Головна
 

НГ: Зустрічі без радості, розлука без печалі

7 лютого 2008, 03:26
0
3

Вчора прес-служба президента РФ повідомила, що 12 лютого до Москви прибуває президент України Віктор Ющенко. Мета візиту - участь у другому засіданні Російсько-української міждержавної комісії, повідомляє російське видання Независимая газета.

Здавалося б, останніми роками українсько-російські відносини пройшли всі еволюційні фази - від взаємної зацікавленості і співпраці до нерозуміння і взаємної неприязні. Проте тривала пауза, схоже, закінчується. Вичерпавши ліміт часу, відведеного для внутрішньої консолідації, президенти Росії і України домовилися про проведення чергового засідання міждержавної комісії. Під час очікуваного візиту Віктора Ющенка до Москви передбачається обговорення механізму консультацій і підписання Плану дій на 2008 рік. Причому, хоча Ющенко санкціонував приєднання України до Плану дій з членства в НАТО, з українського боку звучать заспокійливі пояснення, що сам цей крок нічого принципово не змінює, оскільки йдеться про довгу перспективу. Тому, оскільки двосторонні відносини не терплять дуже довгих пауз, їх потрібно будувати з урахуванням реалій, які змінилися, таких як підвищення цін на газ і обмеження 2017 роком терміну перебування російського Чорноморського флоту в Севастополі.

Тим часом, не дивлячись на спроби секретаріату президента стримувати активність українського прем'єра, ініціатива переходить до Юлії Тимошенко, візит якої до Москви очікується незабаром після переговорів Ющенка і Путіна.

Тимошенко, як завжди, ініціативна і непередбачувана. Більшість з того, що вона має намір зробити, озвучується вголос, це повинно символізувати новий стиль публічної політики, відмову від тіньових схем і тріумф прозорості.

Розбіжності між президентом Ющенком і українським прем'єром значні. Йдеться не тільки про тактику, але і про концептуальні підходи, і можна з упевненістю припустити, що якщо Ющенко не поступиться, накопичення суперечностей з урядом може закінчитися для нього вельми плачевно.

У контексті очікуваного діалогу Тимошенко з російською владою висловлено дві головні тези. Перша полягає в тому, що вартість транзиту російського газу через територію України занижена і «якщо ми наближаємося до ринкової вартості природного газу на кордоні Росії і України, то також ми повинні мати й інший процес - наближення до ринкової вартості транзиту газу через територію України». Друга теза також добре відома і полягає в усуненні «всіх тіньових посередників», які не потрібні для контрактів на постачання Україні газу з Туркменістану, Узбекистану і Казахстану. Під час візиту до Брюсселя (28 січня) саме цей пункт Тимошенко зробила головною темою брифінгу з президентом Європейської комісії Жозе Мануелом Баррозу. Іншими словами, Тимошенко добивається від Брюсселя підтвердження головних пунктів свого плану майбутніх переговорів із російським урядом.

Подальших сценаріїв може бути два. Перший («білі починають і виграють») припускає, що російське керівництво поступиться і погодиться використовувати арешт Семена Могилевича для заміни компанії РосУкрЕнерго іншою, прозорішою структурою, що безпосередньо представляє інтереси нинішнього українського уряду або утвореною безпосередньо Газпромом і Нафтогазом України. Головною перешкодою в цьому випадку буде весь блок угод з постачань газу, підписаних в 2006-2007 роках, за якими України більше немає прямих контрактів на постачання газу з країн Центральної Азії, і у разі порушення схеми постачань набуває чинності обумовлена в угоді від 4 січня 2006 року ціна на російський газ у 230 дол. за тисячу кубометрів. Контракт з вказівкою такої суми підписаний на п'ять років, до 2011 року. Зрозуміло, полюбовна операція можлива лише при гармонійній згоді сторін. Наприклад, у випадку якщо Газпром і Газпромекспорт погодяться переуступати Нафтогазу України свої центральноазіатські контракти або хоч би підуть на прийнятні умови транзиту по своїх магістралях газу, що належить українським компаніям.

Другий сценарій буде драматичнішим і нагадує обставини російсько-білоруської газової війни. У цьому випадку Тимошенко починає суперечку, веде до повного демонтажу нинішньої схеми постачань газу і транзиту через Україну. В Україні починаються урядова і енергетична кризи. Кабінет Тимошенко йде у відставку, але ненадовго. Газпром різко підвищує ціну на газ для України, що змусить новий «технічний» уряд піти на передачу Росії частки у власності газотранспортної системи, як це було зроблено в Білорусії. В результаті хвиля соціальної незадоволеності дозволить легко змісти і президента Ющенка, і помірних лібералів типу Юрія Єханурова і політично невиразних бюрократів із Партії регіонів.

У будь-якому випадку з приходом у гру Тимошенко контекст українсько-російських відносин стає вельми цікавим і важко передбачуваним.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах