Головна
 

The Times: Український голодний геноцид

24 червня 2008, 03:22
0
3

The Times публікує свідчення очевидців подій 1932-1933 років

Григорій Геращенко згадує, як його однокласники повільно вмирали з голоду, який знищив в Україні мільйони людей.  Сусідка, доведена голодом до божевілля, убила свою шестирічну доньку і почала її їсти, говорить він. Сталося це після того, як радянські солдати під час обшуку відібрали все продовольство в їхньому селі.

Геращенку 89 років, і він один з небагатьох, які вижили після голоду 1932-1933 років. Відтоді минуло 75 років, і Україна хоче, щоб світ визнав Голодомор як цілеспрямований акт геноциду сталінського Радянського Союзу.

Ця кампанія викликає роздратування в сучасній Росії. Москва стверджує, що такого злочину не існує, тому що від сталінської політики щодо об'єднання селянських господарств у великі державні колективні господарства і викликаного нею голоду страждали і росіяни, і люди інших національностей.

Інститут національної пам'яті - це український орган, що відповідає за вивчення Голодомору. За його підрахунками, в результаті того, що Сталін в 1932 році покарав колгоспи за невиконання планів заготівки зерна, померли три мільйони людей. Радянські війська тоді конфіскували урожай і все продовольство в селах.

Директор цього інституту Ігор Юхновський розповів Times, що в результаті голоду і його наслідків могли загинути не менше дев'яти мільйонів людей. За його словами, Сталін хотів зруйнувати українську національну самосвідомість.  

''Земля народжує націю. Під час Голодомору нація була знищена, а в цьому і полягала головна мета, - говорить 82-річний Юхновський. - Зараз, коли Україна відновила свою державність, перше, що повинні зробити ми - це відновити її історію''.

За його словами, наступного тижня почнеться підготовка до проведення судового розслідування, мета якого встановити, хто винен в проведенні політики Голодомору. Юхновський говорить, що його інститут отримав дозвіл уряду на проведення цього розслідування, яке частково ґрунтуватиметься на пошуках в архівах радянської епохи

''Ми повинні знати імена людей у владі, які відповідали за ці злочинні діяння. Вони мають бути засуджені. Звичайно, багато хто з них вже помер або дуже старий, але їм має бути ухвалений вирок, щоб їх нащадки звільнилися від відчуття провини'', - заявляє Юхновський.  

Інститут також відповідає за будівництво меморіального комплексу в Києві, який буде відкритий в листопаді на честь 75-ої річниці Голодомору.

Кампанія з пошуку винних напевно підсилить напруженість в стосунках з Росією, яка не заперечує факт загибелі мільйонів людей, але наполягає на тому, що голод не був зброєю, направленою виключно проти українців.

У квітні російський парламент ухвалив резолюцію, в якій відкинув твердження про те, що голод ''був організований за національною ознакою'', і застеріг Україну від використання даної трагедії як інструмента сучасних політичних спекуляцій. Олександр Солженіцин був не менш гучний. У своїй газетній статті він засудив крики провокаторів про геноцид.

У радянські часи обговорення теми Голодомору було під забороною. Але український парламент підтримав запропоновану в 2006 році Віктором Ющенком заяву про те, що голод був актом геноциду, відкинувши спроби проросійських депутатів назвати його просто трагедією.  

Геращенко згадує про те, як допомагав ховати мертвих. Він говорить, що вижив лише завдяки тому, що їхньому вчителеві удавалося отримувати невеликі пайки хліба для дітей, що відвідували школу. Вчителя пізніше розстріляли як ворога народу.

Він додає, що люди з сусідньої Білорусії, яка недалеко від його села, не голодували. Геращенко говорить так: ''В селах були лише українці. Коли вам говорять, що це не був геноцид проти українського народу, все це брехня. Радянські солдати йшли з будинку в будинок і забирали всі продукти. Вони не залишили людям нічого на прожиток і кинули їх помирати''.

Ще один чоловік, що пережив Голодомор, - 80-річна Катерина Холивач. Їй  було всього чотири роки, коли сім'я залишила її в дитячому будинку. Вона була не в силах перенести дорогу, коли батьки намагалися втекти. Коли мати пізніше повернулася, щоб забрати її, радянські керівники сказали їй, що Катерина померла. Холивач лише в 2002 році взнала, що її брат і сестра живі. Вона сказала: ''Голодомор це страшний злочин, і я стала його жертвою. Я страждала від його наслідків все своє життя''.

Великий голод  

На піку голоду в Україні в 1933 році щодня вмирали приблизно 25000 людей.  

Вважається, що до кінця 1933 року загинули майже 25 відсотків українського населення.  

Приблизно 80 відсотків населення України того часу були дрібними фермерами.

До середини 1932 роки майже 75 відсотків селянських господарств було конфісковано державою, яка насильно заганяла українських селян в радянську систему господарювання.  

У той час були істотно збільшені обсяги зернового експорту, і в села прямували агенти для конфіскації зерна, хліба та інших продуктів, які можна було виявити.  

Під час голоду Радянський Союз відправив на експорт 1,7 мільйона тонн зерна. На кожну померлу з голоду людину припадало майже по 200 кілограмів відправленого за кордон зерна.  

Голодомор (саме так в Україні називають цю трагедію) означає загибель людей з голоду.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах