Головна
 

DT: Ющенко розпочав ризиковану гру в той час як Росія звернула погляд на Чорне море

29 серпня 2008, 16:11
0
3

Востаннє, коли британський уряд зіткнувся з кризою у Криму, міністерство закордонних справ, не вагаючись, відправило військові кораблі, щоб поставити войовничих росіян на місце, пише Кон Кафлін у британській газеті The Daily Telegraph

Однак, якби Девід Мілібенд перед своїм візитом в Україну цього тижня завбачливо порадився із урядовцями щодо наявності британських військових кораблів, єдина відповідь, яку він міг отримати – розгублене тупцювання на місці.

Могутність Королівських ВМС Британії, які колись жахали навіть найнепокірніших диктаторів, на сьогодні через скупість міністерства фінансів уряду Гордона Брауна настільки занепала, що перспектива надсилання Британією військових кораблів для протистояння останнім російським інтригам у Чорному морі здається майже нереальною.

Обмеженість військових можливостей пояснює чому пан Мілібенд так наголошував на досягненні міжнародного консенсусу щодо недавнього захоплення Кремлем територій на Кавказі.

Рішення Москви визнати сепаратистські грузинські республіки Південну Осетію та Абхазію всіх здивувало, в тому числі і пана Мілібенда, який сподівався, що російський президент Дмитро Медведєв, який часто говорив про свою відданість принципам права, ніколи не вдасться до таких нерозважливих дій.

Лише минулого квітня Москва підтримала рішення Ради Безпеки ООН, в якому підтверджувався суверенітет Грузії. Пан Медведєв схильний поважати територіальну цілісність суверенних націй, він неодноразово це повторював, коли Захід вирішив визнати незалежність Косова.

Проте одним з найпоказовіших аспектів, який проявився під час російського визнання сепаратистських республік, стало те, наскільки пан Медведєв перебуває у полоні свого прем’єр-міністра, Володимира Путіна, «кремлівського Ришельє».

Попри те, що його обрали президентом, кожну дію пана Медведєва контролює Путін – аж до призначення його референта.

І, беручи до уваги односторонній крок з перекрою грузинських кордонів так, як це до вподоби Москві, Захід все більше хвилюється, що Кремль збирається поширювати свій «географічний ревізіонізм» все далі, і важливий порт Севастополь, в якому базується російський флот – головний пріоритет.

Не випадково пан Мілібенд вибрав саме Україну для проголошення своєї важливої промови щодо викликів, які постали перед Заходом у період після «холодної війни».

Стосунки України із Росією в пострадянський час були такі ж неспокійні, як і Грузії, особливо після Помаранчевої революції 2004 року, коли до влади прийшов прозахідний уряд на чолі з Президентом Віктором Ющенком, який разом з Грузією відправився здобувати аж дві «священні чаші Грааля» - членство у ЄС та НАТО.

Це не схвалили у Москві, яка, набравшись сміливості після успіху у Грузії, зосередила свою увагу на провокуванні розбрату в Криму.

У порівнянні із Грузією, де інтереси Росії в основному обмежені захистом незначної меншості власників російських паспортів, які ще досі там залишаються, ставки в Україні набагато вищі, оскільки морський порт в Севастополі вважається ключовим стратегічним об’єктом, який забезпечує Москві вихід до Середземномор’я.

На даний час Росія орендує базу в українського уряду до 2017 року, але зараз уряд Ющенка серйозно розмірковує над розірванням угоди після того, як російські військові кораблі, що базуються в Севастополі, використали для атаки грузинських позицій під час недавньої боротьби у сепаратистських регіонах.

Тоді як офіційною метою місії пана Мілібенда в Україні було визначити схему дій Заходу стосовно Росії, підтекстом візиту було закликати українців не потрапити в ту саму пастку, що й грузини.

Проте, як зауважив пан Мілібенд під час розмови із паном Ющенком – який досі страждає від наслідків отруєння діоксином від рук російських агентів під час виборів 2004 року – і його навіть більш безкомпромісним прем’єр-міністром Юлією Тимошенко, російська інтервенція в Грузію їх не налякала і в українського уряду аж руки сверблять розпочати конфлікт із Москвою.

Не обмежуючись лише можливим розривом орендної угоди щодо бази в Севастополі, пан Ющенко спробував ввести обмеження на пересування російських військових кораблів.

Перебуваючи останнім часом у войовничому настрої, Кремль не збирається миритися із такою провокацією, а російські солдати вже займаються тим, що роздають паспорти мешканцям Криму, щоб збільшити кількість «громадян», які спокійно можуть звернутися до Москви за підтримкою у разі виникнення побоювань у Росії стосовно майбутнього її бази у Севастополі.

Дії українського керівництва м’яко кажучи, нерозсудливі. І перед тим, як пан Ющенко продовжить провокувати Москву, йому б не завадило пам’ятати про те, що найменше Заходу зараз потрібна нова Кримська війна.

Оригiнал матерiалу:
http://www.telegraph.co.uk/opinion/main.jhtml?xml=/opinion/2008/0…

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах