Головна
 

ВЗГЛЯД: «Пташку шкода»

28 січня 2008, 21:39
0
4

В понеділок Президент України Віктор Ющенко зажадав забезпечити виконання рішення Конституційного суду про дублювання фільмів українською мовою. Таке доручення Ющенко виклав в листі до прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Тим часом в Ялті закрився один з найпопулярніших кінотеатрів міста «Спартак». Він став жертвою кампанії, що почалася з нового року на Україні – заборони фільмів російською мовою і обов'язкового дублювання іноземних фільмів на українською, пише газета ВЗГЛЯД

На думку Президента, у сфері національної кінематографії залишаються невирішеними проблеми, які стримують розвиток як галузі в цілому, так і функціонування української мови в кінематографі.

Тому Ющенко доручив уряду прискорити вирішення проблем, пов'язаних з дублюванням, озвучуванням, субтитруванням і тиражуванням фільмокопій, зокрема за рахунок частки бюджетного фінансування, і устаткування студій по озвучуванню національних фільмів в цифровому форматі, створення технологічного циклу обробки кіноплівки, тиражуванню фільмокопій і переведенню їх на інші носії.

Тим часом банкрутство «Спартака» цілком зрозуміло, оскільки переважна більшість населення Ялти і Криму – російськомовне.

Українські кінопрокатники вважають, що заборона показу фільмів російською мовою без дублювання, озвучування або субтитрів українською мовою приведе до падіння відвідуваності кінозалів.

Більшість російськомовних українців, зокрема, в Києві схиляються до того, що зовсім непогано, щоб їхні діти вільно володіли двома мовами. Проте вони згодні з жителями сходу країни і Криму в тому, що процеси в даній галузі повинні йти без насильства з боку влади.

Радянські фільми – національний продукт

«Яка гидота, ця ваша заливна риба!» – так українською мовою могла б звучати до наступного Нового року крилата фраза з «Іронії долі» про страву, приготовану головною героїнею. Проте радянські кінофільми вирішено все-таки не дублювати. А ось іноземні фільми, які привозять в Україну, все ж перекладуть українською.

Ще в грудні Конституційний суд оприлюднив рішення, згідно з  яким  іноземні фільми не можна демонструвати на Україні, якщо вони не дубльовані, не озвучені або не супроводжують субтитрами  державною мовою.

Популярні «Птичку жалко» (по-українськи «Пташку шкода»), «Восток –дело  тонкое» («Схід – справа тонка»), «Ну и рожа у тебя, Шарапов!» («Але й пика  у тебе, Шарапов!), «Редиска – плохой человек» («Редиска – погана людина»), на щастя, поки залишаться лише плодом журналістської фантазії. Нинішній глава Нацради телебачення і радіомовлення Віталій Шевченко стверджує: радянські кінострічки були вироблені в єдиному культурному просторі і їх можна віднести до національного продукту.

Про те, що в українських кінотеатрах фільми повинні демонструватися  державною мовою, вирішив ще в 1998 році президент України Леонід Кучма і підписав відповідний закон. Втім, на цьому з українізацією кінотеатрів справа затихла. Дуже вже серйозні люди пролобіювали інтереси кінопрокатників, і дуже великі гроші були потрібні для впровадження цього рішення в життя.

Крига скресла (у сенсі лід рушив), коли до влади на Україні прийшли  помаранчеві. 16 січня 2006 року український уряд прийняв ухвалу «Деякі питання порядку розповсюдження і демонстрації фільмів». І встановив квоту обов'язкового дублювання, озвучування або субтитрування державною мовою іноземних фільмів, які розповсюджуються для показу в кінотеатрах, публічного комерційного відео і домашнього відео в Україні.

Планувалося, що з 1 вересня їх частка складе не менше 20% від загальної кількості копій по кожному фільму, з 1 січня 2007 року – не менше 50%, а з 1 липня 2007 року – не менше 70%.

На українську немає грошей

Українські кінопрокатники зажадали скасування урядової ухвали і подали до суду позов, що оспорює рішення Кабінету міністрів. У нім мова йшла про те ж, про що вона і зараз: після введення примусового українського дубляжу цифри зборів різко впадуть, оскільки близько 60% валового збору від кожного фільму поступає з російськомовних міст – Дніпропетровська, Харкова, Одеси, Запоріжжя і Донецька.

Причин саботажу було і залишається багато. Але дві головні – відсутність спеціальних студій і дорожнеча дубляжу.

Повноцінна переозвучка фільму вартістю в 25–30 тис. євро не по кишені українським кінопрокатникам, що і зумовило півтора року тому масову відмову від української мови в кінотеатрах.

У прокатних компаній не вистачає грошей навіть на субтитри. На телебаченні, де субтитри більш-менш присутні, вони містять величезну кількість граматичних помилок, русизмів і частенько взагалі на екрані ледве видні.

Втім, як це часто буває в українському законодавстві, в урядовій ухвалі 2006 року не був прописаний механізм контролю над власниками кінотеатрів. Тому тоді пошуміли і розійшлися, зміркувавши, що, наприклад, вони можуть мати у себе копію українською мовою, а демонструвати глядачам іншу –  російською. При цьому між дистриб'юторами і владою був також підписаний меморандум про половинну квоту, дія якого якраз закінчилася 31 грудня 2007 року.

Тепер фільми, які не встигли отримати прокатні свідоцтва, виходитимуть на екрани вже тільки  державною мовою.

Щодо думки громадськості, то на заході і частині Центральної України однозначно вітають всі нововведення стосовно  дубляжу, а схід і Крим заявляють про утиски по відношенню до російської мови.

Фахівець з кінопрокату столичного кінотеатру «Флоренція» Наталія Ковальчук негативно ставиться до заборони російської мови в кінотеатрах. «Наші глядачі досі цікавляться,  якою мовою той або інший фільм, і, звичайно, віддають перевагу російській. Зовсім інші цифри відвідуваності будуть, якщо фільм піде українською мовою», – вважає вона.

«Думаю, що якщо буде якісний дубляж, глядачам подобатимуться фільми  національною мовою і проблем з цим не буде. Закон ухвалено. Старатимемося його виконувати», – заявила в інтерв'ю газеті ВЗГЛЯД директор кінотеатру «Кінопалац» Оксана Черкасова.

На питання, чи впадуть збори, пані Черкасова відмітила, що, можливо, спочатку так і буде, хоча фільми, що дублюються  українською, обіцяли звільнити від податків. З іншого боку, збори падають і з інших об'єктивних причин. Зокрема, у зв'язку із загальним зростанням цін і інфляцією в Україні кияни просто рідше почали ходити в кіно.

Щодо самих глядачів, то люди більш старшого покоління несильною українізацією обурюються, а столичній молоді все одно. «Ми фанатки японських аніме! Дивимося їх на мові оригіналу, щоб легко було учити японську на курсах, а коли зовсім не розуміємо, то читаємо субтитри по-англійськи!» – абсолютно щиро відповіли газеті ВЗГЛЯД на питання про те, якою мовою вони вважають за краще дивитися кіно, дві 16-річні київські школярки...

І останнє. У червні 2007 року Інститут соціології опитав 1200 респондентів у всіх областях країни: лише 24% населення сприймають дублювання і субтитрування  іноземних фільмів українською як найбільш прийнятне для себе.

Тільки 17% українців відвідують кінотеатр хоч би раз на рік. Більше третини востаннє була в кіно ще в радянський час. Багато хто взагалі не пам'ятає, коли були на перегляді. Глядачів, які ходять в кінотеатр принаймні раз на місяць, всього 2%. Це переважно молодь у великих містах.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах