Головна
 

FR: Коричневі зерна

21 квітня 2008, 13:02
0
1

Письменник ворожить на кавовій гущі та з'ясовує, що український президент – трошки нацист, пише Карл Гробе на сторінках німецької газети Frankfurter Rundschau

У сімейному колі Петро Ющенко завжди пив гарну каву. Завдяки своєму батькові Андрієві. Той звик до цього "у полоні". Цей кумедний епізод розкопав письменник Юрій Вільнер, і тут історія, власне, закінчується.

Проте автор продовжує ворожити на кавовій гущі. В Андрія Ющенка є ще один син, нинішній президент України. Як виховав його батько? Який розповідав про своє життя "у полоні"? Що хотів замовчати? Чи співпрацював той з фашистами? Вільнер вважає, що в документах він знайшов підтвердження, які "дуже імовірно" дозволяють зробити саме такий висновок.

На цьому історію можна було б завершити. Однак автор хоче відкрити нам чисту правду про те, як нацисти начебто пригощали батька президента справжньою кавою. Отже, не можна виключити, що Віктор Ющенко, президент, був вихований у таємному співчутті до фашистів. У такий спосіб вся Україна – або, щонайменше, її помаранчеве крило – одержує моральний ляпас. У цьому зміст усієї історії.

Однак Ющенко, президент, сам відкриває своє слабке місце, яке забарвлене коричневим кольором. Він вшановує українську повстанську армію як героїчну і непереможену, а крім того, "одну з найтрагічніших армій ХХ століття", збройне формування, яке до 1949 року боролося проти радянської влади. Один з її командирів, Степан Бандера, був не тільки агресивним антикомуністом, але до того ж антисемітом і колабораціоністом, принаймні доти, поки він вважав, що вермахт і СС, не важливо, разом чи по окремості, є друзями незалежної української держави. Це угруповання слухняно брало участь у таких злочинах, як масове убивство львівських євреїв.

Це, безумовно, частина (західно)української історії. Замовчувати її так само безглуздо, як робити зі згаданих панів патріотів – або проклинати їх усіх підряд. На превеликий жаль, вірно і те, і інше. Бандерівці були патріотами і карними злочинцями. Ставити Бандері пам'ятники і називати в його честь вулиці – а зроблене і те, і інше – це неприпустиме перекручування історії.

Ющенко – президент – визнає свою відповідальність за цю сторону української історії. Однак звинувачувати його у тому, що разом з коричневою кавою свого батька він увібрав у себе ще і коричневі ідеї, можна, м'яко кажучи, тільки перебуваючи під парами російської горілки. Усе-таки президент залишається ще і демократом.

Однак на цьому місці історія усе ще не закінчується. Вільнер, якого російське інформаційне агентство "Регнум" представляє як історика, тримає за пазухою ще один камінь. Правду про батька президента частково можна знайти в німецьких і американських архівах і оприлюднити її за умови, якщо "влада не буде засекречувати подробиці справжньої біографії батька українського президента ". Він не говорить, що саме ця влада хоче привести цю Україну в НАТО. Ці фашисти! Ні, він цього не говорить. Це мають додумати його читачі.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах