Головна
 

ВЗГЛЯД: НАТОрозуміння

4 квітня 2008, 00:07
0
3

Європа хоче почекати, пише ВЗГЛЯД

В четвер в Бухаресті, де другий день триває саміт НАТО, лідери Старої Європи не дали Джорджу Бушу дотримати обіцянку і не пустили до Альянсу Україну, Грузію і Македонію. Втім, не забуваючи приказувати ласкаві слова. Глави  держав-«відмовників», хоч їх і попереджали, здивувалися і образилися. Але Європі не до них: у неї з'явився шанс повернути минулу велич.

Другий день Бухарестського саміту НАТО почався з очікуваної сенсації: з'ясувалося, що Грузія і Україна таки не отримають запрошення вступити до Північноатлантичного альянсу.

Рішення дозріло напередодні, увечері в середу, під час вечері за зачиненими дверима.   

Окрім двох колишніх радянських республік, постраждала ще і Македонія – її нікуди не пускає Греція, оскільки не визнає за південнослов'янською республікою права носити ім'я держави Філіпа і Олександра. Оскільки ж жодної сили, якій реально щось потрібне від Македонії, в Європі і Америці не існує, сперечатися з греками не стали.

А ось надання Грузії і Україні Планів дій з членства, реалізація яких неминуче веде до прийому до Альянсу, лобіював найсильніший гравець світової політики – США. Американський президент Джордж Буш особисто обіцяв Михайлу Саакашвілі і Віктору Ющенку, що їх візьмуть до  НАТО.

Востаннє він зробив це 1 квітня.

Але обіцянки Буша не вплинули на позицію 8 членів блоку: Німеччина, Бельгія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія і Франція сказали „ні”. Консультації з українсько-грузинського питання тривали і після вчорашньої вечері, але всі вже розуміли – не вийде. Не візьмуть.  

І результат вийшов саме таким: не узяли. Точніше, відклали голосування з даного питання до грудня, коли відбудеться наступний саміт. Про це було оголошено без всяких грубощів, з повним співчуттям.

Президент Франції Ніколя Саркозі розсипався в запевненнях в досконалій пошані, запевнивши, що прийом до НАТО для Києва і Тбілісі – «питання часу», правда, не уточнюючи, скільки саме часу знадобиться. «Головне, що ми повинні підкреслити, – що ми визнаємо легітимність прагнень цих двох країн стати частиною Атлантичного альянсу», – заявив Саркозі.   

При цьому він, виправдовуючи репутацію атлантиста, не забув зробити реверанс у бік США: Саркозі припустив, що Франція може повернутися у військову організацію Альянсу, з якої її вивів Шарль де Голль 42 роки тому.

Але це справи невизначеного майбутнього.

Поки ж генеральному секретареві НАТО Яапу де Хооп Схефферу на прес-конференції довелося повідомляти, що сьогодні Альянс не готовий ухвалювати позитивне рішення щодо України і Грузії.  

Втім, генсек вважав за краще більше говорити про приємне. Зокрема, про те, що на саміті схвалили договір про доцільність розміщенні елементів протиракетної оборони США в Європі. І закликали   Росію зняти свої заперечення відносно ПРО.

Таким чином, лідери НАТО відсунули своїх східних клієнтів в бік і запропонували почекати, обіцяючи «підбадьорювати їх в проведенні демократичних реформ», як висловився Саркозі. Але «братів менших» такий підхід не втішив, і вони стали демонструвати невдоволення .  

Притому македонська делегація у відповідь на афронт не стала робити гучних заяв, а лише почала демонстративно пакувати валізи. Не то «революційні демократи» радянського походження! Вони заговорили, і дуже грізно.

Віктор Ющенко дав інтерв'ю румунській газеті, в якому запевняв, що Україна повністю відповідає критеріям НАТО. «Політична стабільність і демократичний розвиток суспільства – це умова (вступу до НАТО) а priori. Але якраз в цих питаннях Україна не просто відповідає вимогам і критеріям, але і частково, можна сказати, випереджає графік» – таке відкриття зробив український Президент.

Його грузинський колега пішов ще далі і заявив, що НАТО розвалиться, якщо до нього не запросять Грузію. «Це означатиме закінчення існування НАТО в тій формі, в якій ми його бачимо сьогодні», – заявив Михайло Саакашвілі. І, зрозуміло, став лякати Європу посиленням Росії.

Як видно, грузинські і українські атлантисти серйозно увірували у всесилля свого патрона з Вашингтона. І, незважаючи на одностайні прогнози, до останнього вірили, що рішення буде на їхню користь. А тому перебувають в явній розгубленості, не помічаючи, наскільки смішними виглядають. Хоча Саакашвілі і Ющенко, мабуть, вже звикли так виглядати.   

Та і мало кому насправді цікаво, що там турбує революційних лідерів колишніх радянських республік. У Європи і Америки є проблеми важливіші.

Річ у тім, що розбіжність з українсько-грузинського питання виявила існування усередині Альянсу (і, ширше, усередині Західного блоку) тіснішого союзу країн, званих Старою Європою.   

Проти запрошення Грузії і України виступили країни, що складають ядро Європейського союзу: 6 держав, які  підписали в 1960 році Римський договір (Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург), плюс країни Піренейського півострова. Імперія Карла Великого, яка дещо  «погладшала», виступила як єдина політична спільність.

Той факт, що «спадкоємці Каролінгів» розійшлися в оцінках з Америкою і Новою Європою, ще не означає краху «атлантичної солідарності». Стара Європа не хоче конфліктувати з Росією, і це підтверджують слова німецького канцлера Ангели Меркель. Але вона не має наміру і сваритися з США, про що свідчить згадувана вище заява Саркозі.   

Проте більше за все  староєвропейцям не хочеться брати собі на плечі проблеми «братів менших». Адже це тільки Ющенко думає (або вдає, що так думає), ніби в Україні стабільність і упевнений поступ демократії. А вже влипати в грузинські справи європейцям хочеться найменше.

Тому лідери Європи вважають за краще відкласти ухвалення рішень з неприємних питань. До грудня в США з'явиться новий президент, і хто знає, яким буде його ставлення до розширення НАТО?   

Знову ж таки, хто знає, які зміни найближчими місяцями можуть трапитися з «стабільною» Україною і «демократичною» Грузією? Знову ж таки, президентом Росії буде вже не Путін, а Медведєв, і до нього ще треба пристосуватися.

Хоча, уникнувши (поки що?) втягування в неприємності з колишніми  РСР, Європа не уникла  іншого головного болю. Адже дві східноєвропейські країни до НАТО все ж таки покликали. І якщо приєднання Хорватії військово-політичну конфігурацію на континенті практично не змінює, то з Албанією все складніше.  

Приймаючи Албанію, Альянс (Європа!) ще глибше занурюється в пучину на ім'я «Косово». Втім, про Косово, як і про ПРО, головна розмова попереду: про це мова піде в п'ятницю, на засіданні Ради Росія – НАТО. Але це буде завтра.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах