Головна
 

The Globe And Mail: Ні, дякуємо – наполягають українці

8 квітня 2008, 00:37
0
3

Якими б не були недавні успіхи в поширенні демократії, масштаби шкоди, завданої самовпевненою поведінкою Буша і його радників міжнародному праву, відносинам західних і мусульманських країн і українсько-російській співпраці значно переважають

Перед тим, як покинути свою посаду, американський президент Джордж Буш, мабуть, планує залишити своєму наступникові і всьому світу ще один головний біль. Неначе безладу в Іраку, безглуздя війни з тероризмом і ризикованим визнанням Косова було недостатньо, США прагне якнайшвидше проштовхнути Україну до НАТО.

Під час свого візиту до Києва, 1 квітня цього року, Буш сказав українцям: „Ваша нація ухвалила сміливе рішення приєднатися до НАТО”. Як були хибними і інші вислови, які ми чули з вуст представників адміністрації Буша протягом останніх років, - так і це так само не відповідає дійсності. Більшість українців продовжують відкидати членство України в НАТО (у лютому 2008 року: 53%). Крім того, численна російська меншина України розглядає НАТО як антиросійську організацію і отримує пропагандистську (а, можливо, і іншу) підтримку з Москви. Поточна інтерпретація американською адміністрацією проблеми членства України в НАТО, як конфлікту між Заходом і Росією, брехлива удвічі. На Заході немає єдності щодо швидкого вступу України до  НАТО, а відмова Росії змиритися з приєднанням України до Північноатлантичного блоку не є суттю даної проблеми.

Сьогоднішні дебати про членство України в НАТО - сюрреалістичні. Всі українські політичні сили, включаючи Віктора Ющенка, а також Юлію Тимошенко та їх політичні блоки, визнають, що питання вступу України до НАТО повинне бути вирішене на всеукраїнському референдумі. Проте, багато українців, включаючи прихильників Ющенка і Тимошенко, продовжують при опитуваннях громадської думки стверджувати, що вони так чи інакше проти членства в НАТО. Це означає, що українські пронатовські політичні сили, швидше за все, програли б цей референдум, що у свою чергу означає: подібний референдум не буде проведений в найближчому майбутньому.

Таким чином, протягом наступних років серйозної заявки України на вступ в НАТО не буде, незважаючи  на всі бажання прозахідної української еліти. Тоді навіщо вся ця метушня?

Не раніше, як чотири роки тому, Україна була країною з сумнівною політичною системою, не набагато демократичнішою, ніж сьогоднішня російська. Помаранчева  революція 2004 року змінила цю ситуацію. Акція масової непокори була успішною не в останню чергу завдяки тому, що Захід об'єднався в своїй підтримці повстання, яке підтримала велика частина населення України. Сьогодні ні та, ні інша з цих умов не виконана. Франція і Німеччина, серед інших країн, мають сумніви щодо членства України в НАТО, і лише менша частина українського населення підтримує вступ до НАТО.

Як і у випадках з попередніми діями адміністрації Буша, в її сьогоднішніх зовнішньополітичних акціях мало реалізму – поняття, яке, здавалося б, дороге для  американських консерваторів. Швидше створюється враження, що діяльність Білого дому на міжнародній арені визначає неконструктивний демократичний месіанізм. Дійсно, цінності, які Буш, можливо, хоче поширити по всій земній кулі, роблять Захід тим, чим він є. Але,однак, дії Буша не привели до того, щоб зробити ці цінності привабливими для незахідних країн. Якими б не були недавні успіхи в поширенні  демократії, шкода, завдана самовпевненою поведінкою Буша і його радників, міжнародному праву, відносинам західних і мусульманських країн і українсько-російській співпраці значно переважує ці успіхи.

Тепер адміністрація Буша почала ще одну сумнівну акцію, яка може викликати хвилювання в Україні і призвести до ще більшого охолодження відносин між Росією і США. Знаючи, що більшість українських громадян налаштована проти членства в НАТО, росіяни активно протидіятимуть просуванню України до Північноатлантичного альянсу. Коріння російської державності знаходиться (принаймні, з погляду росіян) в Києві, а в Криму розташована важлива база російського військово-морського флоту.

 

Замість того щоб говорити про неіснуючу іракську зброю масового ураження або, як в даний момент, нереалістичні перспективи українського членства в НАТО, американський уряд повинен повернутися в реальний світ, в якому ми живемо. Якщо Буш і компанія не перестануть вірити в різні міражі власного створення, мир нового сторіччя все далі котитиметься у бік взаємних непорозумінь і міжнародної конфронтації.

 

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах