Головна
 

El Pais: Де повинна бути Україна?

31 березня 2008, 10:57
0
3

Вимога прийняти Україну в НАТО, висунута Сполученими Штатами, стала черговим відром холодної води для європейських країн, деякі з яких, у тому числі Німеччина і Франція, вважають його щонайменше передчасним, пише іспанська газета El Pais

Але ні Європа, ні Україна, ні Росія так не відповіли на запитання: де повинна бути Україна? Європа не буде єдиною, як говорить генсек НАТО Яаап де Хооп Схеффер, поки не буде співпадати "те, де знаходяться країни, з тим, де вони хочуть бути".

Самміт НАТО в Бухаресті цього тижня має дати добро на вступ трьох нових членів: Албанії (чи зіграє тут свою роль проблема Косова?), Хорватії та Македонії (якщо з Грецією буде вирішене питання про назву країни). Однак несподівано про своє прагнення в альянс заявили президент і прем'єр-міністр України, Ющенко і Тимошенко, водночас пообіцявши, що на території їхньої країни не буде іноземних баз (їхнє створення заборонене конституцією). На своєму останньому атлантичному самміті Буш хоче залишити спадщину – дорожню карту, або ПДЧ (план дій з підготовки до членства в НАТО) для їхнього вступу. За час президентства Буша в НАТО ввійшло 10 нових членів: Болгарія, Словенія, Словаччина, Естонія, Латвія, Литва і Румунія, до яких варто додати ще три в поспіху запрошені країни. Однак з Україною, як і з Грузією, з її проблемами, "може вийти осічка", зазначають європейські джерела.

Бухарестський самміт НАТО стане першим, на якому буде присутній наразі чинний російський президент Володимир Путін. Українське питання підвищує напругу цієї зустрічі. Відносини Росії з Україною знаходяться на досить делікатній стадії для того, щоб перспектива вступу Києва в НАТО не створювала серйозних проблем. Між двома країнами – сотні кілометрів невизначених кордонів. Вступ у НАТО змусить визначити ці кордони і розділити деякі міста й об'єкти воєнної промисловості.

Але питання не тільки в тому, що НАТО вступає на стежку, яка обурює росіян чи надає їм неприйнятне право вето, – але й у тому, що переважна більшість самих українців не схвалює вступ у Північноатлантичний альянс. Більше половини проти, і всього лише крихітні 20% – за, згідно даних різних опитувань. Офіційна ініціатива навіть привела до парламентського бойкоту з боку опозиції, який завершився тільки після досягнення компромісу з проведення референдуму. Україні варто визначитися, чим вона хоче бути, але наразі згоди в цьому питанні досягти не вдається.

За що висловилася би більшість, так це за вступ у Євросоюз, але, з огляду на перенапруження останніх розширень, така перспектива в даний момент не майорить на обрії ЄС і України. Деякі європейські країни, зокрема Німеччина і Франція, виступають проти антиросійського дискурсу, якого дотримуються Вашингтон та інші столиці. У будь якому разі, вони вважають, що необхідно знизити напругу у регіоні, перш ніж порушувати питання про вступ України і Грузії.

Альянс не просто розширюється – довкола нього групуються можливі партнери, які не є членами: Австралія, Японія (на думку деяких, ще й Ізраїль). Альянс перетворюється на систему міжнародної безпеки. Китай наразі не заперечував, але, якщо альянс, який розширюється, почне наближатися до його кордонів, він знайде що сказати. НАТО, якому в 2009 році виповниться 60 років, теж варто замислитися над тим, чим він хоче бути, тому що Афганістан уже поставив під сумнів придатність цієї організації у виконанні узятих на себе завдань. Бухарестський самміт повинний виробити стратегічну концепцію для Афганістану, яка б переконливо пояснювала, чому, як, з якою метою і якими методами діє НАТО в цій країні, тому що в ряді європейських країн росте протест проти участі в цій далекій війні.

У НАТО наразі не вирішили, належить Росія до Заходу чи до інших (The West or the rest). З розширенням НАТО, яке у Москві і владі, і населення сприймає як антиросійське, "альянс завойовує території, але втрачає Росію", вважають деякі російські лідери. Справді, з кожним наступним розширенням НАТО створюється враження, що прозахідні сили в Росії утрачають свій вплив, хоча альянс не позиціонує себе як погрозу для Росії. Насправді загроза Росії з боку Заходу зараз знаходиться на найнижчому рівні з часів Наполеона. Однак нерідко уявлення означають більше, ніж справжній стан речей.

Переклад Інопреса.ru

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах