Головна
 

The International Herald Tribune: Прийшов час Україні діяти

25 січня 2008, 17:27
0
2

Керівники НАТО повинні вітати прохання України, пише Стівен Пфайфер, колишній посол США в Україні у своїй статті в газеті The International Herald Tribune

Минулої п'ятниці український міністр закордонних справ представив у штаб-квартиру НАТО прохання свого уряду про прийняття плану дій, спрямованого на вступ України в північноатлантичний альянс. Київ сподівається, що він його можуть затвердити у квітні, коли відбудеться самміт 26 країн-членів НАТО в Бухаресті.

Блок НАТО має відповісти на це згодою.

Мета розширення НАТО із середини 90-х років полягала в створенні більшої та безпечнішої Європи. Це стало причиною прийняття альянсом у 1999 році рішення про зарахування у свої ряди Польщі, Чехії та Угорщини, а в 2004 році - ще семи прибалтійських і центральноєвропейських держав. Завдяки цим рішенням Європа стала більш стабільною і споєною. Дані кроки стали базою для тих радикальних демократичних і економічних перетворень, що здійснили нові країни-члени.

Політика відкритих дверей, прийнята НАТО в 1997 році, передбачає, що будь-яка європейська держава, що відповідає вимогам альянсу і здатна вносити свій внесок у справу євроатлантичної безпеки, може претендувати на членство в цій організації. План дій зі вступу не дають гарантій прийняття України в НАТО, але він показує той напрямок, яким повинна рухатися країна з метою подальшої інтеграції в Європу і реалізації внутрішніх реформ. План дій - це не заявка на вступ. Українські лідери вже сказали своїм виборцям, що вони матимуть можливість висловити свою думку щодо членства в НАТО на референдумі, перш ніж Київ вирішить подати офіційне прохання про вступ.

Затвердження плану дій стосовно вступу на бухарестському самміті повністю відповідає політиці альянсу. Це дозволить зміцнити європейську безпеку і стабільність. Даний план підсилить позиції українців, чисельність яких постійно збільшують свої, які хочуть подальшого зближення з Європою. Більш того, жодні аргументи проти цього кроку при ближчому розгляді не витримують критики.

Хтось може заявити, що Київ не готовий до роботі зі вступу в НАТО. Це не так. Україна досягла не меншого прогресу в реалізації демократичних, економічних і військових реформ, ніж Румунія, Болгарія, Словаччина та Албанія, коли в 1999 році були затверджені їхні плани підготовки до вступу. Більш того, наприкінці 2005 року, після успіху Помаранчевої революції багато хто в НАТО вважав, що такий план дій для України цілком може бути прийнятий ще до самміту альянсу, який був запланований на листопад 2006 року. Але тогочасний прем'єр-міністр України Віктор Янукович зруйнував ці шанси. Однак сьогодні об'єднана виконавча влада України, яку підтримує коаліційна більшість в парламенті, хоче прийняття такого плану дій. За останні два роки Україна ще більше затвердила свою репутацію демократичної держави, поглибила військову реформу і двічі провела вільні парламентські вибори з мирною передачею влади.

Інші можуть сказати, що ідею вступу в НАТО не підтримує населення України. Можливо. Опитування громадської думки показують, що лише третина українців у даний час виступає за членство країни в альянсі. Але в 1999 році кількість прихильників приєднання до НАТО в таких країнах, як Словаччина і Словенія, було таким ж незначним. Ці країни, використовуючи план дій зі вступу, прагнуть збільшити кількість прихильників членства в альянсі. Українські лідери дали зрозуміти, що будуть робити те ж саме.

Скептики можуть заявити, що Україна не здатна багато дати альянсові, а крім додаткових проблем у сфері безпеки. Це невірно. Київ продемонстрував, що володіє серйозним військовим потенціалом і політичною волею для його застосування. В останні роки українські військові забезпечували стратегічні повітряні перекидання НАТО, пліч-о-пліч з натовськими військами брали участь у миротворчих операціях на Балканах і в інших місцях. Вони багато зробили для створення коаліційного наземного угруповання в Іраку в 2004-2005 роках. Україна внесе лише позитивний внесок у справу євроатлантичної безпеки.

І нарешті, дехто може злякатися того, що підготовка України до вступу в НАТО спричинить нові труднощі у відносинах з Росією. Але будемо відверті. Кремль не буде вітати цей крок ні зараз, ні в доступному для огляду майбутньому. Однак немає жодних підстав думати, що відмова від планів вступу змусить Москву зайняти більш поступливу позицію з інших питань, таким як незалежність Косово.

Навпаки, якщо російський фактор буде грати якусь роль у справі блокування плану дій по підготовці до вступу, це лише підсилить дратівливість і уразливість у поведінці Росії. Торік Москва призупинила свою участь у Договорі про звичайні збройні сили в Європі, погрозила визнати сепаратистські держави Південну Осетію й Абхазію, а також хизувалася тим, що націлить свої ядерні ракети на Європу.

НАТО не представляє загрози для Росії. На жаль, російська зовнішньополітична еліта воліє дивитися на альянс як на ворога. Північноатлантичний блок повинний взаємодіяти з Москвою, пропонуючи їй нові програми співробітництва. Але ніхто з боку не змусить росіян відмовитися від зображення і трактування НАТО як загрозу своєї безпеки.

Тому натовські керівники повинні вітати прохання України і відповісти на неї в Бухаресті ствердно. Будь-яка менш рішуча відповідь дасть зворотний хід політиці альянсу за останнє десятиліття, розчарує київських прихильників модернізації України і стане втраченою можливістю в справі створення більшої та безпечнішої Європи.

Стівен Пайфер - колишній співробітник дипломатичної служби, нині старший науковий співробітник Центра стратегічних і міжнародних досліджень (Center for Strategic and International Studies). З 1998 до 2000 року він був послом США в Україні.

Переклад з англійської ІноЗМІ

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах