Головна
 

Le Figaro: Українська армія пов’язує своє майбутнє з Заходом

2 квітня 2008, 14:44
0
18

Надія одержати фінансування і бажання позбутися назавжди імперських замашок Росії - от що спонукує українських військових прагнути в НАТО, пише французька газета Le Figaro

Українські 'блакитні берети' страшенно пишаються тим, що вони усі пройшли Ірак, Косово, Ліберію чи Ліван. Під транспарантом „Шлях у НАТО лежить через миротворчі операції”, вони прикріпили фотографії, на яких солдати зі світлими волоссям і блакитними очима в іракській пустелі навчають іракських солдатів. 'Блакитні берети' охоче розповідають, що українські збройні сили - єдина армія держави, що не входить у НАТО, яка бере участь у всіх військових навчаннях Атлантичного Альянсу пліч-о-пліч з поляками, литовцями, американцями, канадцями. Парашутний батальйон No.13 95-ої повітрянодесантної бригади, що базується в Житомирі, уже давно взяв курс на НАТО, її військові стандарти і 'її цінності'. Після помаранчевої революції в Україні змінилося кілька урядів, але усі вони робили ставку на євроатлантичну інтеграцію і спонукували військове керівництво проводити програму з приведення армії у відповідність з нормами НАТО, що планується завершити до 2011 року. У цей же час вся армія повинна стати повністю професійною.

'Ми готові', - заявляє командир батальйону Євгеній Шучан, який стверджує, що не бачить 'жодних проблем сумісності з західними арміями'. 'Якщо Альянс у Бухаресті відкриє нам двері до Плану дій по членству в НАТО (ПДЧ), це стане великим кроком уперед по шляху до модернізації нашого військового оснащення', - додає цей вусатий здоровань, який ледь кульгає - 250 стрибків з парашутів дають про себе знати. Один із взводів його батальйону цього року повинний одержати перший диплом, що підтверджує оперативну сумісність з армією НАТО.

Нічого доброго

Ознака відкритості, що потихеньку прищеплюється в українській армії: полковник Шучан викликав солдат і пішов, щоб вони не кримпуючись могли висловлювати свої думки. 29-річий контрактник Сергій позитивно ставиться до вступу України в НАТО, тому що він мав можливість порівняти 'вражаюче модернізовані збройні сили країн Балтії з українською армією. Постачання військ, якість життя там набагато краща!'. Сергій вважає також, що 'Україна повинна захищатися від агресивного зовнішнього впливу'. 'Росія дотепер вважає себе старшим братом, що вказує нам, що робити. Але Україна повинна сама приймати рішення. Ми три століття прожили з росіянами, і нічого доброго з цього не вийшло', - констатує він.

Надія одержати фінансування, бажання назавжди позбутися імперських замашок Росії - Сергій дуже точно визначив дві основні причини, з яких українські військові прагнуть у НАТО. І, незважаючи на те що соціологічних досліджень на цю тему не проводилося, можна припустити, що в даному питанні армія набагато випередила цивільне населення, яке досі перебуває в полоні старих стереотипів, успадкованих з часів 'холодної війни'. Молодий офіцер, учень факультету іноземних мов і військового перекладу Військового інституту Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка, запропонував заповнити питальник більше 600 офіцерам. Він стверджує, що 47% з них висловили позитивне ставлення до вступу України в НАТО, на противагу 31% цивільних осіб. Тут даються в знаки численні програми з навчання наших офіцерів за кордоном', - із задоволенням зауважує полковник Борис Кременецький, начальник управління євроатлантичної інтеграції Генштабу Збройних сил України. Росія дотепер не може змиритися з незалежністю України, і цим не можна нехтувати. На думку військових, історія з островом Тузла - Росія в 2003 році пригрозила переглянути кордони з Україною в Керченській протоці, що створило сильну напруженість між двома арміями, - сприяла формуванню ідентичності українських військових, як і помаранчева революція. 'Що більше Росія буде опиратися нашому вступові в НАТО, то сильніше ми будемо в нього прагнути', - сказав Кременецький.

Культура таємності

Але українська армія загалом зовсім не схожа на 'блакитні берети', елітні війська, що служать її 'вітриною', говорять французькі військові, службовці в Києві. Після здобуття країною незалежності 16 років тому цей великий 'шматок' радянської армії впродовж довгого часу був кинутий сам на себе, поки українська політична влада не усвідомилиа що реформа армії має критичне значення. Офіцерський корпус в Україні аж ніяк не монолітний, він просякнутий різними течіями, багато чого визначають звання, вік і походження. Полковник Буар (Bouard), французький офіцер, приписаний до Генштабу України як радник, щодня з цим зіштовхується: 'скрупульозна повільність, з якою виконуються всі процеси, культура таємності, значення, що надається ієрархії', усе це залишилося з радянської епохи. 'Потрібно, щоб пройшло час, швидше за все, менталітет зміниться тільки разом з новим поколінням', - говорить він.

Буар також вважає, що потрібен час і для вирішення непростої проблеми формування української національної ідентичності, обриси якої наразі розмиті (і рикошетом геополітичної проблеми вступу країни в НАТО). Лінії 'ментального зламу' іноді пролягають навіть у родинах, де один брат може бути офіцером російської армії, а іншої - служити в українській. У вищих ешелонах, починаючи з командирських звань, майже всі офіцери служили в рядах радянської армії, і деякі з них згадують про ту епоху з хвилюванням у голосі. Наприклад, Вадим Нікічин, офіцер батальйону No. 13, із задоволенням розповідає про роки навчання у військовому училищі в Ленінграді, про те, як пишався, що він - 'солдат великої радянської армії', хоча сьогодні він відчуває не меншу гордість, служачи Україні. 'У майбутньому ця проблема ідентичності в результаті зникне в міру того, як на керівні посади будуть приходити молоді офіцери, випускники українських військових академій', - з оптимізмом говорить полковник Вільховий, керівник Військового інституту. Після того, як президент Ющенко випустив указ, відповідно до якого викладання в країні повинне вестися українською мовою, Вільховий уніс свою лепту в 'просування України убік Європи', прийнявши активну участь у виданні першого україно-французького словника військової термінології. 'До цього всі словники були тільки російською!', - говорить він, з гордістю демонструючи цю працю, створену за сприяння французьких військових.

Переклад ІноЗМІ

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах