме могутня опозиція з електоральною базою на заході України стала основою для помаранчевої революції, що зробила Ющенка Президентом країни.

Іспит спокусою широкої коаліції – це іспит на зрілість українських політиків. Переможе пристрасть до влади і грошей – їх чекають швидке забуття і політична смерть. Візьмуть верх здоровий глузд і елементарна порядність – одержать шанс стати засновниками істинної, міцної й ефективної двопартійності. Країна ж одержить шанс на постійну зміну еліт, а виходить, послідовне вирішення проблем, що турбують людей по обидва боки Дніпра.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах