Головна
 

ВЗГЛЯД: Марш-кидок з Києва

25 квітня 2008, 03:24
0
91

Українські націоналісти збираються воювати з Росією на території Грузії, пише ВЗГЛЯД

Українська націоналістична партія УНА-УНСО планує направити своїх активістів до Грузії на боротьбу з «вічним ворогом – Російською Федерацією». Причому із зброєю в руках. Цю інформацію підтвердив в інтерв'ю газеті ВЗГЛЯД лідер київської організації радикалів Ігор Мазур. Мова йде про прямі бойові дії в Абхазії і Південній Осетії, втім, в реальність цього задуму не вірять ні політики, ні політологи. А Сухумі взагалі закликає радикалів пригадати про «кількість трун».

«Хай їдуть, може, їх менше залишиться» – приблизно так реагують на інформацію, що з'явилася в четвер, більшість українських журналістів. Політики і політологи називають УНА-УНСО політичними маргіналами і закликають не сприймати серйозно подібні заяви. Проте самі радикали налаштовані рішуче. Потрапити на територію Грузії унаунсовці хочуть або в статусі миротворців, якщо на те буде воля офіційного Києва, або як журналісти, заздалегідь прихопивши з собою зброю – «для самозахисту».   

Гаряча сотня

25 квітня в Києві в новому штабі української націоналістичної партії УНА-УНСО відбудеться прес-конференція. «Українські націоналісти засуджують агресію Російської Федерації щодо Грузії і готові, як і в 1993 році, надати допомогу братському грузинському народові», – заявив газеті ВЗГЛЯД Ігор Мазур, дещо піднявши завісу над «миротворчими» планами УНА-УНСО.

«У нас достатньо друзів, з якими ми були разом під час грузинсько-абхазького конфлікту, і вони зараз на серйозних постах в Міністерстві оборони. Частина з них при владі в Грузії, і вони заявляють, що Росія нехтує їхньою територіальною цілісністю. Питання Абхазії і Південної Осетії піднімаються як проблемні зони майбутніх військових конфліктів: Грузія не хоче відмовлятися від своїх територій, а Росія заявляє, що готова визнати ці республіки (офіційна Москва не заявляла подібного жодного разу. – Ред.). Ми в 1993 році допомагали Грузії, були нагороджені орденами, я зокрема, і готові ще раз допомогти із зброєю в руках», – пояснив Мазур.   

Дійсно, в 1993 році, в період розквіту сепаратистських настроїв на території колишнього Радянського Союзу, УНА-УНСО на чолі з лідером Юрієм Шухевичем вже направляла своїх бійців до Абхазії. Причому, за словами самих бійців, воювали вони як на боці Грузії, так і на боці Абхазії.

Ігор Мазур особливо підкреслив, що унаунсовці не порушуватимуть закони України. «Якщо буде воля української влади, ми готові як миротворці туди поїхати і зробити все для того, щоб захистити територіальну цілісність Грузії».  

 Що стосується участі у військових діях в статусі журналістів, лідер київської організації підтвердив, що і це можливо, оскільки в їхніх рядах багато журналістів, які зможуть давати про те, що відбувається «правдиву інформацію».

–       Таким чином, якщо не буде офіційного рішення про напрям в зони конфлікту миротворців, ви не поїдете воювати?

–        Тоді ми поїдемо як журналісти. Ми любимо влітку, коли тепло, бути на березі Чорного моря на грузинській території.  

–        Яка чисельність вашого загону?

–        Чисельність буде невелика, але достатня, щоб бути помітною в зоні конфлікту.

–       Це буде десять активістів, сто, тисяча?

–       Гадаю, приблизно  сотня.

–       А наскільки серйозними є ваші плани боротися з «вічним ворогом – Російською Федерацією до того моменту, поки Росія не розпадеться і не звузиться до радіусу 70 км. від Москви»?

–        Якщо брати Золоте кільце Росії, ті, хто живуть набагато вище за рівень основного населення, вони якраз і обмежуються 70-кілометровою зоною і окремими обласними центрами. У Оренбурзькій і Калузькій області не знають, що відбувається за кремлівськими стінами. Українців, до речі, не менше в Росії, ніж росіян в Україні. Їх багато в Тюменській області і на Кубані, і ми вважаємо, що якщо Росія має право втручатися в інтереси України, то ми теж маємо право заявляти, що в місцях компактного мешкання українців треба створювати автономії. Українська влада повинна робити все для захисту українського населення в Росії.

–       Можна і ваші слова сприймати як заклик до війни з Росією?

–         Їх можна сприймати як чоловічу відповідь на територіальні претензії Росії як до України, так і до Грузії.   

–       На яку реакцію ви очікуєте у відповідь на такі гучні заяви? 

–       Ми хочемо, просто щоб вони (Росія. – Ред.) знали, що якщо до Грузії сотня може поїхати, то за Україну десятки тисяч готові будуть піднятися.

Труни із Сухумі

Нагадаємо, що лідер УНА-УНСО Юрій Шухевич у вересні 2007 року був присутній на приурочених до дня падіння Сухумі заходах у Верхній Абхазії. Саме йому належить ідея участі у військових діях в Абхазії українського батальйону в 1993 році. А командував цим батальйоном саме Ігор Мазур, готовий сьогодні воювати проти Росії. 

У 2006 році українські націоналісти з УНА-УНСО вже пропонували допомогу Грузії у встановленні контролю над бунтівними республіками. Тоді міністр закордонних справ Абхазії Сергій Шамба порадив їм пригадати, «скільки трун вони отримали на Україну» в результаті військових дій в 90-і роки.   

У інтерв'ю сайту «Вести – Північний Кавказ» Шамба прокоментував заяву українських націоналістів так:

«Україна і Грузія дружать виключно на антиросійській платформі. Українські націоналісти вже в 1992–1993 роках допомагали Грузії справитися з бунтівниками, як вони висловлюються, тобто з нами. Перш ніж робити такі заяви сьогодні, хай пригадають, скільки трун вони отримали на Україну. Сподіваюся, цього разу до цього не дійде. Таких розумників вже багато було. Причому ті, хто приїжджав сюди, щоб воювати на боці Грузії, – це просто бандити».   

Байка про слона   

Член Партії регіонів Тарас Чорновіл, коментуючи газеті ВЗГЛЯД заяви УНА-УНСО, пояснив, що чим дрібніша і слабша структура, тим грізніші  заяви вона озвучує.

«Зрозуміло, що всі ці погрози направлені не у бік Росії, а націлені на легковірного, достатньо маргінального поклонника певної політичної сили. Саме їм УНА-УНСО показує, які вони страшні і грізні, Путіну і Медведєву звідси кулачком погрозили. Вони можуть сказати що завгодно, що звузять радіус Росії до 10 км. і до радіусу Кільцевої дороги – це все смішно і примітивно».   

Щодо ситуації навколо територіальної цілісності Грузії, народний депутат України упевнений, що офіційні представники Грузії навряд чи щасливі від таких заяв. «Вони зацікавлені в серйознішій підтримці, а не в таких ось провокаційних речах. Тбілісі зараз прагне вийти з конфлікту, не переводячи його в жорстку стадію. І тут такий подарунок! Не думаю, що грузинські представники подякують УНА-УНСО».   

«Я не сприймаю серйозно заяву політичних маргіналів», – підтримав Чорновола глава Центру прикладних політичних досліджень Володимир Фесенко.

«Більш ніж упевнений, що в київській УНА-УНСО взагалі не набереться ста осіб. Добровольців для такої справи точно не знайдеться. Якщо вони самі себе відправлять – це їхня особиста справа, хоча своїми заявами і діями вони дискредитують Україну. І дають привід росіянам і не тільки звинувачувати українську сторону у втручанні в чужі справи», – підкреслив український політолог в інтерв'ю газеті ВЗГЛЯД. 

Довідка

Українська національна асамблея – Українська народна самооборона (УНА-УНСО) – українська політична партія право радикального спрямквання. Заснована 30 червня 1990 року колишнім українським дисидентом Юрієм Шухевичем під назвою «Українська міжпартійна асамблея» (УМА).   

8 вересня УМА була перейменована в Українську національну асамблею (УНА) і проголосила себе партією. Офіційній реєстрації УНА, однак, за часів СРСР не отримала.

Відразу після початку серпневого путчу 1991 року партійне керівництво УНА закликало створювати українські військові формування з метою відобразити можливе військове втручання ДКНС. Погодилися створити такі формування лише ті члени УНА, які були в складі  в Радянській армії. Дані напіввійськові формування отримали назву «Українська національна самооборона» (УНСО). Тепер УНА мала в своєму розпорядженні власне воєнізоване крило.  

У 1992-му, під час придністровського конфлікту, УНСО створила загін добровольців  і відправила його в Придністров'я з метою боротьби проти молдавських військ. У 1993-му черговий добровольчий загін УНСО відправляється до Абхазії з метою боротьби на боці Грузії.

Під час першої чеченської війни УНСО послала добровольчий загін для боротьби нам боці армії генерала Дудаєва. Ще однією гучною акцією партії було спалювання російського прапора на засіданні Верховної Ради України 5 квітня 1995 року. Під час несанкціонованого владою поховання патріарха Володимира (УПЦ КП) на одній з центральних площ Києва 18 липня того ж року УНА-УНСО захищала могильники від українського спецназу.   

Всі вищезгадані акції призвели до того, що 6 вересня 1995 року Мін’юст України зняв УНА-УНСО з реєстрації. Нелегальний період УНА-УНСО тривав трохи більше двох років. 29 вересня 1997 року український Мін’юст зареєстрував цю партію знову.  

У 1999-му УНСО відправила свій останній добровольчий контингент, цього разу в Косово для підтримки сербів у війні проти албанців. На партійному з'їзді в тому ж році новим главою партії був обраний Андрій Шкіль.

Після повернення унсовців з Косова УНА-УНСО взяла активну участь в акціях «Україна без Кучми» (зима 2000/2001). Під час «помаранчевої  революції» різні угрупування УНА-УНСО підтримували кандидатуру Віктора Ющенка на пост президента України.  

У 2005-му УНА-УНСО почала поступово відроджуватися. 15 жовтня 2005-го в Києві пройшов черговий з'їзд УНА-УНСО Едуарда Коваленка. На нім тимчасово інтернований Коваленко був зміщений з посади глави партії і новим головою УНА-УНСО був обраний її засновник Юрій Шухевич.

У грудні того ж року відбулося возз'єднання прихильників Юрія Шухевича і Миколи Карпюка, яких Міністерство юстиції продовжувало вважати  правомочною УНА-УНСО (згідно із заявою від вересня 2005 року).   

Після оновлення керівництва партія трохи активізувалася і здобула  невелику перемогу на парламентських виборах 26 березня 2006 року – за неї проголосували 16 379 людей.  Після цього УНА-УНСО брала участь в таких гучних заходах, як святкування 64-річчя УПА 14 жовтня 2006-го і дня народження Степана Бандери 1 січня 2007-го в Києві.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах