Головна
 

НГ: Соборні сенсації

24 січня 2008, 21:57
0
3

Українські єпископи виступили проти політичного православ'я і обговорили новий церковний статут, зазначає Павло Круг, дописувач Независимой газеты

У церковному житті в Росії та України цього року ювілей – 1020 років хрещення Русі. Пам'ятна дата припала вельми до речі. В Українській православній Церкві Московського Патріархату (УПЦ МП) до неї приурочили ювілейний Всеукраїнський Собор. Спочатку запланований на кінець грудня 2007 року, він таким чином був перенесений на літо нинішнє. Цьому Собору належить вирішити багато питань, зокрема прийняти новий церковний Статут. Перенести Всеукраїнський Собор було вирішено на Архієрейському Соборі УПЦ МП, який відбувся в Києво-Печерській лаврі в строк, а саме 21 грудня.

Навколо цієї події ще з початку грудня кипіли неабиякі пристрасті. Вони не обійшли стороною навіть президента Росії Володимира Путіна. 18 грудня він надіслав своєму українському колезі Віктору Ющенку лист, в якому окремим рядком висловив стурбованість «діяльністю, направленою на розкол Української Православної Церкви». 21 грудня на території Києво-Печерської лаври було проведено пікет Союзу православних братств України. Серед гасел мітингувальників був, зокрема, і такий: «Автокефалія – дорога в пекло!»

Від чого ж православні миряни застерігали своїх єпископів? Напередодні Архієрейського Собору в навколоцерковному середовищі циркулювали чутки про те, що прихильники повної незалежності УПЦ від Російської Православної Церкви (а вони, отже, є і серед єпископів УПЦ МП) можуть на засіданні в Києво-Печерській лаврі підняти питання про «канонічну автокефалію». Під цією складною церковною словосполукою мається на увазі отримання Українською Православною Церквою повної самостійності – але не протизаконним шляхом розколу (як в 1921 або 1992 роках), а по благословенню Помісного Собору РПЦ. Правда, якщо це благословення удасться отримати...

Ідея «канонічної автокефалії» популярна серед частини духівництва УПЦ МП і цілком відповідає церковній політиці президента Віктора Ющенка, направленій на створення єдиної Помісної Української Православної Церкви. Адже утворення самостійної Православної Церкви в незалежній державі неминуче і є всього лише справою часу. Інша частина духівництва УПЦ МП категорично проти відділення від Москви – яким би то не було чином. Адже церковних розколів в Україні і без того предостатньо... Саме ці дві позиції стикаються напередодні запланованого Всеукраїнського Собору

На офіційному сайті УПЦ МП на питання «Який спосіб отримання канонічної автокефалії УПЦ ви схвалюєте?» відповіді розділилися так: 49% хотіли б дарування автокефалії Московським Патріархатом одночасно з Константинопольським Патріархатом після звернення Собору УПЦ; 8% виступають за дарування автокефалії Помісним Собором РПЦ після звернення Собору УПЦ, а 38% – проти надання УПЦ автокефалії і за те, щоб залишитися у складі Московського Патріархату із статусом самокерованої  Церкви. Цікаві результати, чи не так? Цікаво, що опитування було організоване якраз під час проведення Архієрейського Собору прес-службою УПЦ МП, раніше інформаційною війною, що займалася в основному, з самопроголошеним Київським Патріархатом – філаретівцями. Звичайно, це опитування відображає лише думку користувачів інтернету (чи багато таких в Церкві?) і в реальності малорепрезентативне. Але, в усякому разі, зміна інформаційної політики УПЦ МП в наявності.

А в реальності вийшло наступне. Про «канонічну автокефалію» українські ієрархи говорити не почали. Всеукраїнський Собор УПЦ МП (як вважають деякі спостерігачі, саме на нім могло бути прийняте звернення з проханням про автокефалію) був перенесений. У цьому сенсі пікет в Києво-Печерській лаврі здобув успіх. Боротьба внутрішньоцерковних «партій» знайшла віддзеркалення в обговоренні нового Статуту УПЦ МП. У результаті Архієрейський Собор доручив єпископам підготувати свої пропозиції по тексту і з їх обліком «надати нову редакцію Статуту в держоргани для реєстрації».

Новий Статут повинен замінити колишній, прийнятий ще в 1990 році. На Архієрейському Соборі неодноразово підкреслювалося, що зміни в Статуті не стосуються статусу УПЦ як самокерованої частини Московського Патріархату. Але ревнителів канонічного православ'я дратує пункт про те, що митрополит Київський і всієї України «обирається довічно єпископатом УПЦ і благословляється Святішим Патріархом Московським і всія Русі». Іншими словами, глава Української Православної Церкви не може бути знятий за наказом з Москви, оскільки обіймає свою посаду довічно. Нескладно здогадатися, що якщо митрополитом Київським в майбутньому стане прихильник «канонічної автокефалії», церковний конфлікт буде неминучий... У цих умовах православні братства вже давно усвідомили себе як єдину силу, утримуючу УПЦ у складі Московського Патріархату. При цьому вони нерідко дозволяють собі диктувати свої умови єпископату. І це не залишилося непоміченим на Архієрейському Соборі 21 грудня.

Фактично єпископи зробили спробу звільнитися від впливу церковних канонів православних братств, засудивши одного з їхніх найбільш відомих активістів – главу Союзу православних громадян України Валерія Каурова. У спеціальній резолюції Архієрейського Собору серед іншого сказано: «Ми вважаємо за деструктивне втручання в церковне життя України політичних і церковних суспільно-політичних організацій, зокрема іноземних, що підтримують антицерковну діяльність пана Валерія Каурова і його прихильників».

Питання не в одній людині, а в явищі, якому українські єпископи дали найменування. «Так зване політичне православ'я, з погляду якого часто виступають деякі церковні діячі, є украй небезпечним явищем, яке відводить людей від православ'я, яким воно було передане нам Батьками Церкви. Воно розпалює політичні пристрасті, провокує неслухняність ієрархії, вносить ворожнечу до Церкви», – заявив із цього приводу митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан).

Архієрейський Собор засудив використання релігії в політичних цілях, проголосивши Церкву поза політикою. Це вже щось більше, ніж символічне принесення в жертву одного одеського православного активіста. Якщо в питанні про «політичне православ'я» бути послідовним, то УПЦ МП треба буде соборно засудити і Компартію України. 25 грудня за її ініціативою у Верховній Раді було створено «міжфракційне об'єднання на підтримку канонічного православ'я», що налічує 155 депутатів. Релігію в політичних цілях використовував і президент Володимир Путін – він прямо втрутився в церковне життя України, узявши на себе функцію захисника канонічного православ'я. Не проти «позагравати з релігією» і Віктор Ющенко з Віктором Януковичем.

Очевидно, що підвищена увага Архієрейського Собору УПЦ МП до персони Валерія Каурова і його опалу – наслідок внутрішньоцерковних інтриг. Досить пригадати, що ще в червні минулого року той же Кауров отримав орден св. Данила Московського III ступеня з рук митрополита Кирила (Гундяєва) за заслуги перед Церквою. А всього через півроку, коли в оточенні митрополита Володимира (Сабодана) партія «самостійників» перемогла партію «ревнителів», діяльність Каурова була оголошена «антицерковною»... Виходить, УПЦ пішла проти «генеральної лінії» Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату.

Це та інші події інакше як сенсаційними не назвеш. Мабуть, найбільш несподівано виглядала зустріч 20 грудня митрополита Володимира (Сабодана) з представником Київського Патріархату архієпископом Дімітрієм (Рудюком), який вручив митрополитові Володимиру звернення не кого-небудь, а самого Патріарха Філарета (Денисенка). Його зазвичай в Московському Патріархаті інакше як «анафемою» не називають. Архієрейський Собор цей лист розгледів і передав в церковну канонічно-богословську комісію «для вивчення». Як повідомляє офіційний сайт Київського Патріархату, в зверненні  містився «заклик до діалогу з метою подолання розділення Української Православної Церкви і твердження її помісного статусу». За півтора десятиліття подібне сталося вперше: раніше з філаретівцями на офіційному рівні просто не розмовляли. Тепер в УПЦ МП підкреслюють принципову готовність вести діалог з угрупуваннями «схизматизму». Залишається запитати – це дипломатичний маневр або довготривала тенденція?

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах