Головна
 

IHT: Розвінчання героя

28 березня 2008, 16:43
0
2

Президент України Віктор Ющенко не перестає розчаровувати, пише Ніна Хрущова у своїй статті на сторінках американської газети The International Herald Tribune

Зазвичай, сучасники найуспішніших революціонерів з тієї чи іншої причини розчаровуються в них, навіть вважають їх невдахами. Таку трапляється завжди, коли революційна ейфорія вщухає. Але навіть серед них Ющенко стоїть осторонь.

Америка, яка утомилася від постійних вагань Ющенка і від того, з якою легкістю він ставить під удар незалежність України від Росії, перестала підтримувати його рік тому. Недавно Верховний представник ЄС із зовнішньої політиці Хав'єр Солана (Javier Solana) під час різкого діалогу з Ющенком в Брюсселі, дав йому зрозуміти, що Євросоюзу теж набридли його пристосуванство і політичні махінації.

Однак складається враження, що жоден з цих сигналів не вплинув на Ющенка, єдиною турботою якого на сьогоднішній день є його власне політичне виживання. Тому він більше переймається тим, як укласти угоду зі своїми колишніми проросійськими суперниками, щоб забезпечити собі другий президентський термін у 2010 році, ніж думкою Заходу чи його прихильників.

Справді, сьогодні здається очевидним, що Ющенко став лідером демократичної революції знехотя. З моменту своєї перемоги в 2005 році він намагався відділитися від тих, хто підтримав його, і укласти союз з тими, хто виступав проти демократичних перетворень в Україні, проти формування відкритих ринкових відносин, але віддавав перевагу корумпованому капіталізмові, що установився на Україні після здобуття нею незалежності. Тепер Ющенко хоче надати цьому союзові офіційного статус.

План Ющенка вражає своєю цинічністю. Оскільки його рейтинг популярності упав до 10 відсотків, він уже не може розраховувати на лояльність більшості членів 'Нашої України', партію, яку він сам створив, і яка тепер (через його низьку популярність) в положенні молодшого партнера в коаліційному уряді, очолюваного прем'єр-міністром Юлією Тимошенко.

Замість того, щоб спробувати завоювати підтримку народу, Ющенко і його юрба радників хочуть укласти союз між тією невеликою частиною 'Нашої України', яку вони ще контролюють, і опонентами помаранчевої революції 'Партією регіонів', яка неодмінно зробить лідером цього утворення Віктора Януковича, колишнього прем'єр-міністра України і недавньої 'Немезіди' самого Ющенка.

Безперечно, план Ющенка має недоліки. Суттєвою перешкодою може стати його підтримка вступу України в НАТО. Цей процес він має намір пришвидшити в ході самміту Альянсу, що відбудеться в Бухаресті наступного тижня.

Розуміючи, що НАТО не популярнє на Східній Україні, основному оплотові 'Партії регіонів', Ющенко спробував змусити Тимошенко, яка сприймає ідею вступу в НАТО з обережністю, зважаючи на її сьогоднішню непопулярність, привселюдно підтримати цю ідею.

Навіть у нормальній демократичній країні, до політиків, які переходять з партії в партію, ставляться з підозрою. Уінстон Черчилль на власному досвіді переконався, як важко позбутися клейма 'перебіжчика'. Крім того, Ющенко - не Черчілль, і Україна - ще дуже молода демократична країна. Звісно, на відміну від Росії та інших колишніх республік СРСР, Україна продемонструвала, що здатна з честю пройти іспит вільними і чесними демократичними виборами. Однак, чи готова вона до того політичного викруту, який готує Ющенко?

Більш того, інстинкт збереження Ющенка не допоможе йому повернути популярність, насправді він, мабуть, остаточно з нею покінчить. Віра більшості українців у те, що говорить Ющенко, підірвана роками невиконання обіцянок. Ющенко, з нерішучості якого уже відкрито сміються, недавно видав указ, що зобов'язує кабінет міністрів проводжати його в аеропорт щоразу, коли він кудись летить. Тимошенко єхидно зауважила, що в будь-який момент з задоволенням помахає рукою вслід президентові.

Саме суперництво Ющенка з Тимошенко жене його вперед. Кількість її прихильників збільшилася більш ніж удвічі після того, як Ющенко звільнив її з посади прем'єр-міністра в 2005 році, а в даний час вона, за результатами опитувань громадської думки, є лідером президентських перегонів. Багато членів 'Нашої України' тепер підтримують Тимошенко, вона - єдина в урядовій коаліції, хто справді виграв за кількістю набраних голосів.

Однак небажання Ющенка вести політичну боротьбу з 'Партією регіонів' дозволяє засумніватися в його ідеї, що найкращий спосіб не дати цій партії повернути в Україні минулі часи - це укладати з нею політичні угоди.

Усе це було б смішно, якби не було так смутно. Ющенко вважає активність Тимошенко викликом його інстинктивної обережності, що заходить дуже далеко, свідченням цього є його небажання відмовитися від послуг сумнівних посередників у постачанні газу, що поставило під загрозу енергобезпеку України.

Залишилося дізнатися, чи справді Ющенко вважає себе досить сильним, щоб позбутися Тимошенко і спробувати керувати з підтримкою своїх історичних суперників. Америка і Європейський Союз повинні чітко вказати, що подібна неприхована політична зрада назавжди позбавить його прихильності Заходу.

Ніна Хрущова - викладач міжнародних відносин в університеті The New School у Нью-Йорку, автор книги 'Уявляючи Набокова: Росія між мистецтвом і політикою' ("Imagining Nabokov: Russia Between Art and Politics").

Переклад ІноЗМІ

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах